Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.10.2018 року у справі №607/2697/17

Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 607/2697/17

провадження № 61-43082св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тернопільська міська рада,

треті особи: приватне підприємство «Благоустрій», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Тернопільської міської ради на постанову апеляційного суду Тернопільської області від 31 липня 2018 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташків Б. І., Хома М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради, треті особи: приватне підприємство «Благоустрій» (далі - ПП «Благоустрій»), ОСОБА_2 , про визнання рішень незаконними.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є співвласником кімнати № 510 , що знаходиться на п'ятому поверсігуртожитку на АДРЕСА_1 . Зазначений гуртожиток перебуває на балансі ПП «Благоустрій».

У 2015 році адміністрація ПП «Благоустрій» повідомила її та інших мешканців п`ятого поверху гуртожитку про те, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 13 травня 2015 року № 411 допоміжне приміщення переведено у житловий фонд і підлягає заселенню, а тому мешканці повинні звільнити його від особистих речей.

Згодом їй стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 17 лютого 2015 року № 113 надано дозвіл ПП «Благоустрій» на перепланування допоміжного приміщення гуртожитку під житлову кімнату, а відповідно до рішення від 13 травня 2015 року № 411 видано ордер ОСОБА_2 на заселення до цієї кімнати.

Посилаючись на незаконність вказаних рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради, оскільки вони порушують її право власності та інших співвласників кімнат на п`ятому поверсі в гуртожитку на АДРЕСА_1 користування допоміжним приміщенням, яке перебуває у їхній спільній власності, і використання якого можливе лише за згодою усіх співвласників, позивач просила позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року у складі судді Дзюбовича В. Л. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, виходив із того, що оскаржувані рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради прийняті органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень та у встановлений законом спосіб, позивачем не доведено порушення її законних прав та інтересів внаслідок прийняття цих рішень.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 31 липня 2018 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 17 лютого 2015 року № 113 «Про розгляд звернення приватного підприємства «Благоустрій» щодо погодження перепланування приміщення в гуртожитку на АДРЕСА_1 та від 13 травня 2015 року № 411 «Про надання кімнати в гуртожитку».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржувані рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради прийняті з порушенням чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки відповідач розпорядився спірним допоміжним приміщенням, що перебувало у спільній власності позивача та інших власників кімнат гуртожитку, без їхньої на те згоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, Тернопільська міська рада подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Тернопільської міської ради аргументована тим, що рішення виконавчого комітету, які оскаржує позивач, прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства України в межах компетенції та вони не порушують права та інтереси мешканців гуртожитку, оскільки їм надана можливість користуватися допоміжними приміщеннями у підвалі.

Суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не взяв до уваги, що позивач не надав доказів на підтвердження статусу спірного приміщення та факту користування ним усіма мешканцями гуртожитку, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи: ПП «Благоустрій», ОСОБА_2 , про визнання рішень незаконними.

Витребувано з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є співвласником кімнати № 510, яка знаходиться на п'ятому поверсі у гуртожитку на АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 18 грудня 1996 року № 885 «Про визнання права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 » та від 02 жовтня 1997 року № 786 «Про внесення змін у рішення виконавчого комітету від 18 грудня 1996 року № 885» власником гуртожитку на АДРЕСА_1 є Тернопільська міська рада, а балансоутримувачем - ПП «Благоустрій».

Згідно з листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15 січня 2014 року№ 160/06 спірна побутова кімната на п`ятому поверсі гуртожитку за вказаною вище адресою використовувалась мешканцями гуртожитку для зберігання своїх особистих речей (як кладова).

Відповідно до акту обстеження побутової кімнати від 07 листопада 2014 року, проведеного ПП «Благоустрій», побутова кімната, яка знаходиться на п`ятому поверсі гуртожитку, площею 9,2 кв. м, має вікна, централізоване опалення та може використовуватися як житлова кімната.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 17 лютого 2015 року № 113 «Про розгляд звернення ПП «Благоустрій» щодо погодження перепланування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 » ПП «Благоустрій » погоджено перепланування приміщення загального користування під житлову кімнату АДРЕСА_2 з врахуванням висновків та рекомендацій «Проекту відповідності діючим Державним будівельним, санітарним і пожежним нормам існуючого приміщення загального користування та стану конструкцій і перепланування його під житлову кімнатув будівлі гуртожитку».

Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 13 травня 2015 року № 411 «Про надання кімнати в гуртожитку» кімнату № 527 житловою площею 7,2 кв. м у гуртожитку виконавчого комітету на АДРЕСА_1 надано ОСОБА_2 на склад сім`ї із двохосіб.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Апеляційний суд установив, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 17 лютого 2015 року № 113 ПП «Благоустрій» погоджено перепланування приміщення загального користування під житлову кімнату АДРЕСА_2 .

На п'ятому поверсі в зазначеному гуртожитку 13 кімнат, з яких 7 - приватизованих.

ОСОБА_1 є співвласником кімнати № 510 , яка знаходиться на п`ятому поверсі у гуртожитку на АДРЕСА_1 , загальною площею 16,9 кв. м, житловою - 16,9 кв. м.

Спірне приміщення згідно з технічним планом є допоміжним (побутова кімната площею 9,2 кв. м), яке перебуває у спільному користуванні мешканців п`ятого поверху гуртожитку.

Правовідносини, що пов`язані з житловими правами мешканців у гуртожитках, регулюються Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»:

- допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

- жилі приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку (жилі кімнати, жилі блоки чи жилі секції), призначені та придатні відповідно до вимог законодавства до житла, призначеного для постійного проживання у ньому;

- нежилі приміщення у гуртожитку - приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів, навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), що входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать (не віднесені) до жилих (житлових) приміщень і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» власники житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку, відповідно до своєї частки у майні гуртожитку. Допоміжні приміщення у гуртожитку передаються у спільну сумісну власність безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У рішенні від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 року Конституційним Судом України роз`яснено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир; питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, влаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради без згоди співвласників змінив цільове призначення допоміжного приміщення гуртожитку.

Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд апеляційної інстанції правильно визнав оскаржувані рішення незаконними, оскільки вони прийняті з порушенням чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до статтей 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Верховний Судне наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та переоцінювати докази згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Тернопільської області від 31 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук