Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.01.2020 року у справі №349/2199/18

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 349/2199/18

провадження № 61-352св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Рогатинська міська рада Івано-Франківської області, Рогатинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рогатинської міської ради Івано-Франківської області, Реєстраційної служби Рогатинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про скасування рішень органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року визнано право власності в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 на 5/9 частин домоволодіння, за ОСОБА_3 на 5/18 частин домоволодіння, за ОСОБА_2 на 1/6 частину домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, яке на день смерті належало ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак, рішенням Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 11 вересня 2014 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 ОСОБА_2. Також рішенням Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 22 квітня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0251 га з кадастровим номером 2624410100:01:044:0018 по АДРЕСА_1.

Позивач зазначала, що будинок АДРЕСА_1 збудований ще в 2000 році, однак тільки через 15 років ОСОБА_2 надано дозвіл на відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування даного будинку, господарських будівель і споруд.

При цьому виділена ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0251 га вже була передана у власність її батьку ОСОБА_6, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю І-ІФ №003475 10-41-2/0000146, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 146 від 18 грудня 1997 року, і його право власності припинено не було. Тому вважала, що прийняттям вищевказаних рішень органом місцевого самоврядування порушено вимоги статей 12, 116, 120, 122, 140 Земельного кодексу України, статті 55 Закону України "Про землеустрій".

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати вказані рішення міської ради незаконними та скасувати їх, а також скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,0251 га з кадастровим номером 2624410100:01:044:0018, що по АДРЕСА_1, яке видане Реєстраційною службою Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 08 травня 2015 року на ім'я ОСОБА_2.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2019 року замінено відповідача у справі - Реєстраційну службу Рогатинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на Центр надання адміністративних послуг Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2019 року Центр надання адміністративних послуг Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області замінено на належного відповідача - Рогатинську районну державну адміністрацію Івано-Франківської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Рогатинська міська рада Івано-Франківської області відповідно до повноважень вправі була надавати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0251 га з кадастровим номером 2624410100:01:044:0018 та затверджувати проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, оскільки на спірній земельній ділянці розташований житловий будинок, власником якого є ОСОБА_2. При прийняті вказаних рішень Рогатинською міською радою не були порушені права позивача ОСОБА_1, яка є суб'єктом права спільної часткової власності іншого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на підставі рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Рогатинського районного суду від 23 серпня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_2, як співвідповідача не заявляла. При цьому зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи засвідчують, що спір виник в тому числі між позивачем і третьою особою з приводу порушення права позивача на земельну ділянку внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею такого права.

Незалученням ОСОБА_2 належною стороною у справі в порядку, передбаченому статтею 51 ЦПК України, порушуються її процесуальні права, передбачені статтями 43, 49 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати частково постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задовлення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

У січні 2021 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки рішенню Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року, яким визнано право власності по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на 5/9 частин домоволодіння, за ОСОБА_3 на 5/18 частин домоволодіння, за ОСОБА_2 на 1/6 частину домоволодіння.

Зазначеним рішенням суду визнано право власності лише на частки домоволодіння будинку батьків ОСОБА_1, без визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і ведення підсобного господарства.

Крім того, у мотивувальній частині постанови, апеляційний суд посилався на те, що позивачем заявлено вимогу про фактичне позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, тоді як остання не була залучена до участі у справі як відповідач, а права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача є різними за своїми значеннями та впливом на процес, права відповідача значно ширші, ніж права третьої особи.

Разом з тим апеляційний суд дійшов зазначеного висновку помилково оскільки пункт 3 статті 52 ЦПК України передбачає, що треті особи, які заявили самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, у якому воно просило залишити оскаржувану постанову без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі рішення Рогатинської міської Ради народних депутатів від 28 грудня 1993 року ОСОБА_6 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,3293 га для обслуговування житлового будинку і ведення підсобного господарства, розташована на території Рогатинської міської ради, про що свідчить копія державного акта на право приватної власності на землю серії І-ІФ №003475 від 18 грудня 1997 року (т. 1, а. с. 20).

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1, яке видане 20 січня 2004 року виконавчим комітетом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області на ім'я ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 5/9 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за ОСОБА_3 - право власності в порядку спадкування за заповітом на 5/18 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та за ОСОБА_2 - право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1, які на день смерті належали ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 21-25,72-74).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 46361193 від 27 жовтня 2015 року за ОСОБА_1.

Реєстраційною службою Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію права власності на 10/18 частин вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на підставі рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської областівід 04березня 2015 року (т. 1, а. с. 19).

Рішенням виконавчого комітету Рогатинської міської ради № 128 від 18 листопада 1997 року ОСОБА_6 було надано дозвіл подарувати своїй дочці ОСОБА_2 незакінчений будівництвом житловий будинок, будівництво якого здійснюється на зареєстрованій земельній ділянці ОСОБА_6 по АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_2 завершити будівництво житлового будинку до листопада 2003 року (т. 1, а. с. 115,199-201).

Надалі рішенням виконавчого комітету Рогатинської міської ради №20 від 19 лютого 1998 року ОСОБА_6 надано дозвіл узаконити самовільно розпочату надбудову трьох житлових кімнат площею 46,0 кв. м над існуючою літною кухнею та гаражем на зареєстрованій за ним земельній ділянці по АДРЕСА_1. Готовність будівництва - 64%. Дану споруду вважати як житловий будинок (т. 1, а. с. 142).

На підставі договору дарування будинку від 25 лютого 1998 року ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар житловий будинок незакінчений будівництвом, відсоток готовності якого становив 64%, що розташований в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 116).

Згідно акта про закінчення забудови індивідуальної садиби ОСОБА_2 04 лютого 2000 року, який затверджений рішенням виконкому Рогатинської міської ради від 31 березня 2000 року № 34, комісією встановлено, що площа присадибної земельної ділянки, яка фактично знаходиться в користуванні ОСОБА_2, дорівнює 0,023 га; на даній ділянці побудовано одноповерховий житловий будинок, всього площа забудови становить 90,7 кв. м. Комісія постановила забудову садиби ОСОБА_2, яка знаходиться в АДРЕСА_1, вважати прийнятою в експлуатацію (т. 1, а. с. 117).

На підставі рішення виконкому Рогатинської міської ради від 31березня 2000 року № 34 ОСОБА_2 04 травня 2000 року видано свідоцтво про право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1, та зареєстровано Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації право власності на дане будинковолодіння, про що внесено запис в реєстрову книгу № 11 за реєстровим № 1296 (т. 1, а. с. 118).

Рішенням Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 11 вересня 2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 (присадибна земельна ділянка) (т. 1, а. с. 121).

Рішенням виконавчого комітету Рогатинської міської ради Івано-Франківської області № 73 від 30 вересня 2014 року індивідуальному житловому будинку, який належить ОСОБА_2, вирішено вважати правильною адресну частину: будинок АДРЕСА_3, а. с. 120).

Згідно акта встановлення та погодження меж землекористування ОСОБА_2 від 14 листопада 2014 року, суміжними землекористувачами при встановленні зовнішніх меж землекористування ніяких претензій не виявлено. Акт підписаний всіма суміжними землекористувачами, в тому числі позивачем ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 123).

Відповідно до копії довідки відділу Держземагенства у Рогатинському районі про наявні обмеження у використанні земельної ділянки № 179/3-10 від 03 грудня 2014 року згідно рішення Рогатинської міської ради від 11 вересня 2014 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельних ділянок" та плану земельної ділянки з погодженням суміжних землекористувачів, ОСОБА_2 передається земельна ділянка загально площею 0,0251 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 на території Рогатинської міської ради Івано-Франківської області (т. 1, а. с. 124).

Рішенням Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 22 квітня 2015 року затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) загальною площею 0,0251 га з кадастровим номером 2624410100:01:044:0018 по АДРЕСА_2, та передано вказану земельну ділянку у власність (т. 1, а. с. 125).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія №37287419 від 08 травня 2015 року, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 37287736 від 08 травня 2015 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2601144262015 від 26березня 2015 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0251 га з кадастровим номером 2624410100:01:044:0018, що розташована по АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 126-128,134-136).

27 серпня 2014 року на підставі заяв ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про прийняття спадщини державним нотаріусом Рогатинської районної державної нотаріальної контори Андрейків Т. В. заведено спадкову справу за № 313/2014 після смерті ОСОБА_5, яка проживала за адресою: АДРЕСА_2, та померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з витягом № НОМЕР_1 значиться заповіт, складений ОСОБА_5 23 грудня 2003 року, згідно з яким частку належного їй житлового будинку з господарськими будівлями та земельною ділянкою, що розташовані у АДРЕСА_2, заповіла своїм дітям: ОСОБА_1-2/3 частини та ОСОБА_3-1/3 частину, а земельну ділянку, належну їй згідно з Державним актом серії ІІ-ІФ №043657 заповіла в рівних частинах своїм дітям: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа №349/1818/14-ц) визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за: ОСОБА_1-5/9 частин домоволодіння, ОСОБА_3-5/18 частин домоволодіння, ОСОБА_2-1/6 частину домоволодіння.

19 червня 2015 року Реєстраційною службою Рогатинського районного управління юстиції проведено державну реєстрацію права власності на 5/18 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_3 і 3/18 частин - за ОСОБА_2 на підставі рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у справі № 349/1818/14-ц. За ОСОБА_1 27 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Рогатинського районного управління юстиції проведено державну реєстрацію права власності на 10/18 частин вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на підставі вказаного рішення суду. Зазначеним рішенням визнано право власності на частки домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, без визнання права власності на земельну ділянку.

08 травня 2015 року Реєстраційною службою Рогатинського районного управління юстиції на підставі рішення Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 22 квітня 2015 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2" проведено державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер undefined (т. 1, а. с. 38-42).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених статей 12, 81 ЦПК України.

Звертаючись до суду з позовом, про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 заявлено вимогу про фактичне позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, тоді як остання не була залучена до участі у справі як відповідач.

Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Частиною 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Частиною 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 , 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Цивільно-процесуальним кодексом України саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Позивач клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_2, як співвідповідача не заявляла.

Разом з тим зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи засвідчують, що спір виник в тому числі між позивачем і третьою особою з приводу порушення права позивача на земельну ділянку внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею такого права.

Незалученням ОСОБА_2 належною стороною у справі в порядку, передбаченому статтею 51 ЦПК України, порушуються її процесуальні права, передбачені статтями 43, 49 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильність вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги безпосередньо стосуються прав та інтересів ОСОБА_2, яка не була залучена до участі у справі в якості співвідповідача, що є порушенням норм процесуального права та обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову (пункт 4 частини 3 статті 376 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що питання про склад осіб, які беруть участь у справі, судом першої інстанції вирішено не було, а суд апеляційної інстанції позбавлений такої процесуальної можливості, внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити.

Позивач не позбавлений права захистити свої права шляхом пред'явлення у встановленому законом порядку позову до належного відповідача.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк