Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.06.2019 року у справі №2-766/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 2-766/11

провадження № 61-12929св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В.М.,

суддів: Калараша А.А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С.Ю., Штелик С.П.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - Заставнівський районний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2017 року, постановлену під головуванням судді Одинак О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подала до суду скаргу на рішення (дії) державного виконавця Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Кремньової А. В.

З урахуванням змін, внесених до початку розгляду справи по суті, в обґрунтування скарги заявник посилався на те, що у провадженні державного виконавця перебуває виконавчий лист №2-766/11, виданий 21.03.2012 року Заставнівським районним судом Чернівецької області на виконання рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 05.03.2012 року, згідно якого ОСОБА_2 встановлено дні побачень із неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період першої, третьої неділі місяця із 11:00 год. до 18:00 год. та другої, четвертої суботи місяця із 10:00 год. до 17:00 год., дозволивши батьку забирати дитину за місцем свого проживання та зобов`язати матір передати дитину. Скаржниці відомо, що по вказаному виконавчому листу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку було направлено на її адресу та згідно якої було запропоновано добровільно передавати ОСОБА_2 неповнолітнього сина ОСОБА_4 у визначені рішенням суду дні побачень. Одночасно попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Неодноразово у жовтні-листопаді 2016 року державним виконавцем Кремньовою А.В. в присутності скаржника, ОСОБА_2 та на підставі їх пояснень та малолітнього ОСОБА_4 були складені акти державного виконавця, яким встановлено, що скаржник виконує свої зобов`язання щодо передачі дитини, проте син категорично відмовляється йти на побачення з батьком. Проте, 15.11.2016 року державним виконавцем Заставнівського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області Кремньовою А.В. винесено постанову про накладення штрафу на скаржника в розмірі 170,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

За таких обставин скаржник ОСОБА_1 вважала, що оскаржувана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону, у зв`язку з цим просила визнати дії державного виконавця Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Кремньової А.В. щодо винесення постанови про накладення штрафу ВП № 52514685 від 15 листопада 2016 року незаконними та скасувати зазначену постанову.

Короткій зміст судових рішень

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії державного виконавця Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Кремньової Альони Валеріївни щодо винесення постанови про накладення штрафу від 15.11.2016 року у ВП № 52514685 неправомірними.

Скасовано постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 від 15.11.2016 року, винесену державним виконавцем Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Кремньовою Альоною Валеріївною у ВП № 52514685.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року визнано неподаною і повернуто апелянту.

Постановляючи ухвалу про поверненняапеляційної скарги, апеляційний суд виходив з того, що заявник не усунув недоліки визначені ухвалами Апеляційного суду Чернівецької області від 24 лютого 2017 року та 07 березня 2017 року та ним не було сплачено визначений вказаними ухвалами судовий збір за звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2017 року, у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Заставнівського районного суду Чернівецької області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу № 2-766/11 передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував доводи апеляційної скарги відносно того, що сплата судового збору за подання до суду скарги на дії та бездіяльність державного виконавця на стадії виконання рішення не передбачено законом, в тому числі і за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу, яка постановлена за результатом розгляду вказаної скарги. Апелянт посилається на постанову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року залишено без руху та надано апелянту п`ятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для сплати судового збору.

06 березня 2017 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 в якій останній посилався на те, що сплата судового збору за подання до суду скарги на дії та бездіяльність державного виконавця на стадії виконання рішення не передбачено законом, в тому числі і за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу, яка постановлена за результатом розгляду вказаної скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 07 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року залишено без руху та надано апелянту триденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для сплати судового збору.

16 березня 2017 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 в якій апелянт повторно посилався на те, що сплата судового збору за подання до суду скарги на дії та бездіяльність державного виконавця на стадії виконання рішення не передбачено законом, в тому числі і за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу, яка постановлена за результатом розгляду вказаної скарги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір», і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. Водночас у частині другій статті 4 вказаного Закону не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Відповідно до підпункту 9 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до апеляційної і касаційної скарг фізичною особою на всі ухвали суду без винятку - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

До аналогічного правового висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року по справі № 915/955/15.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки згідно зі статтею 7 Закону України від 21 грудня 2016 року «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600,00 грн, тому судовий збір на ухвалу про відмову у задоволенні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби мав бути сплачений в сумі 320 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а відтак за подання апеляційної скарги на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року у цій справі судовий збір має справлятись на загальних підставах.

За таких обставин, встановивши відсутність у матеріалах справи доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність апеляційної скарги позивача вимогам статті 295 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою.

Відповідно до приписів частини 2 статті 121 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, не сплатить суму судового збору позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Аналогічно і апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апеляційним судом заявнику, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі.

Виходячи із викладеного,висновки суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року на підставі частини 2 статті 121 ЦПК України у відповідній редакції є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження у матеріалах справи, а тому підстав для скасування ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2017 року немає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик