Історія справи

Постанова

Іменем України

25 липня 2019 року

м. Київ

справа № 127/5484/17

провадження № 61-27112св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - кредитна спілка «Альянс Україна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Гриневича В. С., від 21 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області, у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Стадника І. М., Войтка Ю. Б., від 29 жовтня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до кредитної спілки «Альянс Україна» (далі - КС «Альянс Україна») про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 08 грудня 2008 року та 11 квітня 2009 року між сторонами у справі були укладені депозитні договори № № 592-08д, 079-09д про залучення внесків члена кредитної спілки. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 був задоволений, вказані договори розірвані, на його користь з КС «Альянс Україна» стягнуто 246 072, 59 грн, які у повному обсязі виплачені не були.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, стягнути на його користь решту коштів за останні три роки, що станом на 02 березня 2017 року згідно довідки державної виконавчої служби становили суму 68 963, 29 грн. Крім цього ОСОБА_1 просив стягнути відсотки, річні від простроченої суми та інфляційні втрати.

Уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив стягнути з відповідача борг за період з 15 березня 2014 року по 13 березня 2017 року, що складається з 30 % річних за договірними умовами, 3 % річних від простроченої суми та індексу інфляції, у загальній сумі 250 125, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з КС «Альянс Україна» на користь ОСОБА_1 78 320, 76 грн, з яких: 70 916, 76 грн інфляційні втрати, 7 404, 00 грн 3 % річних від простроченої суми. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 грудня 2010 року про стягнення заборгованості у повному обсязі боржником не виконано, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в межах заявлених позовних вимог. Станом на 15 березня 2014 року заборгованість становила 87 106, 09 грн, яка в подальшому з урахуванням здійснених виплат зменшувалася. За період з 15 березня 2014 року по 20 липня 2017 року сума інфляційних втрат становить 70 916, 76 грн, 3 % річних 7 404, 00 грн, а тому в цій частині з урахуванням положень статті 625 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення. Інші вимоги визнанні необґрунтованими.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, районний суд, із урахуванням встановлених обставин справи, неналежне виконання судового рішення щодо стягнення грошових коштів боржником, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Суд з дотриманням норм процесуального права дослідив надані йому докази, надав оцінку дослідженим доказам та правильно застосував положення матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2017 року і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідач протиправно продовжує користуватися грошовими коштами, належними позивачу, отримуючи від цього дохід, а тому позивач має право на отримання відсотків за користування грошовими коштами, що передбачено умовами договору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 127/5484/17-ц розподілено судді-доповідачеві.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу КС «Альянс Україна» посилається на те, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими. При вирішенні спору судами було дотримано норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 грудня 2008 року КС «Альянс Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 592-08д про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, на виконання умов якого позивачем внесено, а відповідачем прийнято на депозитний рахунок на умовах строковості, зворотності та платності 50 000, 00 грн (а. с. 10, 11).

11 квітня 2009 року КС «Альянс Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 079-09д про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, на виконання умов якого позивачем внесено, а відповідачем прийнято на депозитний рахунок на умовах строковості, зворотності та платності 272 261, 91 грн (а. с. 8, 9).

КС «Альянс Україна» не виконувала свої зобов`язання за договорами щодо повернення коштів та сплати процентів, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання договорів про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок та стягнення заборгованості.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 грудня 2010 року у справі № 2-7785/10 позов задоволено. Розірвано договори № 079-09д від 11 квітня 2009 року та № 592-08д від 08 грудня 2008 року, укладені між КС «Альянс України» та ОСОБА_1 , та стягнуто з КС «Альянс Україна» та користь ОСОБА_1 246 072, 59 грн за договорами № 079-09д від 11 квітня 2009 року та № 592-08д від 08 грудня 2008 року (а. с. 12-13).

На виконання вищевказаного рішення суду 24 січня 2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Ленінському, а в подальшому Центральному відділі державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а. с. 14).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2015 року встановлено, що здійснюючи заходи, спрямовані на виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 січня 2011 року, КС «Альянс Україна» добровільно було сплачено позивачу 100 650, 00 грн за період з 08 грудня 2010 року по 16 березня 2011 року.

Ленінським відділом держаної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в рахунок погашення боргу по виконавчому листу № 2-7785-2010 було стягнуто з КС «Альянс Україна» та перераховано ОСОБА_1 68 539, 73 грн.

Цією ж ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2015 року виконавчий лист № 2-7785-2010, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці від 24 січня 2011 року про стягнення з КС «Альянс Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованості згідно договорів № 079-09д від 11 квітня 2009 року та № 592-08д від 08 грудня 2008 року у сумі 246 072, 59 грн, а також витрат інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн, визнано таким що не підлягає виконанню на загальну суму 169 189, 73 грн.

Залишок боргу по виконавчому листу № 2-7785-2010 станом на травень 2015 року складає 77 002, 86 грн, який підлягає стягненню з КС «Альянс Україна» на користь ОСОБА_1 (а. с. 88, 89).

В подальшому, на виконання рішення суду Ленінським та Центральним відділом держаної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області стягнуто з відповідача на користь позивача 11 816, 33 грн, а саме: 07 вересня 2015 року - 2 442, 68 грн; 25 січня 2016 року - 4 137, 04 грн; 25 травня 2016 року - 1 982, 87 грн; 04 листопада 2016 року - 1 545, 51 грн; 13 березня 2017 року - 1 708, 23 грн.

З урахуванням проведених платежів розмір заборгованості відповідача перед позивачем по виконавчому листу № 2-7785-2010 на час розгляду справи в судді першої інстанції становила 65 186, 53 грн.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно частин другої та третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що до стягнення на користь позивача підлягають інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, враховуючи заборгованість, встановлену судовим рішенням станом на 15 березня 2014 року, яка в подальшому з урахуванням здійснених виплат зменшувалася.

Судами правильно здійснено розрахунок інфляційних втрат, а також 3 % річних за період фактичного користування залишком неповернутих кредитною спілкою коштів.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог (стягнення відсотків, обумовлених договорами), суди правильно виходили із того, що вони до задоволення не підлягають, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 грудня 2010 року у справі № 2-7785/10 договори від 08 грудня 2008 року № 592-08д та від 11 квітня 2009 року № 079-09д розірвані, а тому вимоги про стягнення відсотків на підставі цих договорів, зобов`язання за якими припинилися з моменту набрання законної сили вказаним судовим рішенням, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про часткове задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович