Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.09.2019 року у справі №126/471/17

Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 126/471/17

провадження № 61-17316св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 10 червня 2019 року у складі судді Губко В. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, уточнивши який, просив поновити його на роботі на посаді інженера-теплотехніка І категорії Бершадського місця провадження діяльності Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт») з 20 січня 2017 року та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2017 року по день ухвалення рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що з 21 лютого 2013 року він працював у відповідача ДП «Укрспирт» Бершадське місце провадження діяльності (далі - Бершадське МПД) на посаді інженера-теплотехніка І категорії за наказом № 6/34 від 20 лютого 2013 року.

Згідно з наказом ДП «Укрспирт» від 29 липня 2016 року № 360 «Про затвердження штатних розписів місць провадження діяльності ДП «Укрспирт» з 01 серпня 2016 року затверджено штатні розписи місць провадження діяльності ДП «Укрспирт», як складову частину зведеного штатного розпису ДП «Укрспирт».

09 серпня 2016 року керівником Бершадського МПД ОСОБА_4. подано на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки директора - заступника директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_2. службову записку про те, що у зв`язку з нестабільною роботою Бершадського МПД ДП «Укрспирт» та з метою економії грошових коштів, розглянути питання про скорочення посади інженера-теплотехніка І категорії.

Наказом від 07 вересня 2016 року № 3/34 «Про внесення змін до штатного розпису Бершадського МПД ДП «Укрспирт» було виведено з штатного розпису Бершадського МПД ДП «Укрспирт» посаду інженера-теплотехніка І категорії. Однак, лише через два місяця з дня виведення зі штату посади інженера-теплотехніка І категорії його було повідомлено про скорочення штату та попереджено про наступне звільнення. Персональне попередження підписано не повноважною особою - керівником Бершадського МПД ОСОБА_4.

Разом з тим йому було надано перелік вакантних посад, на які його може бути переведено, однак, даний перелік жодним чином не був затверджений чи підписаний.

Наказом від 17 січня 2017 року № 1/34-к його звільнено з займаної посади 19 січня 2017 року в зв`язку зі скороченням штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України).

В порушення статті 43 КЗпП України його звільнення здійснено без згоди профспілкового комітету Бершадського МПД ДП «Укрспирт».

Однією з підстав звільнення вказано протокол спеціального засідання адміністрації та профспілкового комітету Бершадського МПД ДП «Укрспирт» від 20 вересня 2016 року № 42, на якому вирішено припинити його членство в профспілці.

Вказане рішення профспілкового комітету Бершадського МПД ДП «Укрспирт» від 20 вересня 2016 року скасовано рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 04 березня 2019 року.

Вважає, що його звільнено з роботи, як неугодного працівника, з грубим порушенням норм законодавства, а тому позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Бершадський районний суд Вінницької області рішенням від 10 червня 2019 року позов задовольнив частково. Поновив ОСОБА_1 на посаді інженера-теплотехніка І категорії Бершадського місця провадження діяльності Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» з 19 січня 2017 року. Стягнув з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 січня 2017 року до 10 червня 2019 року в розмірі 107 605,75 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Рішення суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3 978,70 грн допущено до негайного виконання.

Суд першої інстанції мотивував рішенням тим, що позивач був членом профспілкового комітету Бершадського МПД ДП «Укрспирт», однак відповідач звільнив його без отримання згоди профспілкового комітету первинної профспілкової організації Бершадського МПД ДП «Укрспирт» та без попередньої згоди вищого виборного органу цієї профспілки, що є порушенням трудового законодавства. Позовна заява ОСОБА_1 про поновлення його на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, а тому виплата середнього заробітку повинна бути здійснена за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Вінницький апеляційний суд постановою від 21 серпня 2019 року рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 10 червня 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Предметом апеляційного перегляду було лише рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 10 червня 2019 року в частині вирішення судом першої інстанції позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ОСОБА_1 не оскаржував його в іншій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 21 вересня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 10 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року в частині визначення розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу змінити та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу (з урахуванням коефіцієнту підвищення) за період з 20 січня 2017 року до 10 червня 2019 року в розмірі 140 560,46 грн, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Справу просив розглянути в режимі відеоконференції за його участю, проведення якої доручити Бершадському районному суду Вінницької області.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення в частині визначення розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Судові рішення в частині визначення розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає зміні з тих підстав, що розрахунок такої заробітної плати було проведено за період з 20 січня 2017 року до 07 червня 2019 року включно, тобто за 595 робочих днів. Однак, рішення суду першої інстанції ухвалено 10 червня 2019 року, а тому число робочих днів вимушеного прогулу буде становити 596 робочих днів.

При визначені розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд безпідставно не застосував пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами та доповненнями) та не провів коригування середньої заробітної плати на загальний коефіцієнт її підвищення за проміжок часу до вирішення справи.

Отже, у даному випадку судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлені судами повно і правильно але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 10 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Бершадського районного суду Вінницької області.

14 листопада 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Наказом від 20 лютого 2013 року № 6/34-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду інженера-теплотехніка І категорії в ДП «Укрспирт».

Наказом ДП «Укрспирт» від 30 грудня 2014 року № 532-к ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Наказом ДП «Укрспирт» від 23 червня 2016 року № 288 ОСОБА_1 поновлений на попередній посаді.

Наказом ДП «Укрспирт» від 29 липня 2016 року № 360 затверджено з 01 серпня 2016 року штатні розписи місць провадження діяльності ДП «Укрспирт», як складову частину зведеного штатного розпису ДП «Укрспирт» Бершадського МПД ДП «Укрспирт» згідно з додатком 2.

Відповідно до вказаного додатку в штатному розписі Бершадського МПД ДП «Укрспирт» наявна посада «Інженера-теплотехніка І категорії».

09 серпня 2016 року керівник Бершадського МПД ОСОБА_4. звернувся до тимчасово виконуючого обов`язки директора - заступника директора ОСОБА_2 із службовою запискою про скорочення посади інженера-теплотехніка І категорії, у звязку із нестабільною роботою Бешадського МПД ДП «Укрспирт» та з метою економії грошових коштів.

Наказом ДП «Укрспирт» від 07 вересня 2016 року № 3/34 затверджено зміни до штатного розпису Бершадського МПД , як складової частини зведеного штатного розпису ДП «Укрспирт» та виведено зі штатного розпису Бершадського МПД ДП «Укрспирт» посаду інженера-теплотехніка І категорії. Вказані зміни вводяться в дію з 07 вересня 2016 року.

07 листопада 2016 року ОСОБА_1 ознайомлено зі змінами до штатного розпису Бершадського МПД ДП «Укрспирт» від 07 вересня 2016 року та вручено персональне попередження. Водночас позивачу було запропоновану іншу роботу на ДП «Укрспирт», згідно переліку вакансій.

07 листопада 2016 року комісією в складі: заступника керівника з технічних питань Бершадського МПД Попсуєнка О. В., заступника керівника з питань безпеки Бершадського МПД Заворотного М. В., провідного юрисконсульта Бершадського МПД Лаппи Е. Р. та секретаря Бершадського МПД Розворук Н. П. було складено акт відмови працівника від переведення на іншу роботу у зв`язку із скороченням займаної посади.

28 грудня 2016 року ОСОБА_1 повторно, під розпис, було запропоновано перелік вакантних посад станом на 28 грудня 2016 року, на які його може бути переведено. Після чого йому було запропоновано висловити свою позицію щодо запропонованих вакантних посад та підтвердити шляхом написання заяви про відмову від запропонованих посад або заяву про переведення на одну із запропонованих посад, але ОСОБА_1 відмовився, що було зафіксовано актом від 28 грудня 2016 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 10 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною другою статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів.

Пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплати провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що за період з 20 січня 2017 року до 10 червня 2019 року (день ухвалення рішення) кількість робочих днів складає саме 595 днів (2017 рік - 236 робочих днів; 2018 рік - 250 робочих днів; 2019 рік - 109 робочих днів), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність висновку суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 595 робочих днів.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди здійснили неправильне нарахування суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розрахунок такої заробітної плати ним було проведено за період з 20 січня 2017 року до 07 червня 2019 року включно, тобто за 595 робочих днів, а рішення суду ухвалено 10 червня 2019 року, тому час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення становитиме 596 робочих днів, є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про необхідність застосування коефіцієнта підвищення мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2017 року до 01 січня 2019 року не спростовують правильність висновків судів, оскільки відповідно до пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати середній заробіток коригується на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації, а не на коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної плати. Матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів підвищення тарифних ставок чи посадових окладів на Бершадському МПД ДП «Укрспирт».

Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Крім цього, відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Згідно із частинами першою, другою, сьомою, восьмою статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного та наведених положень закону про те, що суд розглядає цю справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу, відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в режимі відеоконференції за його участю відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 10 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило