Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №569/16782/17

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 569/16782/17

провадження № 61-39497св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - ПАТ "Рівнегаз") про визнання права на здійснення розрахунків за фактичним показником лічильника на момент його демонтажу.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що у червні 2006 року представники відповідача підключили її будинок АДРЕСА_1 до мережі газопостачання та встановили лічильник газу Premgas BK G4T, заводський номер 2424187.

17 листопада 2016 року при проведенні періодичної повірки та демонтажу лічильника у представників відповідача виникла підозра щодо цілісності пломби заводу-виробника про що того ж дня було складено акт про порушення № 20 та протокол № 20 про направлення лічильника газу для проведення експертизи.

Згідно складеного комісією ПАТ "Рівнегаз" акта експертизи лічильнику газу № 8867е від 24 листопада 2016 року пломба лічильника пошкоджена, разом з тим зазначено, що похибка лічильника за об'ємної ваги відповідає нормі, що свідчить про справність роботи лічильника та відповідність його показників фактичному споживанню газу.

Натомість листом від 14 грудня 2016 року № Rv019-011-4527-1216 ПАТ "Рівнегаз" її повідомило про донарахування обсягів спожитого газу за граничними об'ємами споживання газу на суму 51 442,97 грн.

Вважаючи, що таке донарахування обсягів спожитого газу здійснено відповідачем протиправно, ОСОБА_1 просила визнати за нею право на здійснення розрахунків за фактичним показником лічильника на момент його демонтажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2018 року у складі головуючого судді Харечка С. П. позов задоволено. Визнано право ОСОБА_1 на здійснення розрахунків з ПАТ "Рівнегаз" за спожитий природний газ по особовому рахунку НОМЕР_1 за період з 17 червня 2016 року по 06 листопада 2016 року за фактичним показником лічильника на момент його демонтажу - 30 416 куб. м.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 11 глави 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем відповідач позбавлений права здійснювати розрахунок спожитого позивачем об'єму необлікованого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням за період з 20 квітня 2016 року по 17 листопада 2016 року (до дня демонтажу лічильника) у зв'язку з порушенням ним строків проведення періодичної повірки лічильника газу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Рівнегаз" задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки механізм встановленого у будинку позивача лічильнику газу виводився з зачеплення, облік газу припинявся, його покази спотворювалися і вказаний лічильник є непридатним для використання та не відповідає вимогам ДСТУ, його показники встановлені на час виявлення порушення не є достовірними й відповідно не можуть братися для розрахунку, а тому вимоги ОСОБА_1 про визнання її права на здійснення розрахунків за фактичним показником лічильника на момент його демонтажу є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що відповідач порушив строки проведення повірки газового лічильника, встановленого у будинку позивача, що виключає можливість здійснення відповідачем передбачених главою 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем розрахунків спожитого позивачем об'єму необлікованого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням за період після дати прострочення періодичної повірки. Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно покладено на позивача зобов'язання щодо сплати судового збору, оскільки остання звернулася за захистом прав споживача.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому в вересні 2018 року відзиві, ПАТ "Рівнегаз" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, які спростовуються матеріалами справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року справу № 569/16782/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Рівнегаз" про визнання права на здійснення розрахунків за фактичним показником лічильника на момент його демонтажу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу, послуги з розподілу якого надаються ПАТ "Рівнегаз" до газовикористовуючих приладів, встановлених у будинку АДРЕСА_1.

Для здійснення вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму природного газу, який споживається ОСОБА_1, у будинку АДРЕСА_1 встановлено лічильник газу типу Premgas BK G4T, заводський номер 2424187,2006 року випуску.

17 листопада 2016 року представниками ПАТ "Рівнегаз" в будинку АДРЕСА_1 проведено роботи по демонтажу лічильника газу з метою його планової перевірки та при зовнішньому огляді виявлено порушення пломб заводу-виробника, у зв'язку з чим складені акт про порушення № 20 та протокол направлення лічильнику газу для проведення експертизи.

Відповідно до висновку (акта) експертної комісії № 8867е від 24 листопада 2016 року лічильник газу, демонтований у будинку позивача, визнано непридатним до застосування через пошкодження пломби коробки лічильного механізму, лічильник підлягає заміні. Після демонтажу проб лічильника механізм виводився з зачеплення, облік газу припинявся, покази лічильного механізму спотворювалися.

Виявлене порушення свідчить про несанкціоноване втручання в роботу лічильника з метою споживання газу без його обліку.

Згідно довідки Державного підприємства "Рівнестандартметрологія" (далі - ДП "Рівнестандартметрологія") про непридатність законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки від 24 листопада 2016 року № 28591/5п/2010, складеної за результатами проведеної перевірки, лічильник газу типу Premgas BK G4T, заводський номер 2424187,2006 року випуску не відповідає вимогам ДСТУ 3336-96 та ДСТУ EN1359-2013 і підставою цього слугувало пошкодження заводських пломб.

13 грудня 2016 року комісією ПАТ "Рівнегаз" з розгляду актів про порушення прийнято рішення про задоволення акта про порушення № 20 від 17 листопада 2016 року з визначенням суми збитків, що підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 згідно акта-розрахунку вартості не облікованого об'єму природного газу від 07 грудня 2016 року № 005 в розмірі 51 442,97 грн.

Вказані обставини встановлені рішеннями судів у справі № 569/2662/17, у спорі між тими ж сторонами, й в силу вимог частини 4 статті 82 ЦПК України не доказуються при розгляді даної справи.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 липня 2017 року, ухваленого у справі № 569/2662/17за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Рівнегаз" про захист прав споживача, визнання неправомірними дій щодо складання акта-розрахунку вартості необлікованого об'єму природного газу та донарахування обсягів спожитого газу, також встановлено, що представниками ПАТ "Рівнегаз" відповідно до завдань на повірку газових лічильників від 04 січня 2014 року та від 14 грудня 2015 року було здійснено вихід до будинку позивача АДРЕСА_1, з метою проведення чергової повірки. Однак за відсутності споживача лічильник газу не був демонтований на повірку, як наслідок, строки періодичної повірки не були дотримані не з вини ПАТ "Рівнегаз".

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Функціонування ринку природного газу в Україні урегульовано положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", Кодексом газорозподільних систем, постановами Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203, від 16 травня 2002 року № 620, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46.

За правилами статті 18 Закону України "Про ринок природного газу" приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині 1 статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Статтею 13 Закону України "Про ринок природного газу", визначені права та обов'язки споживача, зокрема встановлено, що споживач газу зобов'язаний не допускати несанкціонованого відбору природного газу, у разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Відповідно до глави 1 розділу 1, глави 7 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, несанкціонованим втручанням в роботу газорозподільної системи є втручання в роботу газорозподільної системи шляхом несанкціонованого газоспоживання, несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або під'єднання несанкціонованого газопроводу, внаслідок чого порушується нормальний режим роботи ГРМ та/або здійснюється не обліковане використання природного газу. Самовільним під'єднанням є під'єднання несанкціонованого газопроводу або газових приладів чи пристроїв до газорозподільної системи, внутрішньо будинкової системи газопостачання або газових мереж внутрішнього газопостачання об'єкта споживача з порушенням встановленої законодавством процедури. У випадку несвоєчасної або неповної оплати послуг, несанкціонованого відбору природного газу або втручання в роботу ЗВТ або ГРМ, несанкціонованого відновлення газоспоживання та в інших випадках, передбачених законодавством, оператор ГРМ в установленому порядку має право припинити (обмежити) газопостачання на об'єкт споживача.

Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРМ, у разі виявлення оператором ГРМ несанкціонованого підключення газових приладів на об'єкті споживача (за наявності лічильника), внаслідок якого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильника газу), розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника газу (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку для його усунення. В пункті 9 зазначено, що якщо при порушеннях, визначених в пунктах 1-7 цієї глави, неможливо класифікувати граничні об'єми споживання природного газу населенням, визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється з урахуванням проміжку часу, за який необхідно визначити об'єм не облікованого природного газу, помноженого на коефіцієнт сезонності та на величину об'ємної максимальної секундної витрати газу, що визначається за спеціальною формулою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" встановлено нормативи використання природного газу.

Для застосування вищевказаної санкції, як визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням має бути встановлений факт правопорушення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши, що механізм встановленого у будинку позивача лічильнику газу виводився з зачеплення, облік газу припинявся, його покази спотворювалися і вказаний лічильник є непридатним для використання та не відповідає вимогам ДСТУ, його показники встановлені на час виявлення порушення не є достовірними, що підтверджується висновком експертної комісії ПАТ "Рівнегаз" від 24 листопада 2016 року № 8867е та довідкою ДП "Рівнестандартметрологія" про непридатність законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки від 24 листопада 2016 року № 28591/5п/2010, дійшов правильного висновку про те, що показники такого газового лічильника не можуть братися для розрахунку вартості спожитого ОСОБА_1 природного газу та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання права на здійснення розрахунків за фактичним показником лічильника на момент його демонтажу.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неможливість здійснення розрахунків спожитого позивачем об'єму необлікованого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням за період після дати прострочення періодичної повірки, оскільки саме з вини відповідача порушені строки повірки лічильника газу є безпідставними, оскільки судами встановлено, що повірку газового лічильника включено до завдань ПАТ "Рівнегаз" від 04 січня 2014 року та від 14 грудня 2015 року, проте не проведено демонтаж засобу вимірювальної техніки через відсутність споживача.

Відповідно до статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, доводи ОСОБА_1 наведені в обґрунтування касаційної скарги щодо безпідставного покладення на неї зобов'язання сплатити на користь відповідача суму судового збору, заслуговують на увагу.

Так, статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз статтею 5 Закону України "Про судовий збір" і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів", стаття 1 ЦПК України 2004 року, стаття 2 ЦПК України).

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/2488/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на ОСОБА_1, яка звернулася до суду за захистом прав споживача послуг з газопостачання, обов'язок зі сплати судового збору на користь ПАТ "Рівнегаз".

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України, є підставою для скасування постанови апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Рівнегаз" суми судового збору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" 960 грн сплаченого судового збору скасувати, у іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов