Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.10.2020 року у справі №183/6295/15

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 183/6295/15

провадження № 61-14915св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Калінович Сергій Петрович, управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, відділ державної реєстрації речових прав Новомосковського міськрайонного управління юстиції, Орлівщинська сільська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду,

у складі судді Каратаєвої Л. О., від 15 вересня 2020 року.

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Калінович С. П., управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, відділ державної реєстрації речових прав Новомосковського міськрайонного управління юстиції, Орлівщинська сільська рада, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Сороки О. В., від 29 липня 2019 року позов

ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник

ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2019 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з моменту ухвалення оскарженої ухвали суду першої інстанції, а клопотання про поновлення строку не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання апеляційної скарги, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у відповідності до частини 2 статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що строк на апеляційне оскарження почав свій перебіг до початку карантину (12 березня

2020 року) та не перевищив один рік до цього моменту, тому на період дії карантину обчислення процесуального строку зупинилось, отже суд апеляційної інстанції помилково застосував частину 2 статті 358 ЦПК України замість частини 2 статті 354 ЦПК України.

У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Сороки О. В. від 29 липня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України у зв'язку з тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання (11 березня та 29 липня 2019 року) та не повідомив про причини своєї неявки.

07 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2019 року разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано тим, що про оскаржену ухвалу суду першої інстанції позивачу стало відомо лише 04 вересня 2020 року після ознайомлення з матеріалами справи, позивача не було повідомлено про дату та час розгляду справи, а судові повістки надсилались не за адресою її місця проживання.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року

ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного оскарження за апеляційною скаргою на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2019 року на підставі частини 2 статті 358 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину 2 статті 358 ЦПК України, виходив із того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення. Також апеляційний суд зазначив, що заявником не наведено обставин непереборної сили, внаслідок яких було пропущено строк на апеляційне оскарження.

У пункті 8 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 , 5 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частин 1 , 5 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному частин 1 , 5 статті 4 ЦПК України порядку.

Згідно з частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом статті 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено статті 261 ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

У відповідності до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 354 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, процесуальний строк, зазначений у частині 2 статті 358 ЦПК України, за загальним правилом не може бути поновлений. Проте, при наявності винятків, визначених у цій нормі, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, навіть, якщо апеляційну скаргу подано зі спливом річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня

2020 року № 239, від 22 квітня 2020 року № 291, від 20 травня 2020 року № 392, від 17 червня 2020 року № 500, від 22 липня 2020 року № 641, від 13 жовтня № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236 карантин продовжувався, відповідно до 24 квітня, до 11 травня, до 22 червня, до 31 липня, до 31 серпня, до 31 грудня 2020 року, до 28 лютого 2021 року на усій території України.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня

2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, ~law35~ було визначено, що процесуальні строки у передбачених ним випадках автоматично продовжуються. Це стосується й обчислення річного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення (частина 2 статті 358 ЦПК України).

17 липня 2020 року набув чинності Закон України від 18 червня

2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальнихстроків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Згідно з ~law36~ пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку із карантином".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law37~ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через

20 днів після набрання чинності ~law38~.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law39~.

20-денний строк з часу набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" закінчився 06 серпня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції на зазначені положення законодавства увагу не звернув, не врахував, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки були продовжені на строк з 12 березня 2020 року по 06 серпня 2020 року, тому річний строк з дня складання повного тексту оскарженої ухвали суду першої інстанції від 29 липня 2019 року на момент подання апеляційної скарги не може вважатись таким, що закінчився, а при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача, зокрема, у частині дотримання строку на апеляційне оскарження, підлягають застосуванню статті 354, 357 ЦПК України.

Дійшовши висновку про те, що річний строк після складання повного тексту оскарженої ухвали суду першої інстанції сплив, а заявником не надано доказів на підтвердження виникнення обставин непереборної сили, апеляційний суд не надав оцінки поданому представником

ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до апеляційного суду клопотанню про поновлення строку на апеляційне оскарження, не перевірив доводи заявника про те, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи 11 березня 2019 року та 29 липня

2019 року, а також щодо того, що на адресу позивача не було направлено копію оскарженої ухвали суду першої інстанції.

Із урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного є необґрунтованим та передчасним.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 411 ЦПК України).

У відповідності до частин 3 -4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович