Історія справи

Постанова

Іменем України

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 357/2674/18

провадження № 61-13417св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2019 року в складі судді Дубановської І. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Журби С. О., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй належить частина будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що знаходиться під ним.

Одним з співвласників сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , яка самовільно встановила гараж на відстані 0,20 м від межі та належних позивачу будівель, чим створено перешкоди в обслуговуванні цих будівель, що сприяє їх руйнуванню, унеможливлює проведення ремонтних робіт.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні будівлями літери Ж-1, В-1 та Б-1 із належної їй 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 перенести металевий гараж, позначений в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_2 , на відстань не менше 10 метрів від прилеглих будівель для влаштування організованої системи відведення атмосферних опадів та проведення капітальних ремонтних робіт.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено, що діями ОСОБА_2 порушується її право власності чи законного володіння, або є реальна небезпека порушення її права власності чи законного володіння.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що металевий гараж відповідача, встановлено з порушенням вимог будівельних норм та правил, без згоди всіх співвласників вказаного домоволодіння.

Наслідком таких порушень будівельних норм ОСОБА_2 є руйнування та псування належних позивачу споруд, неможливість проведення їх ремонту та встановлення інженерно-технічних засобів для збору атмосферних опадів.

Відповідач гаражем не користується, утриманням майна та прилеглої земельної ділянки не займається.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . У відзиві відповідач зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необгрунтованою та безпідставною, а рішення судів попередніх інстанцій такими, що не підлягають скасуванню.

ОСОБА_2 вказала, що твердження позивача щодо незаконності встановлення гаража є помилковими.

Порушення будівельних норм та правил, які встановлено експертним дослідженням, проведеним під час розгляду цивільної справи № 357/1090/16-ц, та на яке позивач посилається як на одну із підстав для задоволення позовних вимог, є наслідком її дій, оскільки будівництво будівель Ж-1, В-1, Б-1 здійснено нею по межі домоволодінь. Крім того, позивачем не облаштовано інженерно-технічних систем для збору опадів (ринви, стічні труби).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано цивільну справу № 357/2674/18 з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди встановили, що відповідно до договорукупівлі-продажу ОСОБА_1 належить 1/3 частина житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з державним актом ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0217 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За схематичним планом на ній знаходяться гаражі, відмічені літерами: Б-1, В-1, Ж-1.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_4 - 1/20 частка, ОСОБА_2 - 6/25 частки, ОСОБА_5 - 21/100 частки, ОСОБА_6 - 21/100 частки, ОСОБА_7 - 29/100 частки.

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 належить земельна ділянка для індивідуального садівництва 0,015 га. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки вона межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 , на ній знаходиться металевий гараж, який належить ОСОБА_2

Відстань між гаражем ОСОБА_2 та належними ОСОБА_1 гаражами, відміченими на схематичному плані літерами: Б-1, В-1, Ж-1, становить 0,20 м.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2017 року встановлено, що належний ОСОБА_2 гараж узаконений.

24 листопада 2016 року відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року у іншій цивільній справі № 357/1090/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до виконавчого комітету Білоцерківськогої міської ради, міського голови Дикого Геннадія Анатолійовича, Комунального підприємства Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації», реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , про визнання дій та рішень суб`єктів владних повноважень неправомірними, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, проведена судова будівельно-технічна експертиза, за результатами якої зроблені наступні висновки: металевий гараж, позначений на плані в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_2 під літерою «М» не відповідає вимогам нормативної документації в галузі будівництва (в тому числі пожежним та містобудівним), а саме: п. 3.25*, 3.25а*, таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в частині відсутності протипожежної відстані не менше 10 метрів від зовнішньої стіни гаражу до будівлі без віконних отворів (розташованої на суміжній садибній ділянці АДРЕСА_1); п. 3.25* ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в частині відстані від конструкції стіни гаражу межі сусідньої земельної ділянки (АДРЕСА_1) менше 1 м, відсутності організованого відведення атмосферних опадів з покрівлі гаражу. Усунення зазначених порушень вимог нормативної документації в галузі будівництва можливе та потребує перенесення металевого гаражу, позначеного на плані в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_2 під літерою «М» на відстань від будівлі без віконних отворів (розташованої на суміжній садибній ділянці АДРЕСА_1 ) не менше 10 м та влаштування організованої системи відведення атмосферних опадів з покрівлі.

Визначення конкретного місця перенесення гаражу потребує розроблення відповідної проектної документації, що не відноситься до компетенції експерта з інженерно-технічних досліджень.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина сьома статті 319 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані з позбавленням права володіння. Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Повно встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що саме по собі порушення державних будівельних норм однією особою (відповідачем) не може свідчити про порушення прав інших осіб (позивача).

Суди попередніх інстанцій вважали недоведеним той факт, що руйнування та псування майна ОСОБА_1 є наслідком порушень державних будівельних норм, які були допущені ОСОБА_2 при встановленні металевого гаражу, та обґрунтовано відхилили як недопустимі докази, надані позивачем акти огляду, оскільки вони складені і підписані особами, які не володіють експертними знаннями для можливості встановлення існування пошкоджень, причину їх появи, а також причинно-наслідкового зв`язку.

Із схематичного плану земельної ділянки, що є в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1 , судами встановлено, що належні позивачу господарські споруди Ж-1; В-1; Б-1 побудовані по лінії межі земельних ділянок садиби АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 таким чином, що стіни споруд слугують одночасно парканом. Тобто, будуючи господарські будівлі по межі позивач ОСОБА_1 сама створила такі умови, які унеможливлюють доступ до стін належних їй господарських споруд.

Крім того, ОСОБА_1 не облаштувала свої будівлі необхідними інженерно-технічними засобами для збору атмосферних опадів (відсутні ринви, стічні труби), що спричиняє попадання атмосферних опадів на стіни та підмурок будівель.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги позивача щодо перенесення металевого гаража «М» від її будівель Ж-1; В-1; Б-1 на відстань не менше 10 м не ґрунтуються на нормах матеріального прав, оскільки на відстані 10 м від гаражу у відповідача немає у користуванні чи у власності земельної ділянки, така вимога стосується інтересів третіх осіб, які не були залучені до участі в цій справі.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що ОСОБА_1 не доведено, що діями ОСОБА_2 порушується її право власності чи законного володіння, або є реальна небезпека порушення її права власності чи законного володіння, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі 6-530цс16, викладені в якій висновки, як вважає позивач, належало застосувати у цій справі, є безпідставними, оскільки у зазначеній справі суди встановили порушення прав позивача внаслідок дій відповідача, а у справі, що є предметом касаційного розгляду в цій справі, судами не встановлено факту порушення відповідачем прав позивача.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновку апеляційного суду щодо преюдиційності рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2017 року, яким встановлено, що належний ОСОБА_2 гараж узаконений, не впливає на правильність висновків суду щодо недоведеності позовних вимог, які покладені в основу рішення про відмову в позові.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Інші арґументи касаційної скарги є неприйнятними, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного розгляду, визначені статтею 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржені судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель