Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.05.2019 року у справі №0308/18539/12

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 0308/18539/12

провадження № 61-15164св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 - на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2013 року у складі судді Пушкарчук В. П. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 грудня 2016 року у складі суддів: Здрилюк О. І., Стрільчука В. А., Бовчалюк З. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2010 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 вересня 2008 року між банком і ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 121-2008-2759, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 93 тис. доларів США зі сплатою 16,45% річних та терміном повернення до 10 вересня 2019 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між банком і ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 19 вересня 2008 року укладені окремі договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язалися відповідати за невиконання позичальником ОСОБА_3 усіх зобов'язань, що виникли за кредитним договором. 29 квітня 2009 року між банком та відповідачами укладені додаткові угоди б/н до кредитного договору та договорів поруки, якими узгоджено питання щомісячних платежів та графік їх погашення.

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 03 вересня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 101 178 доларів 27 центів США, що еквівалентно 790 758 грн 77 коп., з яких 1 644 долари 21 цент США, що еквівалентно 12 850 грн 32 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 89 585 доларів 27 центів США, що еквівалентно 700 153 грн 68 коп. - сума дострокового стягнення кредиту; 9 888 доларів 13 центів США, що еквівалентно 77 280 грн 68 коп. - проценти; 60 доларів США, що еквівалентно 474 грн - підвищені проценти. Оскільки відповідачі є солідарними боржниками і не виконують умови договору, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на користь банку зазначену вище заборгованість та відшкодувати судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» кредитну заборгованість у розмірі - 101 178 доларів 27 центів США, що еквівалентно 790 758 грн 77 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» кредитну заборгованість у розмірі - 101 178 доларів 27 центів США, що еквівалентно 790 758 грн 77 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» кредитну заборгованість у розмірі - 101 178 доларів 27 центів США, що еквівалентно 790 758 грн 77 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» кредитну заборгованість у розмірі - 101 178 доларів 27 центів США, що еквівалентно 790 758 грн 77 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 03 вересня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 101 178 доларів 27 центів США, що еквівалентно 790 758 грн 77 коп., яка підлягає стягненню із солідарних боржників.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 13 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що посилання ОСОБА_1 на те, що судом проведено стягнення коштів без урахування того, що банк його заздалегідь не повідомив про наявність у позичальника заборгованості, у зв'язку із чим право на дострокове стягнення кредитних коштів у банку не настало - не заслуговують на увагу, оскільки вимога банку від 19 березня 2009 року про наявність заборгованості за кредитом, необхідність її погасити та попередження про можливість дострокового стягнення усіх кредитних коштів була попередньо вручена усім відповідачам цього ж числа, після чого 29 квітня 2009 року усі відповідачі уклали із банком додаткові угоди б/н до кредитного договору та договорів поруки, але і надалі належним чином свої зобов'язання не виконували, у результаті чого у банку настало право дострокової вимоги стягнення усіх кредитних коштів, як це і передбачено статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України. Крім того, вимога щодо попереднього повідомлення поручителя про невиконання позичальником свого зобов'язання не передбачена нормами законодавства. Посилання заявника на те, що після укладення додаткових угод до кредитного договору та договорів поруки почали діяти нові умови кредитного договору - не заслуговують на увагу, оскільки зазначені додаткові угоди є невід'ємними частинами самих кредитного договору та договорів поруки і ними не відмінено положення щодо погашення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіка платежів. А відповідачами порушено зазначені умови договорів. Письмові пояснення відповідача ОСОБА_4 про відсутність підстав для стягнення коштів, оскільки позивачем не підтверджена видача кредиту в іноземній валюті - не заслуговують на увагу, оскільки кредитний договір із зазначеної підстави жоден з відповідачів не оспорював, а до позовної заяви приєднано копію виписки по рахунку, якою підтверджується надання такого кредиту. Письмові пояснення відповідача ОСОБА_4 про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки зобов'язання за кредитним договором не припинилися. Кредитним договором та договорами поруки із додатковими угодами до них встановлено строк виконання зобов'язання до 10 вересня 2019 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7. - просить скасувати судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що позивач звернувся до суду із цим позовом передчасно, оскільки не виконав вимог пункту 5.2.5 кредитного договору щодо надсилання позичальнику та поручителями повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту у досудовому порядку.

27 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що 19 вересня 2008 року між банком і ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 121-2008-2759, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 93 тис. доларів США зі сплатою 16,45 % річних та терміном повернення до 10 вересня 2019 року.

Пунктом 5.2.5. кредитного договору передбачено, що відповідно до статей 525 та 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин вказаних в кредитному договорі та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між банком і ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 19 вересня 2008 року укладені окремі договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язалися відповідати за невиконання позичальником ОСОБА_3 усіх зобов'язань, що виникли за кредитним договором.

19 березня 2009 року кредитор надіслав відповідачам вимогу про дострокове повернення кредиту у порядку пункту 5.2.5. кредитного договору, за змістом якої у випадку не усунення позичальником порушень умов за договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, термін повернення кредиту вважатиметься таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Разом з тим, 29 квітня 2009 року між банком та відповідачами укладені додаткові угоди б/н до кредитного договору та договорів поруки, якими узгоджено питання щомісячних платежів, графік їх погашення та узгоджено кінцевий строк виконання основного зобов?язання до 10 вересня 2019 року (пункт 1.2 додаткової угоди).

За доводами касаційної скарги оспорюється те, що банк звернувся до суду із цим позовом у жовтні 2010 року без дотримання вимог пункту 5.2.5 кредитного договору щодо надсилання позичальнику та поручителям нової вимоги про дострокове повернення кредиту у досудовому порядку, оскільки вимога від 19 березня 2009 року є недійсною у зв?язку із укладенням додаткової угоди від 29 квітня 2009 року.

За приписами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 530, 612, 525 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частинами першою, другою статті 554 ЦК України у редакції, чинній на момент укладення договорів поруки, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитне зобов'язання, за виконання його поручилися ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, визначено періодичними платежами, згідно додаткової угоди до кредитного договору від 29 квітня 2009 року розмір щомісячного платежу у період із 10 травня 2009 року по 10 квітня 2010 року становив 701 долар 98 центів, проте позичальник останній платіж на погашення кредиту вчинив у грудні 2009 року.

Тобто, на момент звернення банку до суду із цим позовом у жовтні 2010 року позичальник прострочив сплату чергового щомісячного платежу на 10 місяців, а тому у позивача виникло право на звернення до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом на підставі частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року та частини другої статті 1050 ЦК України.

Пункт 5.2.5 кредитного договору визначає порядок зміни строку основного зобов?язання шляхом пред?явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту, проте не є перешкодою для реалізації права кредитора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (не обмежує право банку на судовий захист порушеного права обов?язковим попереднім зверненням до боржника у досудовому порядку).

Таким чином, банк реалізував право на дострокове стягнення кредиту із позичальника та поручителів у відповідності до вимог закону, а тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів щодо задоволення позову, а тому касаційна скарга залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

С. П. Штелик