Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.06.2019 року у справі №153/264/17

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 153/264/17

провадження № 61-29514св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - директор Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області Конофольський Анатолій Гаврилович,

відповідач - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 4 травня 2017 року у складі судді Любинецкої-Онілової А. Г. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 серпня 2017 року у складі колегії суддів Сала Т. Б., Копаничук С. Г., Стадника І. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до директора Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області Конофольського А. Г., Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області, в якому просила визнати дії директора Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Велика Кісниця дискримінаційними та протиправними щодо позивача (в порушення статей 24, 43 Конституції України та статей 2-1, 5-1, 184 КЗпП України), зобов`язати директора школи забезпечити ОСОБА_1 педагогічним навантаженням відповідно до статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», а також стягнути втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації.

Позов мотивовано тим, що 07 вересня 2016 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, позивач виявила розбіжності між оригіналом та копією наказів №36 «Про попередній розподіл навчального навантаження педагогічних працівників на 2015-2016 навчальний рік». У копії наказу №36 в графі « ОСОБА_1 » змінено порядковий номер, предмет спеціалізації та відсутні дві години природознавства.

Позивач вважає, що відносно неї були здійснені порушення, що мають ознаки дискримінації, зокрема, директором школи були порушені її право на працю та заробітну плату.

Директор школи порушив статті 24 Конституції Українита статтю 2-1 КЗпП України, відібравши навантаження без згоди позивача та надавши його вчителю з більшим педагогічним навантаженням, вчинивши дискримінаційні дії щодо неї.

На підтвердження дискримінації щодо позивача, остання послалась на те, що години математики ОСОБА_2 , від яких вона відмовилась, були передані вчителю фізики ОСОБА_3 , у якого на момент розподілу було 12 годин, а у позивача лише 2 години. При цьому, ОСОБА_3 не має освіти за спеціальністю «математика», а є вчителем фізики і креслення.

Також позивач посилалась на те, що її заява, подана 19 серпня 2015 року залишилась без розгляду на час видачі наказу від 28 серпня 2015 року, а аналогічні заяви вчителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , подані пізніше, були задоволені директором школи в наказі.

Позивач вважає свої права порушеними, тому звернулась до суду для їх захисту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 04 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову за недоведеністю обставин, викладених в позові та передчасністю заявлених вимог про захист права на працю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не вийшла на роботу та продовжує перебувати у відпустці по догляду за дитиною, тому дії директора школи не порушують її прав та інтересів. Між сторонами трудові правовідносини не поновлені, а обраний позивачем спосіб захисту її права на працю є передчасним, оскільки нею не оспорено бездіяльність відповідача з приводу недопуску її до роботи внаслідок переривання відпустки по догляду за дитиною.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками останнього та, крім іншого, виходив з того, що судовим рішенням від 11 січня 2016 року у справі, в якій брали участь ті самі особи, встановлено законність дій дирекції школи при розподілі навчального навантаження на 2015-2016 роки. В даному випадку не можливо стверджувати про наявність дискримінації по відношенню до позивача, оскільки, як встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, навантаження не розподілялось у зв`язку з перебуванням у спірний період позивача у відпустці по догляду за дитиною та неперериванням такої відпустки, а відтак, позивач не обґрунтувала та не довела факт обмеження відносно неї при розподілі навчального навантаження.

Відсутність дискримінації по відношенню до позивача підтверджується тією обставиною, що позивач відмовилась виходити на роботу із зменшеним педагогічним навантаженням, яке їй запропоновано.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання дій директора школи дискримінаційними задоволенню не підлягають.

Також не підлягає задоволенню і вимога про стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням індексації, оскільки, відповідно до статті 15 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації. Вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди позивач не ставить, а вимога ж про стягнення втраченого заробітку розглядається в порядку КзПП України лише при розгляді трудових спорів про поновлення на роботі внаслідок незаконного звільнення, про незаконне відсторонення від роботи, про несвоєчасну виплату або не виплату заробітної плати, тощо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. Разом з тим, вирішуючи даний спір, суди послались на обов`язки позивача довести свої позовні вимоги.

Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги позивача.

Жоден з наведених у позовній заяві фактів дискримінації відносно позивача не був розглянутий жодним із судів та не надано цим фактам правове обґрунтування.

У справах пов`язаних з дискримінацією позивач не може довести факт дискримінації, тому норми процесуального права зобов`язують позивача у справах про дискримінацію не довести, а навести факти, що позивач вважає дискримінацією, а на позивача покладається обов`язок спростувати наведені факти.

Під час розгляду справи апеляційним судом, представник позивача неодноразово наголошував про згоду позивача вийти на роботу з будь-яким навантаженням, але умовою її допуску до роботи відповідачем було поставлено умову зміни трудового договору з безстрокового на строковий, що давало б право відповідачу по закінченню строкового трудового договору (у кінці навчального року) на звільнення позивача. За таких обставин, суд апеляційної інстанції з надуманих підстав дійшов висновку, що позивач відмовилась виходити на роботу із зменшеним педагогічним навантаженням.

Вихід на роботу позивача, а отже і переривання відпустки мало відбутися з 01 вересня 2015 року, але наказом №53 від 28 серпня 2015 року (за 3 дні до виходу позивача на роботу) години природознавства безпідставно відібрані, що і завадило позивачу перервати відпустку і вийти на роботу.

Факт позбавлення позивача годин для викладання жодним чином не був пояснений відповідачем та умисно упущений апеляційним судом.

Крім того, заявник посилається на те, що заміна судді при розгляді апеляційної скарги позивача не була вимушеною дією, а спрямована на постановлення незаконної ухвали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, директор ЗОШ І-ІІІ ступнів с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області Конофольський А. Г. , заперечує проти доводів касаційної скарги позивача та проси залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності - час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу. Педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку. Розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється його керівником і затверджується відповідним органом управління освітою. Педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його згодою. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, обєктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними

У справі, яка є предметом перегляду установлено, що позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років з 11 жовтня 2014 року по 10 червня 2017 року, та з часу подання нею заяви від 16 лютого 2015 року з проханням перервати її відпустку з 01 червня 2015 року, відпустку по догляду за дитиною не перервала, до роботи допущена не була, наказ про її допуск до роботи не видавався.

Відповідно до наказу №36 від 14 травня 2015 року «Про попередній розподіл навчального навантаження педагогічних працівників на 2015-2016 навчальний рік» вчитель природознавства ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, їй надано 2 години природознавства в 5 класі з 01 вересня 2015 року.

Згідно з наказу «Про розподіл навчального навантаження педагогічних працівників на 2015-2016 навчальний рік» №53 від 28 серпня 2015 року вчительці інформатики ОСОБА_1 не розподілено педагогічне навантаження на 2015-2016 навчальний рік, оскільки вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до 3 років.

19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до директора ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області про задоволення її законних прав, які були порушені при попередньому розподілі педагогічного навантаження на 2015-2016 навчальний рік та просила надати години для викладання, що відповідають її фаховій педагогічній освіті.

Конофольський А. Г. провів відповідну роботу і запропонував ОСОБА_1 3 години інформатики в початкових класах та 2 години фізики в 9 класі, забравши їх на один навчальний рік у вчителів, які також не мали повного тижневого навантаження.

У вересні 2015 року ОСОБА_1 зверталась з позовом до цих же відповідачів з вимогами визнати розподіл педагогічного навантаження на 2015-2016 навчальні роки проведеними з порушенням, про зобов`язання дирекції школи виправити порушення, забезпечивши позивача педагогічним навантаженням не меншим ніж було на момент виходу у відпустку по вагітності, та з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Обставини, викладені у справі, яка є предметом перегляду щодо визнання дій директора школи дискримінаційними, та обставини, на які позивач посилалась в позовній заяві, поданій у 2015 року, є тотожними.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2016 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Вказаним рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років (з 11 жовтня 2014 року по 10 червня 2017 року), не перервала відпустку по догляду за дитиною та на роботу не вийшла, а отже, у директора школи відсутні підстави враховувати та визначати позивачу педагогічне навантаження при його розподілі, а відтак, порушення трудових прав позивача не відбулось.

Установивши, що судовим рішенням від 11 січня 2016 року у справі, в якій брали участь ті самі особи, яке набрало законної сили, встановлено законність дій дирекції школи при розподілі навчального навантаження на 2015-2016 роки, зокрема те, що навантаження не розподілялось у зв`язку з перебуванням в спірний період позивача у відпустці по догляду за дитиною та неперериванням такої відпустки, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у позові в силу не доведення факту вчинення у відношенні позивача обмеження при розподілі навчального навантаження.

Посилання позивача у касаційній скарзі на її дискримінацію є безпідставними, оскільки не підтверджено будь-якими доказами, а зі змісту позовних вимог не вбачається, що позивача обмежено у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, що відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» можна вважати дискримінацією.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Посилання у касаційній скарзі на безпідставність заміни судді при розгляді апеляційної скарги позивача, оскільки така заміна не була вимушеною дією, є безпідставними, оскільки така заміна відбулась з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду справи автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду на виконання службової записки судді-доповідача у справі в порядку, передбаченому Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 4 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська