Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2020 року у справі №662/1783/18

Постанова

Іменем України

23 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 662/1783/18

провадження № 61-12706св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Новотроїцька державна нотаріальна контора,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року у складі судді Тимченко О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила усунути відповідача від права на спадкування обов`язкової частки у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначала, що 17 березня 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого на випадок смерті заповів їй, рідній дочці, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_3 помер.

З 10 травня 2000 року по день смерті ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі ОСОБА_2 .

Померлий був особою похилого віку, у травні 2015 року переніс ішемічний інсульт та потребував постійного стороннього догляду.

Після повернення ОСОБА_3 з лікарні додому у травні 2015 року його дружина ОСОБА_2 не дбала про нього і фактично самоусунулася від постійного догляду за ним, а в жовтні 2015 року покинула чоловіка та поїхала проживати до своєї доньки у с. Чимириси Вінницької області.

Вона була змушена забрати батька до себе в с. Кривий Ріг Новотроїцького району Херсонської області та здійснювала цілодобовий догляд за ним по день його смерті.

ОСОБА_2 не цікавилася станом здоров`я свого чоловіка, жодного разу не провідувала його і не приїхала на його похорон.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позивачем тієї обставини, що ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, який за станом здоров`я перебував у безпорадному стані, оскільки вона є особою похилого віку, часто хворіла, а догляд за спадкодавцем здійснювала його донька.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року і постанову Херсонського апеляційного суду від 06 червня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суди не надали належної оцінки її показанням як свідка. Відповідач неодноразово протягом періоду з травня по листопад 2015 року повідомляла, що не бажає доглядати свого чоловіка, відтак умисно ухилялася від надання допомоги спадкодавцю.

Суди не звернули увагу на періодичність амбулаторного лікування відповідача та безпідставно зазначили, що відповідач у період з січня 2016 року по вересень 2018 року неодноразово перебувала та стаціонарному лікуванні, що суперечить доказам, які містяться в матеріалах справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Новотроїцького районного суду Херсонської області.

06 серпня 2019 року справа № 662/1783/18 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

За життя померлий склав заповіт, посвідчений секретарем Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області 17 березня 2017 року, за яким заповів житловий будинок на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку ЛКК №124 від 30 січня 2018 року, виданого поліклінікою Новотроїцької центральної районної лікарні, ОСОБА_3 в період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 потребував постійного стороннього догляду за наслідками ішемічного інсульту.

На момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , де проживав з дружиною ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області № 66 від 22 січня 2018 року ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , 1941 року народження, є особою похилого віку, страждає на хронічні захворювання. Після перенесеного ОСОБА_3 у травні 2015 року інсульту вона здійснювала догляд за ним. У цей період вона двічі перебувала на стаціонарному лікуванні: з 06 липня 2015 року по 10 липня 2015 року та з 30 жовтня 2015 року по 14 листопада 2015 року.

У період з січня 2016 року по вересень 2018 року ОСОБА_2 також неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Згідно з частиною шостою статті 1224 ЦК України положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку та дійшли правильного висновку про те, що відповідач має право прийняти обов`язкову частку спадщини відповідно до статті 1241 ЦК України як непрацездатна вдова спадкодавця, оскільки вона є пенсіонером, а позивач ОСОБА_1 не довела наявність передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України обставин, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_2 умисно ухилялася від надання допомоги чоловіку, який через похилий вік та хворобу був у безпорадному стані та потребував такої допомоги, оскільки сама є особою похилого віку з хронічними захворюваннями, неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні, відтак в силу об`єктивних причин не могла надавати допомогу спадкодавцю.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 червня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук