Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 740/2248/22

провадження № 61-15859св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Червинської М. Є.

суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2023 року у складі судді Шевченко І. М., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) про визнання незаконним та скасування пункту наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що він працював у в/ч НОМЕР_1 на посаді пожежного пожежної команди. Відповідно до пункту 2.45 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 31 липня 2018 № 149 з 01 серпня 2018 року його переведено з посади пожежного пожежної команди на посаду пожежного пожежної обслуги за його згодою до заміщення цієї посади військовослужбовцем, з посадовим окладом 2 079,00 грн.

Пунктом 2.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 січня 2022 року № 6 його увільнено з посади пожежного пожежної обслуги з 12 січня 2022 року у зв`язку з укладенням контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу зі збереженням роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

У червні 2022 року він виявив, що йому не надходить заробітна плата, у зв`язку з чим він звернувся з відповідним зверненням до відповідача. Згідно з листом від 17 червня 2022 року за підписом командира в/ч НОМЕР_1 , який він отримав 25 червня 2022 року, йому стало відомо про своє звільнення 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 9.1 наказу в/ч НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 37 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, так як його було призначено на посаду військовослужбовця відповідно до наказу Міністра оборони України від 29 травня 2017 року № 292 «Про заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами», тоді як указом Президента України «Про введення військового стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 24 лютого 2022 року в Україні введено військовий стан.

Зазначав, що він працював за строковим трудовим договором та уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час дії особливого періоду та продовжує службу під час дії військового стану, а тому його звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним.

ОСОБА_1 просив суд:

визнати незаконним та скасувати пункт 9.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 37 про звільнення його з посади пожежного пожежної обслуги відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору;

поновити його на посаді пожежного пожежної обслуги в/ч НОМЕР_1 з 24 лютого 2022 року та допустити до негайного виконання рішення в цій частині;

стягнути з в/ч НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2022 року до поновлення на посаді пожежного пожежної обслуги в/ч НОМЕР_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування пункту наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито. Роз`яснено позивачу право на звернення з такими вимогами до суду за правилами адміністративного судочинства.

Судові рішення мотивовані тим, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Зі змісту статей 2 4 19 КАС України убачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.

Позивач займав посаду військовослужбовця та на час звільнення його з роботи він був військовослужбовцем, проходив службу в Збройних Силах України у військовому званні капітан. За таких обставин суд вважає, що спір, що виник, є публічно-правовим, а правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому провадження у справі слід закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аргументи особи, яка подала касаційну скаргу

03 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише на ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з неї. Для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. За посадою пожежного пожежної обслуги на час укладення строкового трудового договору він не здійснював службову діяльність за цією посадою у розумінні статті 19 КАС України, а займана посада не відноситься до посад публічної служби. Він не був військовослужбовцем та не укладав трудовий договір з відповідачем як військовослужбовець. Спір виник у зв`язку із його звільненням з посади працівника, трудова діяльність на якій не пов`язана з проходженням публічної служби, а тому має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 11 січня 2022 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 3 роки.

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12 січня 2022 року № 4 капітана ОСОБА_1 з 12 січня 2022 року зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 12 січня 2022 року ОСОБА_1 , пожежного пожежної обслуги, з 12 січня 2022 року увільнено від роботи у зв`язку з укладенням контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу зі збереженням за ним місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 9.1 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 37 звільнено з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 , пожежного пожежної обслуги, відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, який був призначений на посаду військовослужбовця відповідно до наказу Міністерства оборони України від 29 травня 2017 року № 292 «Про заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами».

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічно-правовий спір ? спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічна служба ? діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами в порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Правові та організаційні засади заміщення в мирний час окремих військових посад Збройних Сил України цивільними особами (на умовах строкового трудового договору) визначено Порядком заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами (на умовах строкового трудового договору) (далі - Порядок), затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 29 травня 2017 року № 292.

У пункті 2 розділу І Порядку передбачено, що у Збройних Силах України в мирний час можуть заміщатися цивільними особами окремі військові посади, які включені у Тимчасовий перелік військових посад Збройних Сил України, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами (на умовах строкового трудового договору) (далі ? Тимчасовий перелік), у тому числі посади, укомплектовані військовослужбовцями-жінками, на період їх відпусток у зв`язку з вагітністю та пологами, а також посади, укомплектовані військовослужбовцями на період їх відпусток по догляду за дитиною.

Військова посада може бути заміщена лише працівником, який не є державним службовцем та має споріднену спеціальність, що відповідає коду посади відповідно до Класифікатора професій (КП ДК 003:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327. Регулювання трудових відносин працівників, які заміщують військові посади, здійснюється відповідно до чинного законодавства (пункти 3, 4 розділу І Порядку).

Дія строкових трудових договорів, укладених з цивільними особами відповідно до вимог частини четвертої статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до набрання чинності цим Порядком, триває до закінчення строку, на який їх було укладено (пункт 5 розділу І Порядку).

Строк дії строкового трудового договору з працівниками, які заміщують вакантні військові посади, визначається до призначення на цю посаду військовослужбовця(пункт 1 розділу ІІІ Порядку).

Згідно з Тимчасовим переліком військова посада пожежний (код посади 570) може заміщатися цивільною посадою ? пожежний (код посади 5161).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17 (провадження № 11-1196апп18)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 640/11845/19 вказано, що «згідно з Тимчасовим переліком військових посад Збройних Сил України, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами (на умовах строкового трудового договору), затвердженим наказом Міністерства оборони України від 24.12.2013 р. №902, чинного на час прийняття позивача на посаду, військова посада помічника начальника частини може заміщатися цивільною посадою - помічником начальника квартирно-експлуатаційної частини (району). Аналіз наведених норм чинного законодавства України у сукупності з фактичними обставинами щодо відсутності у позивача військового звання за відповідною штатною посадою, призначення і звільнення його згідно із законодавством про працю, дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 заміщав посаду помічника начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) як цивільна особа, а не як військовослужбовець. При цьому належність вказаної посади до військових посад унеможливлює її віднесення до посад державної служби. З наведеного слідує, що позивач, перебуваючи на посаді помічника начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району), не проходив публічну службу і не перебував у публічно-правових відносинах з відповідачами, що згідно зі статтею 19 КАС України є необхідними ознаками для віднесення справи до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах. Верховний Суд звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17 (провадження № 11-1196апп18)»

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 було призначено на посаду пожежного пожежної обслуги до заміщення цієї посади військовослужбовцем відповідно до наказу Міністерства оборони України від 29 травня 2017 року № 292 «Про заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами» (на умовах строкового трудового договору). Отже, позивач займав посаду пожежного пожежної обслуги у в/ч НОМЕР_1 як цивільна особа, а не як військовослужбовець. Тому позивач на вказаній посаді не проходив публічну службу і не перебував у публічно-правових відносинах з відповідачами, що згідно зі статтею 19 КАС Україниє необхідними ознаками для віднесення справи до юрисдикції адміністративних судів. Відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах. Спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права.

Суди наведеного не врахували, тому зробили помилковий висновок, що розгляд цієї справи слід здійснювати у порядку адміністративного судочинства. У зв`язку з цим оскаржені судові рішення слід скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 402 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року скасувати.

Справу № 740/2248/22 передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2023 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча М. Є. Червинська

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков