Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.11.2019 року у справі №596/1121/19

Постанова

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 596/1121/19

провадження № 61-19447св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2019 року у складі судді Цвинтарна Т. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ходоровський М. В., Бершадська Г. В., Міщій О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив: встановити факт його проживання з останньою однією сім'єю без шлюбу з 21 лютого 2012 року по час реєстрації їх шлюбу 24 листопада 2015 року; визнати житловий будинок АДРЕСА_1, їх спільною сумісною власністю; поділити майно, а саме, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за указаною вище адресою шляхом залишення у її власності цього майна, а йому компенсувати різницю коштів у розмірі 1/2 належної йому частини у спільному майні в сумі 65 000 грн (130000 грн:2).

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Гусятинського районного суду від 21 червня 2018 року у справі № 596/423/18 було частково задоволено його позов про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу з відповідачкою та поділ спільно набутого майна - визнано за ним право власності на 1/2 частку автомобіля ВАЗ - 210934-20, реєстраційний номер НОМЕР_1,2008 року випуску. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд відмовив йому у встановленні факту проживання з відповідачем однією сім'єю без шлюбу з 21 лютого 2012 року до часу реєстрації шлюбу та відхилив за недоведеністю його твердження про те, що він постійно надсилав ОСОБА_2 значні суми коштів через міжнародні банківські платіжні системи "Вестерн-Юніон" та "Золота Корона ", які вона отримувала у відділеннях "Ощадбанку ", "Приватбанку" та банку "Надра" м. Чорткова.

Однак ці факти можливо встановити у даній справі шляхом запитів до вказаних банківських установ, оскільки така інформація є банківською таємницею, і не може бути надана йому або представнику, про що вказані банки зазначають у своїх відповідях на адвокатський запит.

Короткий зміст рішення та постанови суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Гусятинського районного суду від 09 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2019 року, відмовлено ОСОБА_3 у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивована тим, що є таке, що набрало законної сили, рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення.

Касаційна скарга аргументована тим, що у цьому позові ОСОБА_3 просив суд витребувати з банків інформацію про отримання грошових коштів відповідачем, переказаних ним на ім'я ОСОБА_2 з Росії у період з лютого 2012 року по листопад 2015 року, що могло б послужити належним доказом їх проживання однією сім'єю без шлюбу. У попередньому позові такого клопотання він не заявляв.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2019 рокувідкрите касаційне провадження у справі № 596/1121/19 за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2019 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ (справа № 596/423/18).

Позовна заява була мотивована тим, що за час спільного проживання однією сім'єю без шлюбу за період з лютого 2012 року по 24 листопада 2015 року сторонами спільно набуто житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 р- н, вартістю 4 200 дол. США, проведено капітальний ремонт вказаного будинку на суму 5 000 дол. США, придбано автомобіль ВАЗ 210934 вартістю 86 000 грн, пральну машину вартістю 2 800 грн, холодильник вартістю 5 000 грн, скутер VIPER вартістю 4 000 грн, телевізор вартістю 3 200 грн, мебельний гарнітур вартістю 5
000 грн.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 червня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Тернопільської області від 05 вересня 2018 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку автомобіля ВАЗ 210934-20 за кожним.

У задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділу іншого майна відмовлено.

У липні 2019 року ОСОБА_3 повторно звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив: встановити факт його проживання з відповідачем однією сім'єю без шлюбу з 21 лютого 2012 року по час реєстрації їх шлюбу 24 листопада 2015 року; визнати житловий будинок АДРЕСА_1. їх спільною сумісною власністю; поділити майно, а саме, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за указаною вище адресою, шляхом залишення у власності ОСОБА_2 цього майна, а йому компенсувати різницю коштів у розмірі 1/2 належної йому частини у спільному майні в сумі 65 000 грн (130000 грн:2).

Підставою звернення з цим позовом стало подання ним до суду клопотання, якого при поданні попереднього позову він не заявляв, а саме витребування із приватного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" інформації про отримання грошових коштів ОСОБА_2, переказаних ним на її ім'я з Росії у період з лютого 2012 року по листопад 2015 року, що могло б бути належним доказом його проживання з нею однією сім'єю без шлюбу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти у суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання чинності рішенням суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Таким чином, необхідність застосування пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України обумовлена, зокрема, неприпустимістю розгляду судами одного і того ж спору двічі. Підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі може бути лише наявність на час вирішення питання про відкриття провадження у справі рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Спірні правовідносини у справі № 596/423/18, є тотожними у справі № 596/1121/19, у якій постановлені оскаржувані судові рішення.

Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що заявлені в цій справі ОСОБА_3 вимоги вже були предметом судового розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження.

Суб'єктивне тлумачення заявником пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України не є підставою для скасування ухвалених судових рішень.

Доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримано норми процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2019 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2019 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук