Історія справи

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 726/46/17

провадження № 61-19286св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці у складі судді Тріски А. І. від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області у складі суддів: Міцнея В. Ф., Владичана А. І., Лисака І. Н. від 12 квітня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 неналежно виконував умови кредитного договору від 06 серпня 2008 року, виконання якого було забезпечено договором застави транспротного засобу від 07 серпня 2008 року.

З огляду на викладене банк просив суд звернути стягнення на предмет застави.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 лютого 2017 року провадження у справі зупинено до вирішення справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що рішення у вказаній справі про визнання кредитного договору та договору застави недійсними буде мати значення для розгляду цієї справи.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилено. Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 лютого 2017 року залишенобез змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені справи є взаємопов'язаними, а результат вирішення спору про визнання кредитного договору та договору застави недійсними може вплинути на вирішення цієї цивільної справи про звернення стягнення на предмет застави.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що з огляду на наявність презумпції дійсності правочину, закріпленої в законодавстві, відсутні підстави для зупинення розгляду цієї справи у зв'язку із розглядом справи про визнання кредитного договору від 06 серпня 2008 року та договору застави від 07 серпня 2008 року недійсними, адже ці правочини на момент звернення із позовом до суду в цій справі є дійсними.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що в провадженні Садгірського районного суду м. Чернівці знаходиться цивільна справа № 726/107/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору від 06 серпня 2008 року та визнання недійсним з моменту укладення договору застави транспортного засобу від 07 серпня 2008 року.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України 2004 року суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов'язаний зупинити провадження у цій справі.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України 2004 року, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Такий же висновок застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16.

У справі, яка переглядається, предметом спору є звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспротного засобу від 07 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 на забезпечення виконання кредитного договору від 06 серпня 2008 року, укладеного між ними.

Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи про визнання недійсними вказаних кредитного договору та договору застави.

Проте, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсними зазначених кредитного договору та договору застави з огляду на презумпцію дійсності правочину виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді цієї справи наявність обставин, якими ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» обґрунтовував свої вимоги про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору, оскільки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пред'явлено позов саме з таких підстав. До того ж, суд не вирішив питання про можливість об'єднання вказаних позовів.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвали судів першої й апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та постановлені з порушення норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для їхнього скасування з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 квітня 2017 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта