Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2018 року у справі №127/25304/16

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 127/25304/16-ц

провадження № 61-44353св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року в складі судді Венгрин О. О. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року

в складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Шемети Т. М., Голоти Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі -

ПАТ "Укртрансгаз") про стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 16 травня 2002 року працює на посаді оператора газорозподільних станцій "Вінниця Східна" Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз".

На підставі наказів про виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та наказу "Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС" протягом усього часу роботи на підприємстві позивач залучався до роботи у вихідні дні замість тимчасово відсутнього змінного оператора, проте оплата з ним не проводилась у подвійному розмірі, як передбачено статтею 72 КЗпП України.

Робоча зміна позивача триває з 08.00 год. до 08.00 год. наступного дня

з подальшим добовим відпочинком. Фактично з 08.00 год. до 08.30 год. відбувався прийом-передача зміни, у зв'язку з цим позивач працював кожної зміни понад норму по 30 хв.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути невиплачену заробітну плату за фактично відпрацьовані години з 17 травня 2002 року

в розмірі 379 064,02 грн, а саме: заробіток за фактично відпрацьовані години замість змінного оператора - 269 242,98 грн, заробіток за фактично відпрацьовані години під час прийому-передачі зміни - 109 821,04 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня

2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що покладення обов'язків змінного оператора здійснювалось за згодою ОСОБА_1 на підставі наказів, які ним не оскаржувались, за виконану роботу ОСОБА_1 отримував доплату, що підтверджується довідкою від 23 квітня 2017 року, підстави для задоволення вимоги про стягнення заробітку за фактично відпрацьовані години замість змінного оператора відсутні.

Позивач не надав доказів, які б свідчили про фактичну затримку на роботі протягом 30 хв. кожної зміни з метою прийому-передачі зміни іншому оператору, графіками двозмінної роботи (з надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій зазначена передача зміни понад робочий час не передбачена, дії відповідача щодо заповнення табелів обліку робочого часу позивачем не оскаржувались.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що з усіма наказами про відпустку змінного оператора та доплату за виконання його обов'язків за період з 2002 року до 2015 року позивача не було ознайомлено та доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника за період

з 2002 року до 2015 року він не отримував, колегія суддів не вважає такими, що дають підстави для скасування рішення місцевого суду, оскільки накази, на підставі яких позивач виконував обов'язки змінного оператора та отримував доплату, є чинними та позивачем не оскаржувалися, крім цього, відповідно до наданої відповідачем довідки позивач отримував заробітну плату. Зазначена довідка позивачем не спростована, а тому судом першої інстанції вірно взята до уваги.

Табелі обліку використання робочого часу відповідають графікам двозмінної роботи (з надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій, за якими ОСОБА_1 працює через добу, в робочий день йому зараховується 10,5 год. робочого часу.

Неправомірність дій відповідача щодо обліку робочого часу ОСОБА_1 у судовому порядку не оскаржувалась.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції ненадана оцінка картці організації праці, а також графіку чергувань операторів за 2006 рік, колегія суддів вважала безпідставними, оскільки зазначена картка та графік не свідчать про фактичну затримку позивача на роботі протягом 30 хв. кожної зміни з метою прийому-передачі зміни іншому оператору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою той факт, що у даному випадку мало місце не заміщення тимчасово відсутнього працівника з виконанням його обов'язків у свій робочий час з доплатою за це, а робота у вихідний день, тобто надурочна робота, яка має оплачуватися у подвійному розмірі.

Довідка відповідача від 23 квітня 2018 року про нарахування позивачу доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника

у період з 17 травня 2002 року до 05 грудня 2017 року не є належним доказом, що підтверджує нарахування та виплату коштів за таку роботу відповідно до вимог чинного трудового законодавства, як доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в указаний період. Також суди безпідставно взяли до уваги поданий відповідачем колективний договір.

Позивача не було ознайомлено з наказами про доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника за період з 2002 до 2015 роки, кошти за цими наказами він не отримував.

Також позивач не погоджується з висновками судів, що табелі обліку використання робочого часу відповідають графікам двозмінної роботи операторів газорозподільних станцій, за якими ОСОБА_1 працює через добу, в робочий день йому нараховується 10,5 год. робочого часу.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2018 року ПАТ "Укртрансгаз" подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що оскаржувані судові рішення є законними

і обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

На час відсутності одного з операторів другий оператор отримує доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Така доплата передбачена колективним договором. Відповідач належним чином виконав свої обов'язки перед позивачем та виплатив йому кошти у повному розмірі, що підтверджено зібраними у справі доказами.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

21 листопада 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до наказу Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ПАТ "Укртрансгаз"

від 16 травня 2002 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на 0,5 ставки оператора газорозподільних станцій "Вінниця Східна" по 4 розряду

з 17 травня 2002 року з тарифною ставкою 340 грн.

Відповідно до акта про вилучення документів від 24 лютого 2012 року по Бердичівському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів ПАТ "Укртрансгаз" накази про надання відпусток

за 2002-2006 роки вилучені для знищення.

Суди встановили, що відповідно до графіка двозмінної роботи (з надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" на 2014 рік кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, прийом-передача зміни о
08.00 год., вихідний - доба після здачі чергування у 08.00 год. до ранку (наступної доби) 08.00 год. Зазначений розпорядок був чинним до 27 березня 2015 року згідно з графіком на 2015 рік.

Відповідно до графіка двозмінної роботи (із надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" на 2015 рік, затвердженого 27 березня 2015 року, кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, прийом-передача зміни о 08.30 год., вихідний - доба після здачі чергування о 08.30 год. до ранку (наступної доби) 08.30 год. Зазначений розпорядок діяв протягом 2016 року, що підтверджується графіком

на 2016 рік.

Згідно з графіком двозмінної роботи (із надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" на 2017 рік кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, початок роботи о 08.00 год., вихідний - доба після здачі чергування о 08.00 год. до ранку (наступної доби) 08.00 год.

Оператори газорозподільних станцій чергують безпосередньо на газорозподільній станції 6 год. та 18 год. чергують дома (1 година чергування вдома = 0,25 год. робочого часу), тобто загалом 4,5 години робочого часу.

Графіки роботи Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" на рік, графіки роботи працівників, що працюють за підсумованим обліком робочого часу з 2000 року до 2013 року знищені.

Згідно з наказом від 12 травня 2003 року на час щорічної відпустки ОСОБА_2 виконання його обов'язків з 05 травня 2003 року

до 11 червня 2003 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_2.

Відповідно до наказу від 05 травня 2004 року на час щорічної відпустки ОСОБА_2 виконання його обов'язків з 05 травня 2004 року

до 06 червня 2004 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_2.

На час щорічної відпустки ОСОБА_2 виконання його обов'язків

з 03 березня 2005 року до 03 квітня 2005 року покладено на

ОСОБА_1 з виплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_2 (наказ від 01 березня 2005 року).

Наказом від 02 березня 2006 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_2 виконання його обов'язків з 02 березня 2006 року

до 01 квітня 2006 року покладено на оператора ОСОБА_1 з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_2.

Згідно з наказом від 15 березня 2007 року на час відсутності другого оператора газорозподільної станції "Вінниця Східна" виконання його обов'язків покладено з 15 березня 2007 року на ОСОБА_1, встановлено останньому доплату в розмірі 50 % від тарифної ставки другого оператора.

Відповідно до наказу від 29 грудня 2008 року на час відпустки

ОСОБА_2 виконання його обов'язків покладено з 29 грудня

2008 року до 31 січня 2009 року на ОСОБА_1, з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_2.

На час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено

з 29 грудня 2009 року до 27 січня 2010 року на ОСОБА_1, з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 (наказ

від 24 грудня 2009 року).

Наказом від 27 липня 2010 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 10 серпня

2010 року до 10 вересня 2010 року на ОСОБА_1, з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3.

Згідно з наказом від 18 липня 2011 року на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 24 липня 2011 року до 23 серпня 2011 року на ОСОБА_1, з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3.

Відповідно до наказу від 14 червня 2012 року на час відпустки

ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 17 липня 2012 року до 16 серпня 2012 року на ОСОБА_1, з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3.

Наказом від 30 серпня 2013 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 12 вересня

2013 року до 10 жовтня 2013 року на ОСОБА_1, з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3.

На час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено

з 02 серпня 2014 року до 26 серпня 2014 року на ОСОБА_1,

з доплатою останньому 70 % від тарифної ставки ОСОБА_3 (наказ від 10 липня 2014 року).

Згідно з наказом від 19 жовтня 2015 року на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 01 листопада 2015 року

до 24 листопада 2015 року на ОСОБА_1, встановивши на цей період особливий режим роботи.

Зазначеним наказом ОСОБА_1 не встановлено доплату за виконання обов'язків ОСОБА_3 згідно з наказом від 30 грудня 2014 року "Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС" і наказу

від 31 березня 2014 року, за яким з 01 квітня 2014 року призупинено нарахування та виплату доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (у тому числі керівника) працівникам філії та їх структурних підрозділів.

Відповідно до пункту 7 наказу від 30 грудня 2014 року "Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС" оператор газорозподільних станцій, який працює згідно з графіком, у вихідний день не виходить на роботу, рапорт черговому диспетчеру та виконання всіх регламентних робіт виконується на наступний день після вихідного дня.

З 01 січня 2016 року операторам газорозподільних станцій відновлено нарахування та виплату доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника відповідно до наказу від 16 грудня 2015 року.

В указаних вище наказах зазначено, що обов'язки тимчасово відсутнього працівника покладались на ОСОБА_1 за його згодою.

У матеріалах справи відсутні докази, що позивач був ознайомлений з усіма вищевказаними наказами.

Зазначені накази ОСОБА_1 не оскаржував.

Відповідно до довідки Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 нараховано доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника у період з 17 травня 2002 року до 05 грудня 2017 року, зокрема відповідно до: наказу від 12 травня 2003 року - 201,89 грн; наказу

від 05 травня 2004 року - 383,69 грн; наказу від 01 березня 2005 року -

267,75 грн; наказу від 02 березня 2006 року - 277,69 грн; наказу

від 15 березня 2007 року - 206,28 грн; наказу від 29 грудня 2008 року - 960,96

грн; наказу від 24 грудня 2009 року - 777,45 грн; наказу від 27 липня 2010 року - 1 215,99 грн; наказу від 18 липня 2011 року - 2 126,71 грн; наказу від 14 червня 2012 року - 1 464,09 грн; наказу від 30 серпня

2013 року - 1 484,07 грн; наказу від 10 липня 2014 року - 1 620,15 грн. Після проведення оподаткування зазначені доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника перераховані на зарплатний картковий рахунок ОСОБА_1 разом із заробітною платою за відповідний місяць.

Наказом від 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року у справі № 127/8425/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року, скасовано наказ від 12 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновленого його на посаді оператора п'ятого розряду газорозподільної станції "Вінниця Східна". Стягнуто з Бердичівського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 12 квітня 2016 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 55 324,08 грн.

Наказом Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 12 жовтня 2016 року на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року скасовано наказ від 12 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1, поновлено його на попередній роботі.

Наказом від 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня

2018 року у справі № 127/28219/17, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, відмовлено

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Укртрансгаз" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини 1 статті 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина 1 статті 94 КЗпП України).

Частинами 1 та 2 статті 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата роботи в надурочний час визначена статтею 106 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно із частиною 1 статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оплату праці" при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Частинами 1 та 2 статті 107 КЗпП України визначено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними

ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України (в редакції до 19 листопада

2010 року) визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно з частиною 1 статті 115 КЗпП України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати" від 23 вересня 2010 року № 2559-VI, яка набрала чинності з 19 листопада 2010 року) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" (у відповідних редакціях).

Частиною 2 статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 83, 116, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Предметом позову є стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години замість іншого змінного оператора, який перебував

у спірний період у відпустці, та під час прийому-передачі зміни.

ОСОБА_1 вказував, що він з 17 травня 2002 року щорічного, протягом чергової відпустки іншого змінного оператора, працював на газорозподільній станції одноосібно, проте відповідач протягом всього часу роботи позивача не виплачував йому гарантовані трудовим законодавством кошти.

Під час розгляду справи позивач також вказував, що його не було ознайомлено з наказами про покладення на нього обов'язків іншого працівника підприємства, який перебував у відпустці щорічно, у період

з 2002 року до 2015 року, він не підписував ці накази, тому не знав про їх існування та про розмір доплат, що зазначені в указаних наказах.

Крім того, позивач не погоджувався, що за цю роботу він отримував доплати у розмірі 50 % чи 70 % від тарифної ставки ОСОБА_3.

Вказував, що мало місце не заміщення тимчасово відсутнього працівника

з виконанням його обов'язків у свій робочий час, а робота у вихідний день позивача, тобто надурочна робота, яка має оплачуватися у подвійному розмірі.

У трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві, тому він спростовує заявлені працівником вимоги.

Заперечуючи проти позовних вимог, ПАТ "Укртрансгаз" зазначало, що газорозподільна станція "Вінниця Східна" обслуговується двома операторами. Форма обслуговування - періодична з надомним чергуванням. При періодичній формі обслуговування двома операторами кожний оператор чергує одну добу. Шість годин на добу оператор працює безпосередньо на газорозподільній станції, останні вісімнадцять годин чергує вдома. Після кожного чергування оператор має добовий відпочинок.

Відповідач посилався на пункт 4.2.15 Правил технічної експлуатації газорозподільних станцій магістральних газопроводів.

Проте, у матеріалах справи відсутні Правила технічної експлуатації газорозподільних станцій магістральних газопроводів, зокрема у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому відповідач вказував, що позивачем не виконувались надурочні роботи, наказів про залучення його до надурочних робіт не видавалось. Відповідно до колективного договору на підприємстві ведеться річний (обліковий період) підсумований облік робочого часу операторів газорозподільних станцій. Норма тривалості робочого часу за обліковий період встановлюється за графіком п'ятиденного робочого тижня, восьми годинного робочого дня. Усі години, відпрацьовані понад установлений робочий час в обліковому періоді (рік), оплачуються згідно з чинним законодавством України.

ПАТ "Укртрансгаз" зазначало, що відповідно до Правил технічної експлуатації магістральних газопроводів у разі запровадження періодичної форми обслуговування двома операторами, на час відсутності з поважних причин одного з операторів та за неможливості переведення на періодичну форму обслуговування газорозподільної станції з одним оператором,

а також неможливості підміни тимчасово відсутнього оператора іншим, встановлюється, як виняток, тимчасовий особливий режим, що забезпечує протягом доби можливість зв'язку чергового диспетчера з оператором газорозподільної станції в будь-який момент, а також негайне прибуття оператора на газорозподільну станцію в разі будь-яких нештатних ситуацій.

Разом з тим, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Правил технічної експлуатації магістральних газопроводів, вказані Правила набули чинності з 15 серпня 2014 року.

ПАТ "Укртрансгаз" вказувало, що на час відсутності одного з операторів другий оператор отримує доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

ОСОБА_1 зазначав, що доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника за період з 2002 до 2015 роки не отримував навіть

у тому розмірі, про який стверджував відповідач, а подана останнім довідка не може підтвердити ці обставини, оскільки не є належним та допустимим доказом отримання ним цих коштів.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази ознайомлення

ОСОБА_1 з усіма наказами про покладення на нього обов'язків іншого працівника підприємства, який перебував у відпустці, у період

з 2002 року до 2015 року, тому відсутні правові підстави вважати, що він погодився виконувати роботу в надурочний час без оплати його цієї роботи у подвійному розмірі, як передбачено частиною 1 статті 106 КЗпП України.

Видана відповідачем довідка про виплату заробітної плати за відсутності інших доказів (відомості про отримання позивачем коштів тощо) не може свідчити про виплату позивачу коштів у спірний період у визначеному законом розмірі, що є порушенням вимог статті 110 КЗпП України.

Отже, суди безпідставно взяли до увагу вказану довідку за відсутності інших доказів на підтвердження викладених у ній обставин та заперечень позивача щодо отримання коштів за спірній період.

Таким чином, відповідач як роботодавець не спростував належними та допустимими доказами доводи позивача про те, що він працював надурочно, тому не має права на оплату виконаної роботи у подвійному розмірі годинної ставки.

При цьому безпідставними є посилання судів на ту обставину, що не оскарження ОСОБА_1 наказівпро покладення на нього обов'язків іншого працівника підприємства свідчить про не порушення його трудових прав, оскільки останній не позбавлений права звертатися до суду за захистом своїх трудових прав, що і було зроблено позивачем.

Роботодавець повинен дотримуватись Конституції та законів України, діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений, зокрема Конституцією та законами України.

Суди залишили поза увагою, що дія колективного договору

за 2016-2018 роки не може поширюватися на період, який оскаржується ОСОБА_1 (2002-2015 роки), тому помилково посилалися на його умови як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, суди не перевірили умов чинного на час виникнення спірних правовідносин колективного договору та чи відповідали його умови тим доплатам, про які стверджував відповідач.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 вказував, що у матеріалах справи знаходиться графік чергувань операторів газорозподільних станцій "Ластівка", який збігається з графіком чергувань у відділенні, в якому він працював.

Таким чином суди не витребували та не перевірили графіка чергувань операторів газорозподільних станцій "Вінниця Східна" Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз", який, як стверджував ОСОБА_1, є ідентичним вищезазначеному графіку, отже дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для стягнення заробітку за фактично відпрацьовані години під час прийому-передачі зміни понад норму по 30 хв. кожної зміни (з
08.00 год. до 08.30 год. ).

Встановлення дійсних обставин справи без дослідження вказаних доказів

є неможливим.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте, вказані вище обставини не були предметом дослідження судів, доводи позивача не спростовані судами належними та допустимими доказами.

Доводи судів про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин статті 106 КЗпП України ґрунтуються на припущеннях.

Суд першої інстанції належним чином не встановив фактичні обставини справи та не оцінив докази у справі, суд апеляційної інстанції не усунув допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, тому ухвалені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.

З огляду на викладене, суди не виконали вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, а судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості відповідно до

статті 263 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 403, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська