Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.07.2019 року у справі №494/96/17

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 494/96/17

провадження № 61-28642св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-постачання», Березівське управління експлуатації газового господарства,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року у складі судді Дєткова О. Я., та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Черевка П. М., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-постачання», Березівського управління експлуатації газового господарства про визнання незаконними дії, вимог незаконної і протиправної бездіяльності, необґрунтованої заборгованості по рахунку, стягнення матеріальної та моральної шкоди, судових витрат, обов`язковість вчинення дій.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є користувачем послуг Публічного акціонерного товариства «Одесагаз-постачання» по газопостачанню її власної квартири природним газом через мережу газопостачання. Між позивачем та відповідачем укладений договір поставки природного газу, особистий рахунок № НОМЕР_1 . Позивачсистематично, до 10 числа поточного місяця, робить оплату за використання природного газу, відповідно до показників лічильника газу, заборгованості ніколи не мала. Здійснювала оплату показників через касу Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк України» в м. Березівка та через термінал самообслуговування за №191, що підтверджується платіжними документами. У 2016-2017 роках відповідач не укладав договору с Публічним акціонерним товариством «Ощадбанк України» на обслуговування споживачів газу з оплати показників, а це є його обов`язком, споживач не повинен оплачувати послуги банка за поставника послуг. 20 грудня 2016 року відповідач пред`явив письмову вимогу про негайну оплату боргу за використаний природний газ у розмірі 1173,56 грн відповідно до показників лічильника газу 23091 - 23370 м.куб. з різницею 279 м.куб за листопад 2016 року, яке було складено відповідачем 16грудня 2016 року. 26 грудня 2016 року, 02 січня 2016 року вона звернулась з письмовими претензіями до відповідачапісля неодноразових особистих відвідувань, з питань перевірки законності, обґрунтованості пред`явленої вимоги, припинення неправомірних дій, повернення оплаченої послуги банка, негайного укладання договору із банком. 24 січня 2017 року вона отримала відповіді-відмови від відповідача в задоволенні її вимог. В обґрунтування вимоги погашення боргу відповідач посилався на виниклу у неї заборгованість за показниками лічильника газу 23091-23370 м.куб. з різницею 279 м. куб. за листопад 2016 року. Також повідомлено, що вона має право здійснювати оплату за квитанціям абонкнижки, платіжними документами через банківську платіжну систему, касу постачальника, поштовий переказ та інше. Вимоги відповідача щодо оплати боргу є необґрунтованими, незаконними і протиправними, визначену їй заборгованість вважає надуманою і не обґрунтованою. Дії відповідача по пред`явленню вимоги оплати за показники лічильника газу з 23091 по 23370 м. куб. і різницею в 279 м.куб. за листопад 2016 року, складеного 12 грудня 2016 року, вважає неправомірними.

Просила визнати суму заборгованості, нараховану відповідачем необґрунтованою, визнати незаконною і протиправною бездіяльність відповідача у відмові належної перевірки і переперевірки, зобов`язати відповідача укласти договір з Публічним акціонерним товариством «Ощадбанк України» на обслуговування споживачів газу з оплати показників, визнати незаконною та протиправною бездіяльність Березівського управління експлуатації газового господарства у відмові передати її претензію від 26 грудня 2016 року відповідачу для своєчасного розгляду, стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди 4,40 грн та моральної шкоди 30000 грн, стягнути з відповідача на її користь 3 грн за сплачену послугу банку з урахуванням індекса інфляції, 3 % річних по день ухвалення судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-постачання», Березівського управління експлуатації газового господарства про визнання незаконними дії, вимог незаконної і протиправної бездіяльності, необґрунтованої заборгованості по рахунку, стягнення матеріальної та моральної шкоди, судових витрат, обов`язковість вчинення дій відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка не довела існування факту заподіяння їй відповідачем матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з цим, не обґрунтувала належним чином підставу й предмет своїх позовних вимог, які могли б мати юридичне значення для вирішення справи.

Жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження своїх вимог щодо порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя та інших доказів на підтвердження отриманих страждань морального характеру позивач не надала.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Березівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвалаапеляційного суду мотивована тим, що позивач не довела обставини, на які посилається як на підставу своєї позовної заяви. Посилання позивачана те, що матеріали справи містять всі належні докази її позовних вимог, не знайшли свого підтвердження. Посилання на те, що відповідач не врахував її оплату за спожитий газ, спростовуються наданою відповідачем випискою з особового рахунку, з якого вбачається, що всі оплати, які підтверджуються наданими позивачем квитанціями своєчасно були враховані відповідачем.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подано до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Березівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачка не мала заборгованості перед відповідачем, а тому вимога про повторну сплату є необґрунтованою. Також позивач вважає, що нею доведено суду спричинену їй відповідачем матеріальну та моральну шкоду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою і витребувано цивільну справу № 494/96/17 з Березівського районного суду Одеської області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

03 червня 2019 року справу передано на розгляд Верховного Судуу складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач є користувачем послуг Публічного акціонерного товариства «Одесагаз-постачання» по газопостачанню її власної квартири природним газом через мережу газопостачання.

Між позивачем та відповідачемукладений договір поставки природного газу, особистий рахунок № НОМЕР_1 .

20грудня 2016 року відповідач пред`явив письмову вимогу до позивача про негайну оплату боргу за використаний природний газ у розмірі 1173,56 грн відповідно до показників лічильника газу 23091 - 23370 м.куб. з різницею 279 м.куб за листопад 2016 року.

02січня 2016 року позивач звернулась з письмовими претензіями до відповідача після неодноразових особистих відвідувань, з питань перевірки законності, обґрунтованості пред`явленої вимоги, припинення неправомірних дій, переслідування за захист прав, оскарження незаконних, бандитських дій посадових осіб правоохоронних органів, повернення оплаченої мною послуги банка, негайного укладання договору із банком.

24 січня 2017 року позивач отримала відповіді від відповідача про відмову у задоволенні її вимог.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

Відповідно до статті 179 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, та пункту 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Незважаючи на встановлений процесуальним законом порядок доказування та не звертаючи увагу на вимоги статей 10, 11 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, позивач дійсно не довела існування фактів заподіяння їй відповідачами матеріальної й моральної шкоди та у зв`язку з цим, не обґрунтувала належним чином підставу й предмет своїх позовних вимог, які могли б мати юридичне значення для вирішення справи відповідно до положень статті 213 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, .

Жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження своїх вимог щодо порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя та інших доказів на підтвердження отриманих страждань морального характеру позивач не надала.

Таким чином, посилання позивача на те, що матеріали справи містять всі належні докази її позовних вимог не знайшли свого підтвердження. Посилання на те, що відповідач не врахував її оплату за спожитий газ, спростовуються наданою відповідачем випискою з особового рахунку, з якого вбачається, що всі оплати, які підтверджуються наданими позивачем квитанціями своєчасно були враховані відповідачем.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги позивача та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є.В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило