Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.07.2019 року у справі №755/1626/18

Постанова

Іменем України

24 березня 2020 року

м. Київ

справа № 755/1626/18

провадження №61-13471св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фонд соціального страхування України,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кобилецький В`ячеслав Вікторович, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року

у складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування України, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з наказом від 15 липня 2016 року № 330-к його було прийнято на посаду головного спеціаліста відділу інженерно-технічного забезпечення управління господарського забезпечення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Наказом директора Фонду соціального страхування ОСОБА_2 № 1052 від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади головного спеціаліста відділу обліку матеріально-технічної бази Фонду соціального страхування України 29 грудня 2017 року, у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників.

Вважає дане звільнення таким, що не відповідає вимогам чинного трудового законодавства. Так, у зв`язку з проведенням реорганізації шляхом злиття Фондів, всіх працівників з 01 серпня 2017 року відповідно до п.6 ст. 36 КЗпП України переведено до Фонду соціального страхування України.

12 вересня 2017 року Правлінням Фонду соціального страхування України було прийнято постанову № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», на виконання якої був виданий наказ № 603 «Про зміни в організації виробництва і праці». Представником управління по роботі з персоналом відповідача ОСОБА_3 одночасно всіх працівників Виконавчої дирекції Фонду в усній формі було ознайомлено зі змістом вказаного наказу.

Вважає, що про звільнення належним чином позивач не був попереджений, письмових повідомлень про зміни в організації виробництва і праці він не отримував. Він сумлінно та професійно виконував обов`язки, покладені на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Він персонально не отримував письмового попередження про виключення із штатного розпису посади, яку він займає, та про його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Таке письмове попередження він повинен був отримати не пізніше, ніж за два місяці до дати звільнення. Крім того, відповідач не запропонував йому іншої роботи в Фонді. Натомість, у той час після 26 жовтня 2017 року так і після 02 січня 2018 року відповідач продовжував прийом на роботу працівників за наявними вакансіями.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати його звільнення незаконним, скасувати наказ про звільнення, поновити на займаній посаді, стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій відповідача при його звільненні, а також порушення його трудових прав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що наявні у позивача вакантні посади не могли бути запропоновані позивачу, оскільки вони не відповідають його спеціальності та професії. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про переважне право позивача на залишення на роботі, посилаючись на відсутність працівників, які продовжували б роботу на такій же посаді та відсутність підстави для оцінки переважного права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кобилецький В. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач персонально не попередив позивача про наступне вивільнення за два місяці у зв`язку зі скорочення його посади. Надана відповідачем копія відомостей з підписом працівників є додатком до всього наказу від 26 жовтня 2017 року, а не до конкретного пункту. Про наявність зазначеного наказу позивач дізнався лише після звільнення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від ОСОБА_2 та Фонду соціального страхування України, в якому вони просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 15 липня 2016 року № 339к ОСОБА_1 прийнятий на посаду головного спеціаліста відділу інженерно-технічного забезпечення управління господарського забезпечення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Наказом від 31 липня 2017 року № 386-к ОСОБА_1 звільнений у зв`язку з переведенням у виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України.

Наказом від 01 серпня 2017 року № 315к ОСОБА_1 прийнятий на посаду головного спеціаліста відділу обліку матеріально - технічної бази Фонду управління справами Фонду соціального страхування України.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» затверджена з 01 січня 2018 року гранична чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниці, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду - 188 штатних одиниць.

Директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України листом від 29 вересня 2017 року №2.4-37-671 було доведено до відома голови Професійної спілки працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, що 12 вересня 2017 року правлінням Фонду соціального страхування України видана постанова «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» №47, якою з 01 січня 2018 року затверджена гранична чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць, а на сьогодні гранична чисельність працівників Фонду складає 7988 штатних одиниць. На виконання вимог статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», попереджено про майбутні можливі зміни у структурі Фонду з 01 січня 2018 року та заплановане скорочення працівників, про зміни в організації виробництва і праці, істотних умов праці.

Постановою правління Фонду соціального страхування України №50 від 10 жовтня 2017 року «Про затвердження структури органів Фонду» затверджено структуру робочих органів виконавчої дирекції Фонду згідно з додатком 1 та структуру виконавчої дирекції Фонду згідно з додатком 2, яка вводиться в дію з 01 січня 2018 року. 31 жовтня 2017 року затверджений відповідний штатний розпис, в якому відсутній відділ обліку матеріально-технічної бази Фонду.

Гранична чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду станом на 31 жовтня 2017 року становила 267 штатних одиниць (облікова чисельність становила - 260 осіб), станом на 01 січня 2018 року - 188 штатних одиниць (облікова - 198 осіб).

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України №603 від 26 жовтня 2017 року «Про зміни в організації виробництва і праці» введено в дію з 01 січня 2018 року у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України зміни в організації виробництва і праці, що тягнуть за собою зміну істотних умов праці, вказаних у постановах правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», від 10 жовтня 2017 року №50 «Про затвердження структури органів Фонду», від 10 жовтня 2017 року №52 «Про затвердження схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», від 10 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Положення про умови оплати праці та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України».

Управлінню по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду доручено до 01 листопада 2017 року провести передбачені чинним законодавством заходи щодо персонального попередження всіх працівників виконавчої дирекції Фонду про зміни в організації виробництва і праці, відповідні зміни істотних умов праці, а також про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням з 01 січня 2018 року чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду під особистий підпис (згідно з додатком).

З додатку до наказу №603 - аркуші ознайомлення працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з наказом «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників», встановлено, що в пункті 15.2 - відділ обліку матеріально-технічної бази Фонду, 9 з 10 працівників, серед яких і ОСОБА_1 , ознайомлені 27 жовтня 2017 року під особистий підпис про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників.

Наказом директора Фонду соціального страхування ОСОБА_2 № 1052 від 22 грудня 2017 року, ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади головного спеціаліста відділу обліку матеріально-технічної бази Фонду соціального страхування України 29 грудня 2017 року, у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частини друга, третя статті 42 КЗпП України визначають обставини, які мають враховуватись в разі вирішенні питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

При вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки в установі дійсно мало місце скорочення чисельності штату (що належить до компетенції самої установи) до 188 посад, що відповідає положенням частини першої статті 40 КЗпП України. Під час вивільнення позивача у роботодавця були відсутні вакантні посади, які відповідають професії чи спеціальності позивача, також були відсутні вакансії, які позивач міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, а отже, порушень статті 49-2 КЗпП України не встановлено.

Доводи касаційної скарги, які у своїй більшості є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким судом надана належна правова оцінка не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кобилецький В`ячеслав Вікторович, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року

та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк