Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 716/932/22

провадження № 61-7594св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Бурдейний Юрій Іванович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черкез Михайло Ілліч, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 травня 2023 року в складі колегії суддів Одинака О. О., Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Бурдейний Ю. І., про усунення перешкод шляхом зобов`язання вчинити дії, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку цього майна, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

У жовтні 2022 року позивачі, в інтересах яких діє адвокат Черкез М. І., подали до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просили усунути перешкоди шляхом зобов`язання ОСОБА_3 надати нотаріусу правовстановлюючі документи на рухоме та нерухоме майно.

10 березня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відмову від позову.

Заява мотивована тим, що сторонам 28 лютого 2023 року приватним нотаріусом Бурдейним Ю. І. видане свідоцтво про право на спадщину та свідоцтва про право власності на спадкове майно, яке було зазначено у позовній заяві.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 15 березня 2023 року прийнято відмову від позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод шляхом зобов`язання вчинити дії, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку цього майна, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Повернено ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 6 698,70 грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь Держави Україна судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 164,50 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачі, самостійно розпоряджаючись своїми правами щодо предмета позову, подали заяву про відмову від позовних вимог та, за відсутності підстав для її неприйняття, суд вважав за можливе прийняти відмову позивачів від позову, закрити провадження у справі, роз`яснивши сторонам наслідки такої дії.

Відмова від позову відбулася внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову. ОСОБА_1 також заявила про повернення їй 50 відсотків сплаченого судового збору за подання позову та про стягнення з відповідача судових витрат, понесених за надання правничої допомоги.

ОСОБА_1 доведено у належний спосіб розмір судових витрат, понесених за надання правничої допомоги.

Місцевий суд прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частини витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 11 164,50 грн, що є співмірним з наданими адвокатом юридичними послугами, відповідає складності справи та витраченому часу на їх реалізацію.

Не погодившись з таким судовим рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 оскаржила його до апеляційного суду в частині вирішення питання про стягнення з неї на користь ОСОБА_1 судового збору та витрат на правничу допомогу.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 15 березня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Держави Україна судового збору в сумі 496,20 грн та на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 164,50 грн скасовано.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, виходив з того, що в заяві про відмову від позову не зазначено, що позивачі не підтримують своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову.

З огляду на вказане, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності та зробив помилковий висновок про те, що позивачі відмовились від позову внаслідок задоволення їх вимог відповідачем після пред`явлення позову.

За таких обставин, підстави для присудження стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача відсутні.

Крім того, відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору на користь Держави Україна.

Вирішуючи спір, апеляційний суд посилався на висновки Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черкез М. І., просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України), зокрема, що, незважаючи на отримання від представника позивача апеляційним судом заяви про відкладення судового засідання, апеляційний суд розглянув справу за відсутністю сторін, чим порушені принципи рівності перед законом і судом, змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Касаційна скарга також мотивована тим, що оскільки справа була призначена до розгляду по суті позовних вимог, а від представника відповідача - адвоката Дубця М. О. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, то слід вважати, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи по суті та про відмову від позову саме внаслідок фактично задоволених позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, а не у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Посилання апеляційного суду на відсутність у справі доказів, які б підтверджували задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову суперечить наявним матеріалам справи та описовій частині оскаржуваної постанови.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черкез М. І., у травні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Справа № 716/932/22 надійшла до Верховного Суду 23 червня 2023 року.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що в липні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку цього майна, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

13 жовтня 2022 року від позивачів надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останні просили усунути перешкоди шляхом зобов`язання ОСОБА_3 надати нотаріусу правовстановлюючі документи на рухоме та нерухоме майно.

10 березня 2023 року позивачі подали до суду заяву про відмову від позову, мотивуючи її тим, що 28 лютого 2023 року приватним нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину та свідоцтва про право власності на спадкове майно, яке було зазначено у позовній заяві (т. 1, а. с. 212-215).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, виходив з того, що в заяві про відмову від позову не зазначено, що позивачі не підтримують своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову.

З огляду на вказане суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності та зробив помилковий висновок про те, що позивачі відмовились від позову внаслідок задоволення їх вимог відповідачем після пред`явлення позову.

За таких обставин підстави для стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача відсутні.

Крім того, відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору на користь Держави Україна.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року в справі № 688/3546/19 (провадження № 61-5975св20) вказано, що «частиною третьою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. […] Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що досягнення відповідачами згоди про розірвання договору, після пред`явлення позову про визнання цього договору недійсним, не є добровільним задоволенням вимог позивача відповідачами, а тому відсутні підстави для покладення обов`язку на сторону відповідача по відшкодуванню усіх витрат, понесених позивачем у справі відповідно до положень частини третьої статті 142 ЦПК України. Такий висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 688/3712/19 (провадження № 61-6211св20), від 08 липня 2020 року у справі № 688/3320/19-ц (провадження № 61-6830св20), від 24 липня 2020 року у справі № 688/3361/19 (провадження № 61-6828св20), від 09 липня 2020 року у справі № 688/3556/19-ц (провадження № 61-7919св20); від 23 липня 2020 року у справі № 688/3708/19 (провадження № 61-6758св20), від 11 січня 2021 року у справі № 688/3359/19 (провадження № 61-6973св20)».

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Бурдейний Ю. І., про усунення перешкод шляхом зобов`язання вчинити дії, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку цього майна, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

У жовтні 2022 року позивачі, в інтересах яких діє адвокат Черкез М. І., подали до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просили усунути перешкоди шляхом зобов`язання ОСОБА_3 надати нотаріусу правовстановлюючі документи на рухоме та нерухоме майно.

10 березня 2023 року до суду надійшла заява позивачів про відмову від позову.

Заява мотивована тим, що 28 лютого 2023 року приватним нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину та свідоцтва про право власності на спадкове майно, яке було зазначено у позовній заяві.

Суд першої інстанції закрив провадження в справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Враховуючи, що видача свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на спадкове майно приватним нотаріусом не є процесуальною дією, яка передбачає задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову в розумінні положень цивільного процесуального законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за таких обставин відсутні підстави для покладення на сторону відповідача обов`язку з відшкодування усіх витрат, понесених позивачем у справі відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України), зокрема, що, незважаючи на отримання від представника позивача апеляційним судом заяви про відкладення судового засідання, апеляційний суд розглянув справу за відсутністю сторін, чим порушені принципи рівності перед законом і судом, змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені доводи касаційної скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Так, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 02 травня 2023 року справу № 716/932/22 призначено до розгляду на 10-00 год. 11 травня 2023 року, про що, відповідно до повістки-повідомлення від 03 травня 2023 року, повідомлено учасників справи.

Зокрема, представнику позивачів Черкезу М. І. ухвалу апеляційного суду від 02 травня 2023 року про призначення справи до розгляду надіслано на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2, а.с. 31, на звороті).

08 травня 2023 року на адресу Чернівецького апеляційного суду від адвоката Черкеза М. І. засобами електронного зв`язку надійшла заява про відкладення судового засідання у справі, призначеного на 11 травня 2023 року, на іншу дату у зв`язку з тим, що він перебуває на запланованому лікуванні до 28 травня 2023 року включно (т. 2, а.с. 35).

Відповідно до довідки Чернівецького апеляційного суду від 11 травня 2023 року, складеної секретарем судового засідання, фіксування судового засідання у справі, призначеного на 11 травня 2023 року, не відбулося у зв`язку із неявкою сторін (т. 2, а.с. 36).

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Ккожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Отже, враховуючи те, що представник позивачів адвокат Черкез М. І. був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, надіслав суду заяву по відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки з об`єктивних причин не зміг взяти участь в судовому засіданні, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подавав, тому відсутні підстави вважати, що апеляційний суд розглянув справу без участі представника позивачів, не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, чим порушив загальні принципи цивільного судочинства, зокрема і принцип диспозитивності.

Окрім цього, матеріалами справи містять відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , поданий адвокатом Черкезом М. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому стороною позивачів висловлено свої заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

Верховний Суд виходить з того, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Отже, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності позивачів та їх представника не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Верховний Суд, враховуючи усі обставини вказаної справи, вважає оскаржуване рішення апеляційного суду законним та справедливим, таким, що відповідає верховенству права, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої

статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черкез Михайло Ілліч, залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк