Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.07.2019 року у справі №703/53/17

Постанова

Іменем України

25 липня 2019 року

м. Київ

справа № 703/53/17

провадження № 61-32357св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду : Коротенка Є. В. (судді - доповідача), Бурлакова С. Ю.,

Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Куцівська сільська рада Смілянського району Черкаської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Куцівка Смілянського району Черкаської області померла його бабуся ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну частку (пай) площею 3,23 га, яка знаходиться в с. Куцівка Смілянського району в КСП «Правда».

Він постійно проживав зі спадкодавцем, вів господарство, доглядав та поховав її, після відкриття спадщини вступив в оперативне управління та користування цим майном, таким чином прийняв спадщину.

02 січня 1991 року ОСОБА_2 заповіла позивачу все своє майно йому, проте в заповіті вказаний лише належний їй житловий будинок.

ОСОБА_1 вказує, що нотаріально оформити спадщину на земельну частку (пай) він не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Просив суд визнати за ним право власності на земельну частку (пай) площею 3,23 га, яка знаходиться в с . Куцівка Смілянського району Черкаської області в КСП «Правда», належну спадкодавцю ОСОБА_2 згідно сертифікату серії НОМЕР_1 від 04 серпня 1997 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Правда» розміром 3,23 га в умовних кадастрових гектарах, на яку 04 серпня 1997 року видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а тому за ним слід визнати право на земельну ділянку, що залишилася після смерті ОСОБА_2 .

Не погодившись із цим рішенням, Смілянська місцева прокуратура подала до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Смілянської місцевої прокуратури задоволено. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2017 року скасоване. Ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що звернення позивача з вказаним позовом до суду є передчасним, оскільки ним порушений порядок отримання спадкового майна та відповідного свідоцтва про право на спадщину, бо жодної заяви до державної нотаріальної контори позивач не подав. При цьому у ОСОБА_1 наявні правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавця на спірну земельну частку (пай), що свідчить про можливість отримання ним свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку.

Також апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції є такими, що ґрунтуються на припущеннях, що в свою чергу є порушенням частини 4 статті 60 ЦПК України, оскільки довідка Виконавчого комітету Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 15 грудня 2016 року № 117/2-5 на яку посилається місцевий суд у своєму рішенні, підтверджує факт проживання позивача на день смерті з ОСОБА_2 та проведення ним її поховання, однак не свідчить про вступ позивача у фактичне володіння та управління спадковим майном, чи оформлення ним спірної спадщини.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасуватирішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають реальним обставинам справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну частку (пай) площею 3,23 га, яка знаходиться в с. Куцівка Смілянського району в КСП «Правда».

З повідомлення Смілянської державної нотаріальної контори від 24 січня 2017 року № 98 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ніхто не звертався, спадкова справа в Смілянській державній нотаріальній конторі не заводилась.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (в редакції, чинній на час ухвалення спірних правовідносин) відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Із сертифікату про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 04 серпня 1997 року вбачається, що ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Правда» розміром 3,23 га в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). У цьому разі слід урахувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Позивач в позовній заяві вказував, що нотаріально оформити спадщину він не може, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність правовстановлюючого документа на оформлення спадщини суперечить матеріалам справи, де міститься наданий позивачем сертифікат про право на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії НОМЕР_1 від 04 серпня 1997 року, належну ОСОБА_2 .

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У даному випадку, у спадкоємця наявні правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавця на спірну земельну частику (пай), що свідчить про можливість отримання ним свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

З повідомлення Смілянської державної нотаріальної контори від 24 січня 2017 року № 98 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ніхто не звертався, спадкова справа в Смілянській державній нотаріальній конторі не заводилась.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що звернення позивача з цим позовом до суду є передчасним, оскільки ним порушений порядок отримання спадкового майна та відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Разом з тим, в позовній заяві позивач вказує, що ОСОБА_2 за життя склала заповіт, яким заповіла йому все своє майно, проте матеріали справи не містять цього заповіту.

Крім того ОСОБА_1 належним чином не підтверджено факт наявності його родинних відносин зі спадкодавцем.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев