Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.04.2018 року у справі №372/744/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 372/744/17

провадження № 61-14443 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , управління Держгеокадастру в Обухівському районі, реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області,

треті особи - Обухівська районна державна адміністрація, Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, садівниче товариство «Сонячне», мале підприємство «Кадастр», комунальне підприємство Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації», державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Державна служба геодезії, картографії та кадастру, Дев`ята київська державна нотаріальна контора,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів Кулішенка Ю. М., Кашперської Т. Ц., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , управління Держгеокадастру в Обухівському районі, реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області та просила відновити стан земельної ділянки, який існував до смерті спадкодавця, а саме:

- визнати недійсним акт на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 серії ЯА № 380733 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 . на ім`я ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності, яка вчинена реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 02 лютого 2013 року на Ѕ частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку (номер запису про право власності 77991) на ім`я ОСОБА_1 / ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності, яка вчинена реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 02 лютого 2013 року на Ѕ частку у праві спільної часткової власності на садовий будинок (номер запису про право власності 131595) на ім`я ОСОБА_1 / ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який мав у власності земельну ділянку, на якій розташовано садовий будинок.

Під час оформлення спадщини виявлено невідповідність правовстановлюючих документів на земельну ділянку фактичному місцю її розташування, а також порушення законодавства при приватизації земельної ділянки спадкодавцем.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 380733, виданий Обухівською РДА Київської області 12 жовтня 2006 року на ім`я ОСОБА_3 відносно земельної ділянки площею 0,07 га в садовому товаристві «Сонячне» Підгірцівської сільської ради, цільове призначення - ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки 3223186800:07:010:0170.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 31 січня 2008 року Підгірцівською сільською радою Обухівського р-ну Київської обл. на ім`я ОСОБА_3 відносно садового будинку АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно часток земельної ділянки площею 0,07 га у садовому товаристві «Сонячне» Підгірцівської сільської ради, цільове призначення - ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки 3223186800:07:010:0170, здійснену реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області 02 лютого 2013 року, номер запису про право власності 77991.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно часток садового будинку АДРЕСА_1 , здійснену реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області 02 лютого 2013 року, номер запису про право власності 131595.

У задоволенні позовної вимоги про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення права власності спадкодавця на землю межі земельної ділянки в натурі встановлені не були, відомості про земельну ділянку не були внесені до Державного реєстру земель, земельна ділянка не була сформованою і не могла бути об`єктом цивільних прав, а відтак у подальшому не могла б належати до спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

При видачі оспорюваних державних актів, державній реєстрації права власності відповідачів було порушено чинне законодавство, що призвело до порушення передбачених законом прав та законних інтересів позивача як власника і спадкоємця, тому наявні підстави для судового захисту порушених прав позивача.

Визначений позовом спосіб відновлення прав позивача не в повній мірі конкретизований і обґрунтований, оскільки достатніх підстав для вирішення питання про відновлення стану земельної ділянки суд не вбачає, а вимоги про оспорювання правовстановлюючого документа на садовий будинок не співвіднесені у достатній мірі із відновленням саме стану земельної ділянки.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Київської області від 17 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , управління Держгеокадастру в Обухівському районі, реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом визнання недійсним акту на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності на садовий будинок, скасування державної реєстрації нікчемних правочинів щодо спадкування часток на право власності за законом відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що позов не підлягає задоволенню, оскільки при виготовленні оспорюваного державного акту на право власності на земельну ділянку не було допущено порушення чинного на момент його складання законодавства.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу позову на те, що після отримання свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку нею було виявлено, що на її земельну ділянку накладається земельна ділянка сусіда, не свідчать про те, що правовстановлюючі документи позивача на земельну ділянку є нелегітимними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач зазначає, що рішенням суду першої інстанції встановлено, що при оформленні права власності на земельну ділянку допущені суттєві порушення діючого законодавства, які призвели до того, що земельна ділянка не була сформована і не могла бути об`єктом цивільних прав, а відтак не могла у подальшому належати до складу спадкового майна.

Вважає, що судом першої інстанції було зроблено належний висновок щодо відсутності у складі спадщини не тільки належним чином оформленого права власності на земельну ділянку, а й наявності у спадкодавця волевиявлення щодо реалізації охоронюваних законом інтересів, як то права на приватизацію земельної ділянки

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив матеріали справи, зазначивши, що кадастровий номер 3223186800:07:010:0170 присвоєно земельній ділянці 02 квітня 2012 року. Стверджує, що цей кадастровий номер був присвоєний земельній ділянці на момент її приватизації та був зазначений у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 380733 від 12 жовтня 2006 року.

Зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність доказів того, що спадкодавець ОСОБА_3 у встановленому порядку ініціював розгляд питань про приватизацію земельної ділянки та брав участь у оформленні права на спірні об`єкти нерухомого майна, є необґрунтованим, оскільки орган, що проводив державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, встановив особу, яка звернулася із заявою про державну реєстрацію таких прав та підписала її, перевірив повноту та правильність поданих документів, відповідність їх чинному законодавству та прийняв відповідне рішення.

Стверджує, що доводи позивача про накладення земельних ділянок є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не передбачає відмови у видачі державного акта за відсутності узгоджених меж. Окрім цього, такі межі погоджені із суміжними землевласниками, що підтверджується актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки.

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від представника Державної служби геодезії, картографії та кадастру Степаненка І. В., у якому представник третьої особи просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Зазначає, що твердження позивача про не внесення відомостей до Державного реєстру земель не відповідають дійсності.

Задоволення позовних вимог призведе до втрати позивачем права власності на земельну ділянку та садовий будинок.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до до розпорядження Обухівської РДА від 21 грудня 2004 року № 862 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів про право приватної власності на землю громадянам членам садівницького товариства «Сонячне» та території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області» ОСОБА_3 було надано безоплатно у приватну власніть земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,07 га з кадастровим номером 3223186800:07:010:0170 за адресою: садове товариство «Сонячне», Підгірцівська сільська рада, Обухівський р-н, Київська обл.

На підставі цього розпорядження 12 жовтня 2006 року Обухівською районною державною адміністрацією було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №3800733.

31 січня 2008 року ОСОБА_3 набув право власності на новостворене майно, а саме на збудований садовий будинок АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,07 га та 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями за законом ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 і дочка від першого шлюбу ОСОБА_1 , які у встановлений строк прийняли спадщину і 22 листопада 2012 року отримали у Дев`ятій київській державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину земельної ділянки та 1/4 частину садового будинку кожна.

Крім того, ОСОБА_2 як дружині спадкодавця Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою 22 листопада 2012 року видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 . як на частку у спільній сумісній власності.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 листопада 2014 року (справа № 372/965/13), частково задоволено позов ОСОБА_1 та поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі відповідно до часток у праві власності садовий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,07 га залишено у спільній частковій власності сторін.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 лютого 2015 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року (справа № 372/4663/14), в задоволенні позову першої дружини спадкодавця ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Обухівська РДА, садове товариство «Сонячне», Головне управління юстиції у м. Києві, реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності, поділ часток в спільному майні, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, вселення до будинку, усунення перешкод у здійсненні повноважень права власності відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Апеляційний суд, встановивши належним чином обставини справи, дійшов висновку, що при виготовленні оспорюваного державного акту на право власності на земельну ділянку не було допущено порушення чинного на момент його складання законодавства.

Доводи касаційної скарги щодо встановлених судом першої інстанції порушень законодавства при оформленні права власності на земельну ділянку не заслуговують на увагу, адже наявність таких порушень обґрунтовано спростована апеляційним судом.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених апеляційним судом, що знаходяться відповідно до статті 400 ЦПК України за межами розгляду справи касаційним судом, а також повторюють доводи, зазначені у позовній заяві, яким апеляційний суд уже надав належну оцінку.

Апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що межі земельної ділянки та право власності на спадкове майно ОСОБА_1 ніким не оспорюються, а обраний позивачем спосіб захисту права шляхом скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку та садовий будинок позбавляє її права власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 17 січня 2018 року залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Київської області від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук