Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2018 року у справі №613/158/17

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 613/158/17

провадження № 61-26660св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Державна казначейська служба України,

треті особи: Прокуратура Харківської області, Головне управління Національної поліції в Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу прокуратури Харківської області на постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Сащенка І. С. та касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року у складі головуючого судді Шалімова Д. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що постановами старшого слідчого Богодухівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 12 липня 2011 року та від 07 вересня 2011 року відносно неї було порушено кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, а постановою слідчого від 05 вересня 2011 року застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 26 вересня 2016 року провадження у справі закрито, у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Позивач вважає, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та застосування запобіжного заходу їй було заподіяно моральну шкоду.

Ураховуючи викладне та на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ОСОБА_4 просила відшкодувати моральну шкоду в розмірі 200 685 грн, яку стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 99 9222,54 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з незаконним притягненням позивача до кримінальної відповідальності їй було заподіяно моральну шкоду, яка підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України. При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із того, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року), мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2017 року змінено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 199 893 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що розмір моральної шкоди необхідно розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, який станом на 01 січня 2017 року становив 3 200 грн, а не застосовувати для визначення розміру моральної шкоди розрахункову величину в розмірі 1 600 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

У касаційній скарзі Прокуратура Харківської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, всупереч пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII, безпідставно визначив суму відшкодування шкоди, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 3 200 грн, застосувавши її розмір у якості розрахункової величини, а не 1 600 грн.

Крім того, Державна казначейська служба України, не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», оскільки статтею 2 цього Закону передбачені підстави, які дають право на відшкодування моральної шкоди, серед яких відсутня така підстава, як відмова прокурора від обвинувачення. Крім того, апеляційний суд помилково вважав, що спірні правовідносини не регулюються пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VII, яким передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Суди встановили, що постановами старшого слідчого Богодухівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 12 липня 2011 року та 07 вересня 2011 року відносно ОСОБА_4 було порушено кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, а постановою слідчого від 05 вересня 2011 року до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 26 вересня 2016 року провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Разом з тим згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно із пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Частинами п'ятою та шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року встановлено на рівні 3 200 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням вище наведеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що внаслідок заподіяння позивачеві моральної шкоди у зв'язку із безпідставним перебуванням позивача під слідством та судом, вона підлягає відшкодуванню за 62 місяці та 14 днів із розрахунку мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто на 2017 рік, яка становила 3 200 грн.

Верховний Суд відхиляє доводи прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби у касаційних скаргах про те, що для визначення розміру відшкодування позивачеві моральної шкоди необхідно брати як розрахункову величину у розмірі 1 600 грн, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року, на який посилається заявник у касаційній скарзі, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Однак, відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачеві не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а відтак, підстав для застосування наведеної норми до спірних правовідносин відсутні. Крім того, вказаним законом не вносилися зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та визначив розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 3 200 грн.

Такий висновок апеляційного суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Посилання Державної казначейської служби України в касаційній скарзі на те, що статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачені підстави, які дають право на відшкодування моральної шкоди, серед яких відсутня така підстава, як відмова прокурора від обвинувачення є безпідставними, оскільки пунктом 2 частини першої статті 2 цього Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, а в цьому конкретному випадку прокурор відмовився від державного обвинувачення саме з цих підстав.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

З урахуванням того, що касаційні скарги залишені без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України, колегія суддів поновлює дію постанови Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик