Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2018 року у справі №705/2898/17

Постанова

Іменем України

23 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 705/2898/17-ц

провадження № 61-14081св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - служба у справах дітей Уманської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 18 січня 2018 рокуу складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Уманської міської ради,про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за кордон без згоди батька.

Позовна заява мотивована тим, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 січня 2017 року, у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилося троє дітей: донька -ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, сини: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом із позивачем та перебувають повністю на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги добровільно не надає, участі в забезпеченні та вихованні дітей не бере.

Позивач має намір забезпечити дітям повноцінний відпочинок та оздоровлення за кордоном із метою підвищення рівня їх світогляду, покращення здоров'я, фізичного та духовного розвитку, що відповідає інтересам дітей у межах здійснення нею батьківських прав та обов'язків. На неодноразові звернення до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дітей за кордон отримувала необґрунтовану відмову, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила надати їй дозвіл на багаторазові тимчасові виїзди за межі України, зокрема до Єгипту, Туреччини, Кіпру, Болгарії, Чорногорії, Хорватії, держав Шенгенської угоди з дітьми: донькою ОСОБА_6 та синами: ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а також надати їй або уповноваженій особі дозвіл на оформлення документів для тимчасового виїзду дітей за кордон без згоди батька.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від

20 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до

ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Уманської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за кордон без згоди батька задоволено частково.

Надано ОСОБА_4 дозвіл на тимчасові виїзди до Єгипту, Туреччини, Кіпру, Болгарії, Чорногорії, Хорватіїз дітьми: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, без згоди батька - ОСОБА_5, протягом 2017, 2018 та 2019 років із дня набрання рішенням законної сили.

Надано ОСОБА_4 або її офіційному представнику дозвіл на оформлення документів для виїзду дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за межі України до Єгипту, Туреччини, Кіпру, Болгарії, Чорногорії, Хорватіїпротягом 2017, 2018 та 2019 років із дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виїзд дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за межі України відповідає їх інтересам, є доцільним для розвитку й оздоровлення, має тимчасовий характер, що не порушує прав батька - ОСОБА_5, на спілкування з ними та не позбавляє його права брати участь у вихованні та утриманні дітей.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 18 січня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від

20 листопада 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Уманської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за кордон без згоди батька відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд із зазначенням його початку й закінчення.

19 лютого 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 18 лютого 2018 року та залишити в силі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада

2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дав неправильну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи, задовольняючи вимоги відповідача, і не врахував інтереси дітей та позивача, помилково застосував положення частини другої статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі,у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилося троє дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Після розірвання шлюбу, діти проживають разом із матір'ю і перебувають повністю на її утриманні. Батько участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей не бере.

Відповідно до положень статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Правила перетинання державного кордону громадянами України (зі змінами і доповненнями) передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий із батьків відсутній у пункті пропуску.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

Надання дозволу на необмежений виїзд дитини за кордон без дозволу одного з батьків за рішенням суду законодавством не передбачено та суперечить положенням цього Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та статтей

141, 153, 157 СК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у наданні дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди батька.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 18 січня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська