Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.06.2019 року у справі №199/742/17

Постанова

Іменем України

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 199/742/17

провадження № 61-7844св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Відділ освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 08 червня 2018 року у складі судді Скрипник О. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду спеціаліста II категорії централізованої бухгалтерії Відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину - ОСОБА_2 та 04 жовтня 2016 року їй надана соціальна відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

31 жовтня 2016 року позивач отримала від відповідача персональне попередження про звільнення з посади з 30 грудня 2016 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією з 01 січня 2017 року підпорядкованих структурних підрозділів Відділу освіти Індустріальної районної у м.

Дніпропетровську ради, а саме: методичного кабінету, групи технагляду, районної психолого-медико-педагогічної консультації централізованої бухгалтерії.

30 грудня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв'язку з ліквідацією централізованої бухгалтерії Відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що звільнення є незаконним, оскільки відповідач не ознайомив з наказом про її звільнення з роботи від 20 грудня 2016 року № 118/5-К/тр та не надав копію цього наказу. Також вважає, що відповідач при розірванні трудового договору порушив частину 1 статті 40 КЗпП України, оскільки розірвання трудового договору допускається при ліквідації, реорганізації, перепрофілюванні підприємств, установ, організацій, як юридичної особи, а не їх структурних підрозділів. В цьому випадку позивача звільнено з посади у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу, в якому вона працювала; позивача звільнено з посади в період її тимчасової непрацездатності - перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; розірвання трудового договору відбулося без попередньої згоди профспілкового комітету.

На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради від 20 грудня 2016 року № 118/5-К/тр про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити позивача на посаді спеціаліста II категорії централізованої бухгалтерії Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради з 31 грудня 2016 року; стягнути з відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради та Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 50 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог чинного законодавства; на час її звільнення у відповідача була відсутня можливість запропонувати їй наявні вакансії та роботи; при повній ліквідації підприємства, установи, організації дії з працевлаштування вивільненого працівника вчиняє державна служба зайнятості в силу частини 4 статті 49-2 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому зазначив, що Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради заснований Дніпровською міською радою, підпорядкований та підзвітний Дніпровській міській раді, не був роботодавцем позивача, у трудових відносинах, саме з Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради позивач не перебувала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини справи, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Суди залишили поза увагою, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (частина 1 статті 104 ЦК України).

Позивач вважає, що Відділ освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради припинив свою діяльність виключно у зв'язку з реорганізацією, оскільки Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради є його правонаступником.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради зазначає, що не погоджується з вимогами касаційної скарги, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою і витребувано цивільну справу.

02 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 прийнята на посаду спеціаліста II категорії централізованої бухгалтерії Відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради.

Відділ освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради є юридичною особою публічного права, яка не має відокремлених підрозділів, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач народила дитину - ОСОБА_2

04 жовтня 2016 року Відділом освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради позивачу надана соціальна відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримала від відповідача персональне попередження про звільнення з посади з 30 грудня 2016 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією установи.

30 грудня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв'язку з ліквідацією Відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Установлено, що рішенням Індустріальної районної у місті Дніпрі ради "Про затвердження структури та граничної чисельності виконавчих органів Індустріальної районної у місті Дніпрі ради" від 22 грудня 2016 року № 81 у пункті 3 вирішено припинити юридичну особу - Відділ освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради шляхом ліквідації з 01 березня 2017 року.

22 грудня 2016 року Індустріальною районною у місті Дніпрі радою винесено розпорядження № 139-р "Про ліквідаційну комісію з припинення юридичної особи - Відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 2 статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 5 статті 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

У пункті 1 частини 1 статті 40 КЗпП України зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Отже частиною 3 статті 184 КЗпП України встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, жінок, які мають дітей віком до трьох років, та передбачено обов'язкове їх працевлаштування у випадках звільнення за ініціативою власника при повній ліквідації підприємства, установи, організації.

Ліквідацією юридичної особи є спосіб припинення суб'єкта господарювання при якому припиняються всі його права, а зобов'язання мають бути виконані повністю в межах ліквідаційної процедури (стаття 111 ЦК України). Під реорганізацією юридичної особи розуміють припинення юридичної особи з переходом прав та обов'язків до іншої особи (правонаступника) в порядку загального правонаступництва (стаття 104 ЦК України). При цьому, згідно з частиною 4 статті 36 КЗпП України у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Таким чином, обов'язок працевлаштування зазначеної у статті 184 КЗпП України категорії жінок може бути покладено на власника підприємства, установи, організації лише у випадку реорганізації юридичної особи, коли права та обов'язки юридичної особи переходять до іншої особи внаслідок правонаступництва.

Порядок вивільнення працівників унормовано у статті 49-2 КЗпП України, зокрема: одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю на підприємстві, на якому відбувається вивільнення працівників, а саме така обставина настає внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, власник або уповноважена ним особа доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Саме державна служба зайнятості в силу частини четвертої наведеної статті вчиняє дії з працевлаштування вивільненого працівника.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради "Про затвердження структури та граничної чисельності виконавчих органів Індустріальної районної у місті Дніпрі ради" від 22 грудня 2016 року № 81 припинено юридичну особу публічного права - Відділ освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради шляхом ліквідації з 01 березня 2017 року.

Наявність правонаступництва після ліквідації Відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради не встановлена, а тому суди дійшли до правильного висновку, що можливість запропонувати позивачу робоче місце у відповідача була відсутня.

При цьому посилання позивачки на реорганізацію Відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради у Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради не знайшло свого підтвердження, оскільки вказані юридичні особи публічного права були створені розпорядчими актами різних органів місцевого самоврядування - засновниками.

Відповідно, рішення про ліквідацію Відділу освіти Індустріальної районної у м.

Дніпрі ради та про створення Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради приймались також різними органами місцевого самоврядування, що виключає можливу наявність правонаступництва та визначення вказаної процедури як реорганізацію.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що відповідач звільнив ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України відповідно до вимог законодавства України про працю.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивачки з посади спеціаліста II категорії централізованої бухгалтерії відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради відбулося у зв'язку з ліквідацією відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі ради та відповідає вимогам статей 40, 49-2 КЗпП України, а тому вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору України у відповідності до вимог частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України, не є обов'язком роботодавця.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому Верховний Суд приймає до уваги, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Доводи ОСОБА_1 про можливість переведення її до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради є безпідставними, оскільки Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради не є правонаступником Відділу освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі, не був роботодавцем позивача, у трудових відносинах саме з Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради позивачка не перебувала.

Посилання позивачки на те, що ліквідується не вся юридична особа, а лише її структурні підрозділи, спростовується змістом рішень Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 22 грудня 2016 року № 8, від 22 грудня 2016 № 139-р, а також даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого вся юридична особа - Відділ освіти Індустріальної районної у м. Дніпрі перебуває в стані припинення.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило