Історія справи

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 2-809/11

(6/500/226/16)

провадження № 61-22775св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року у складі судді Грубіян Л. І. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року у складі колегії суддів Цюри Т. В., Сидоренко І. П., Погорєлової С. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області від 25 лютого 2016 року.

Заява мотивована тим, що 27 червня 2012 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області ухвалено рішення, яким ОСОБА_2 зобов`язано затампувати вигрібну яму та перенести опори (труби) альтанки, розташованої вздовж стіни житлового будинку на відстань не менше ніж 1 метр за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення виконано добровільно, але лише частково.

ОСОБА_1 отримала виконавчий лист, але у зв`язку з пропуском строку для пред`явлення його до виконання, виконавчий лист державним виконавцем повернуто стягувачу. Після ухвалення рішення суду ОСОБА_2 зобов`язався самостійно затомпувати зливну яму і перенести стійки альтанки, але деформація житлового будинку, що належить заявнику, свідчить, що зливна яма функціонує. У вересні 2016 року альтанку ОСОБА_3 частково зніс але зливну яму так і не затомпував.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року, заяву ОСОБА_1 і про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання - задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 25 лютого 2016 року.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що отримання стягувачем виконавчого листа або судового наказу після закінчення строку для пред`явлення його до виконання є поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що до 04 липня 2016 року виконавчий лист ОСОБА_1 не отримувався, оскільки позивач вважала, що відповідач добровільно затампонував вигрібну яму, доступу до цієї ями у неї не було, але деформація житлового будинку, що їй належить, підтверджує, що зливна яма функціонує, що стало підставою для отримання виконавчого листа з метою примусового виконання рішення суду.

Вказані обставини суди визнали поважними причинами пропуску строку та поновили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі ухвали та відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа для виконання.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми процесуального права та не вказали, в чому саме полягає поважність причин тривалого строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Причини, які навела позивач у заяві про поновлення цього строку, є неповажними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі, відкритого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2017 року, оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягають касаційному оскарженню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент ухвалення процесуальних рішень) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 ч.1 ст. 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (пункт 19 частини першої статті 293 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті що термін «судом, встановленим законом», Верховний Суд встановив, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції є помилковим (Рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року ТОВ «Фірма Верітас» проти України).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відкрито помилково, оскільки зазначені судові рішення не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, а тому підлягає закриттю.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року, постановлених за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області від 25 лютого 2016 року, закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська