Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №446/1101/20
Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №446/1101/20
Постанова КЦС ВП від 15.10.2025 року у справі №446/1101/20
Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №446/1101/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 446/1101/20

провадження № 61-10317св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року у складі судді Котормус Т. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2022 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (далі - АТ «ДТЕК Західенерго») в особі відокремленого підрозділу «Добротвірська Теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»» (далі - ДТЕК «Добротвірська ТЕС»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що з 18 квітня 1995 року він працював на посаді старшого машиніста енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху ДТЕК «Добротвірська ТЕС».

Наказом від 25 травня 2020 року № 303-к його звільнено з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Встановлення неповного робочого часу є правом власника та може реалізовуватися при введенні змін в організації виробництва і праці, проте фактично зміни в організації виробництва і праці на ДТЕК «Добротвірська ТЕС» не вводилися, робочих інструкцій для змінених умов відповідач не приймав.

Фактично встановленням неповного робочого часу власник проводить приховане незаконне скорочення чисельності працівників, оскільки 2-годинний графік роботи був введений для працівників різних посад, спеціальностей і кваліфікацій, в основному для працюючих пенсіонерів.

Він не погоджувався на роботу з неповним робочим тижнем, а саме з одним неповним робочим днем тривалістю 2 години згідно зі встановленим графіком.

Колективним договором АТ «ДТЕК Західенерго» передбачено, що власник зобов`язується не допускати звільнення працівників приватизованого товариства з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу протягом дії колективного договору.

Власник або уповноважений ним орган має право змінювати чи запроваджувати новий режим роботи у товаристві для певних категорій чи окремих працівників лише після погодження цих питань з відповідними профспілковими комітетами та у встановленому чинним законодавством порядку, однак всі зміни режиму роботи не погоджені профспілковим комітетом ДТЕК «Добротвірська ТЕС», що є порушенням умов колективного договору.

З урахуванням заяви про зміну підстав позову, просить:

- поновити його на роботі на посаді старшого машиніста енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху на ДТЕК «Добротвірська ТЕС»;

- стягнути з ДТЕК «Добротвірська ТЕС»на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня 2020 року до дня поновлення його на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у ДТЕК «Добротвірська ТЕС»мали місце зміни в організації виробництва та праці, у зв`язку з чим запроваджено заходи щодо неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю 2 години для окремих працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС», працю яких неможливо використовувати протягом повного робочого часу, що встановлено і підтверджено постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі № 464/1320/20. Суди дійшли висновку, що звільнення позивача з роботи є правомірним, оскільки він відмовився від продовження роботи в нових умовах праці, в умовах неповного робочого часу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що наказ директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва та праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу», який став передумовою для прийняття наказу ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня 2020 року № 10 «Про організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу для працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС», рішенням суду у справі № 464/1320/20 визнано незаконним та скасовано.

Оскільки підставу для встановлення неповного робочого часу для працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС» скасовано, звільнення позивача відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним.

У справі № 464/1320/20 не встановлено проведення змін в організації виробництва та праці у ДТЕК «Добротвірська ТЕС», тому підстав для зміни відповідачем істотних умов праці та введення неповного робочого часу згідно зі статтею 32 КЗпП України немає.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20, провадження № 61-11379св21, що має преюдиційне значення.

Суд апеляційної інстанції неоднаково застосував норми статей 32 34 КЗпП України у порівнянні з висновками їх застосування, що викладені у вказаній постанові Верховного Суду.

Також суд апеляційної інстанції відхилив постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20, що є порушенням норм процесуального права.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2023 року, АТ «ДТЕК Західенерго» заперечує проти доводів ОСОБА_1 , просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є правомірним, оскільки він відмовився продовжувати роботу після зміни істотних умов праці з дотриманням встановленої процедури. На момент вирішення спору накази директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 22 січня 2020 року № 77-к «Про встановлення неповного робочого часу» та від 13 січня 2020 року № 10 «Про організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу для працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС» були чинними.

Твердження ОСОБА_1 щодо преюдиціальності висновків Верховного Суду у справі № 464/1320/20 щодо справи, що переглядається, необґрунтовані, оскільки наказ ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня 2020 року № 10 «Про організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу для працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС» не оскаржувався у зазначеній справі і є чинним.

У доповненнях до відзиву на касаційну скаргу, поданому у березні 2023 року, АТ «ДТЕК Західенерго» посилається на неподібність висновків щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі, до правовідносин у справі, що переглядається.

У жовтні 2023 року АТ «ДТЕК Західенерго» подало клопотання, в якому просило закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої 396 ЦПК України у зв`язку з тим, що наведені заявником правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як обставини, встановлені судами в цій справі, не є подібними до обставин, встановлених судами у зазначених заявником справах, предмет та підстави позовів - різні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження строк рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, навівши висновки щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 464/1320/20.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 18 квітня 1995 року ОСОБА_1 працював на посаді старшого машиніста енергоблоків 7-ї групи котлотурбінного цеху ДТЕК «Добротвірська ТЕС».

Наказом директора АТ «ДТЕК Західенерго» від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва та праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу» в товаристві запроваджено зміни в організації виробництва та праці.

Наказом директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня 2020 року № 10 запроваджено заходи щодо неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю 2 години для окремих працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС», працю яких неможливо використовувати протягом повного робочого часу (а. с. 67).

Пунктом 1.2.3 наказу директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня 2020 року № 10 встановлено неповний робочий час для працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС», які надали згоду на продовження роботи у зв`язку зі змінами істотних умов праці, або припинення трудового договору на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України з працівниками ДТЕК «Добротвірська ТЕС», які відмовилися від продовження роботи в режимі неповного робочого часу.

Наказами директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 30 березня 2020 року № 71, від 23 квітня 2020 року № 77, від 08 травня 2020 року № 85 здійснено заходи щодо відкладення дати встановлення неповного робочого часу (а. с. 69-71).

Наказом директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 22 січня 2020 року № 77-к у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці ДТЕК «Добротвірська ТЕС» встановлено з 01 квітня 2020 року для старшого машиніста енергоблоків 7-ї групи котлотурбінного цеху ДТЕК «Добротвірська ТЕС» ОСОБА_1 неповний робочий тиждень з одним неповним робочим днем: понеділок, тривалістю роботи 2 год з 08:00 год до 10:00 год (а. с. 72). Зі змісту наказу випливає, що такий видано у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці ДТЕК «Добротвірська ТЕС».

Встановлено, що ОСОБА_1 ознайомився з наказом 23 січня 2020 року, що підтверджено його підписом на наказі. Також 23 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме про введення неповного робочого тижня та роз`яснено наслідки незгоди з такими умовами праці.

Наказом директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 25 травня 2020 року № 303-к старшого машиніста енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху служби головного інженера ОСОБА_1 звільнено з 25 травня 2020 у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

З матеріалів справи відомо, що наказ про звільнення ОСОБА_1 видано на підставі наказу від 22 січня 2020 року № 77-к «Про встановлення неповного робочого часу» та в ньому вказано, що ОСОБА_1 було письмово попереджено про зміни істотних умов праці, згоду на продовження роботи після зміни істотних умов праці він не надав (а. с. 3, 74).

У березні 2020 року Первинна профспілкова організація «Добротвірської ТЕС» звернулася з позовом до АТ «ДТЕК Західенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ДТЕК «Добротвірська ТЕС», про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказів та зобов`язання вчинити дії щодо усунення виявлених порушень (справа № 464/1320/20).

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року у справі № 464/1320/20 позов Первинної профспілкової організації «Добротвірської ТЕС» задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність АТ «ДТЕК Західенерго» щодо неусунення порушень колективного договору та угоди щодо ДТЕК «Добротвірська ТЕС». Скасовано накази АТ «ДТЕК Західенерго» від 21 листопада 2019 року № 46 «Про організацію та введення простою», від 24 грудня 2019 року № 54 «Про продовження простою» і наказ від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва і праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу» щодо ДТЕК «Добротвірська ТЕС». В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі № 464/1320/20 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року в частині визнання протиправною бездіяльності АТ «ДТЕК Західенерго» щодо не усунення порушень колективного договору та угоди щодо ДТЕК «Добротвірська ТЕС», скасування наказів АТ «ДТЕК Західенерго» від 21 листопада 2019 року № 46 «Про організацію та введення простою», від 24 грудня 2019 року № 54 «Про продовження простою» і від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва і праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу» щодо ДТЕК «Добротвірська ТЕС» скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у позові Первинної профспілкової організації «Добротвірської ТЕС». В іншій частині рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року постанова Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасована, залишено в силі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує процесуальну справедливість (процесуальні гарантії сторін), що розуміється як змагальне провадження, під час якого на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України (частина четверта статті 32 КЗпП України).

Верховний Суд виходить з того, що припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Перелік умов праці, які можна вважати істотними, наведено у статті 32 КЗпП України, до яких, зокрема, належать: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки істотними можуть вважатися й інші умови праці.

Звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц).

Зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо стверджувати тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19, від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц зазначено, що зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20, провадження № 61-11379св21, на яку посилається заявник касаційній скарзі, зазначено, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. Зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. Наведене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц. При цьому, саме на роботодавцеві лежить обов`язок довести наявність змін в організації виробництва і праці належними та достовірними доказами.

Отже, встановлення зміни істотних умов праці ОСОБА_1 , а також наявність змін в організації виробництва і праці у ДТЕК «Добротвірська ТЕС» входить до предмета доказування у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

Суди попередніх інстанцій вважали доведеним факт, що у ДТЕК «Добротвірська ТЕС» відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виклав висновки щодо застосування обставин, встановлених у справі № 464/1320/20 згідно з постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року.

Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, що у ДТЕК «Добротвірська ТЕС» відбулися зміни в організації виробництва та праці на підставі наказу директора товариства від 13 січня 2020 року № 10, а саме: запроваджено заходи щодо неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю 2 години для окремих працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС», працю яких неможливо використовувати протягом повного робочого часу.

Передумовою для цього став наказ директора АТ «ДТЕК Західенерго» від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва та праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції взяв за основу обставини, встановлені судом апеляційної інстанції у справі № 464/1320/20 (за позовом Первинної профспілкової організації «Добротвірської ТЕС» до АТ «ДТЕК Західенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ДТЕК «Добротвірська ТЕС», про визнання протиправною бездіяльності АТ «ДТЕК Західенерго» щодо неусунення порушень колективного договору та угоди щодо ДТЕК «Добротвірська ТЕС, скасування наказів АТ «ДТЕК Західенерго» від 21 листопада 2019 року № 46 «Про організацію та введення простою», від 24 грудня 2019 року № 54 «Про продовження простою» і наказ від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва і праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу» стосовно ДТЕК «Добротвірська ТЕС» та зобов`язання вчинити дії щодо усунення виявлених порушень).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 922/2391/16).

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, провадження № 12-144гс18, від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18, провадження № 12-75гс21).

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Отже, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанови Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 15 листопада 2023 року у справі № 753/7014/20).

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з правомірності звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки у ДТЕК «Добротвірська ТЕС» мали місце зміни в організації виробництва та праці, а позивач відмовився від продовження роботи в нових умовах праці, а саме в умовах неповного робочого часу.

Суд першої інстанції зазначив, що передумови для запровадження заходів, пов`язаних зі зміною в організації виробництва та праці, не скасовані у порядку, передбаченому законом, їх правомірність підтверджена постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі № 464/1320/20.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що суд першої інстанції не встановив обставини справи, не дослідив порушення відповідачем частини четвертої статті 32 КЗпП України щодо можливості збереження колишніх істотних умов праці, а також просив врахувати постанову Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20, що має преюдиційне значення у справі за його позовом.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року постанова Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасована, залишено в силі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року. Водночас з урахуванням аналізу статті 376 ЦПК України дійшов висновку, що скасування в подальшому преюдиційного судового рішення, що набрало законної сили, яке було чинним на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення суду, у якому були встановлені обставини, що були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення суду, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Проте це не позбавляє позивача звернутися із заявою про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.

Згідно зі частинами першою - третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав установленими, чи на невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає перевірці апеляційним судом з урахуванням вимог статті 367 ЦПК України шляхом дослідження доказів, яким, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції не дав оцінки або дав неправильну оцінку.

Законність та обґрунтованість судового рішення перевіряється за тими доказами, які надані в суді першої інстанції, та на підставі нових, якщо вони подані з дотриманням правил статті 367 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20, провадження № 61-11379св21, постанову Львівської апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасовано, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 серпня 2020 року залишено в силі

Цим рішенням суду першої інстанції, зокрема, скасовано наказ АТ «ДТЕК Західенерго» від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва і праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу» щодо ДТЕК «Добротвірська ТЕС», вказано, що встановлення неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю 2 години для деяких працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС» суперечить вимогам частини третьої статті 32 КЗпП України, оскільки суд не встановив та відповідач не довів наявність змін в організації виробництва і праці, підстави для зміни істотних умов праці відсутні.

Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю 2 години для деяких працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС» суперечить вимогам частини частини третьої статті 34 КЗпП України.

Верховний Суд зазначає, що оскільки факти та обставини, встановлені судами та зафіксовані в рішеннях, які набрали чинності, під час розгляду судами пов`язаних з ними справ визнаються останніми встановленими та достовірними, що випливає з преюдиційного значення судового рішення, то засобами доказування преюдиційності фактів чи обставин, є відповідно копії рішень, постанов та вироків суду.

Оскільки предметом доказування у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є питання законності звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, то суд апеляційної інстанції мав виходити зі встановлення обставин та надання оцінки фактам, пов`язаним зі зміною в організації виробництва та праці у ДТЕК «Добротвірська ТЕС».

Формально пославшись на постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі № 464/1320/20, суди не звернули уваги, що ця постанова суду апеляційної інстанції не містить будь-яких висновків щодо змін в організації виробництва і праці у ДТЕК, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року.

Суд апеляційної інстанції не перевірив правильність встановлення фактів, на які посилався заявник в апеляційній скарзі з урахуванням постанови Верховного Суду у справі 464/1320/20, якою була скасована постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, яку суд першої інстанції взяв до уваги, вирішуючи спір у цій справі, а саме встановлення обставин щодо правомірності та законності наказу директора АТ «ДТЕК Західенерго» від 10 січня 2020 року №3 «Про організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу для працівників ДТЕК Добротвірська ТЕС», необхідності та наявності змін в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу.

З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції, що скасування в подальшому преюдиційного судового рішення, що набрало законної сили, яке було чинним на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення суду, у якому були встановлені обставини, що були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення суду, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не відповідає нормам процесуального права, а саме межам розгляду справи судом апеляційної інстанції та повноваженням цього суду.

Крім того, рішення суду першої інстанції, яке переглядав суд апеляційної інстанції, не набрало чинності, а стаття 367 ЦПК України визначає правила, в яких має відбуватися апеляційний розгляд.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд усупереч приписів статті 367 ЦПК України належно не з`ясував фактичних обставин справи щодо пред`явленого позову, не надав належної оцінки доказам у справі, безпідставно не взяв до уваги і не перевірив доводів позивача, враховуючи, що в іншому судовому провадженні суд визнав протиправним та скасував наказ АТ «ДТЕК Західенерго» від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва і праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу», на підставі якого було видано наказ директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня 2020 року № 10, яким запроваджено заходи щодо неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю 2 години для окремих працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС», працю яких неможливо використовувати протягом повного робочого часу, а тому дійшов передчасних висновків про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив повно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, порушив норми процесуального права, і як наслідок витлумачив помилково норми матеріального права, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до цього суду.

Щодо заяви АТ «ДТЕК Західенерго» про закриття касаційного провадження, то Верховний Суд зазначає таке.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20, провадження № 61-11379св21, що має преюдиційне значення. Суд апеляційної інстанції неоднаково застосував норми статей 32 34 КЗпП України у порівнянні з висновками їх застосування, що викладені у вказаній постанові Верховного Суду. Також суд апеляційної інстанції відхилив постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20, що є порушенням норм процесуального права.

У жовтні 2023 року АТ «ДТЕК Західенерго» подало клопотання, в якому просило закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої 396 ЦПК України у зв`язку з тим, що наведені заявником правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як обставини, встановлені судами в цій справі, не є подібними до обставин, встановлених судами у зазначених заявником справах, предмет та підстави позовів - різні.

Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, пункт 28).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені в частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Зі змісту касаційної скарги випливає, що на обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 фактично вказав те, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20, провадження № 61-11379св21, неправильно застосували норми статей 32 34 КЗпП України, а також норми статті 82 ЦПК України.

Тобто касаційна скарга містить обґрунтування застосування судами норм права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в постанові суду касаційної інстанції, а також порушення норм процесуального права відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

У постанові Великої Палати Верхового Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, зазначено:

«24. Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова).Тому термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

28. Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. У визначених випадках …необхідно встановити подібність правовідносин (відносин), що з огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність.

29. Якщо у різних справах вважати подібними лише ті правовідносини, у яких тотожними (однаковими) є предмети та підстави позову, встановлені судами обставини, а також матеріально-правове регулювання, то можливість звернення з касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України (пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України) була би вкрай обмеженою та не відповідала би ролі Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики (частина третя статті 125 Конституції України, частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

32. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).»

Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верхового Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20).

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20, провадження № 61-11379св21, викладено правові висновки, зокрема щодо застосування статті 32 КЗпП України, частиною четвертою якої передбачено можливість звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, який не згоден на продовження роботи в нових умовах, у випадку, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено. Тобто у вказаній справі, як і у справі, що переглядається, спірні правовідносини стосуються наявності зміни істотних умови праці роботодавця для звільнення працівника, який з ними не погоджується.

Верховний Суд зазначає, що неповне зазначення в ухвалі про відкриття касаційного оскарження підстав касаційного оскарження не є підставою для висновку про закриття провадження у справі, з огляду посилання заявника і на порушення норм процесуального права: недослідження доказів у справі, необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції постанови Верховного Суду.

Наведене не дає підстави для висновку про те, що правовідносини у справі № 464/1320/20, провадження № 61-11379св21, є неподібними до правовідносин, що виникли у справі, яка переглядається. Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень є й порушення судом норм процесуального права, тому немає підстав для задоволення клопотання про закриття касаційного провадження (пункт 5 частина перша статті 396 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа передається на новий розгляд, то не має підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, ВерховнийСуд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2022 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набираєзаконної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний