Історія справи

Постанова

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 0810/1683/2012

провадження № 61-374св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - Кредитна спілка «Аккорд»,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 червня 2012 року у складі судді Яркіної С. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Кредитна спілка «Аккорд» (далі - КС «Аккорд») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23 березня 2007 року між КС «Аккорд» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 707/Зап.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, кредитна спілка надала позичальнику кредит у розмірі 3 360,00 грн строком до 25 березня 2008 року, що підтверджується відповідним видатковим ордером про отримання коштів.

Відповідно до пункту 2.2 договору позичальник зобов'язався щомісяця сплачувати спілці нараховані проценти на частину кредиту в терміни та розмірах, не менше, ніж вказано в рекомендованому графіку платежів. При дотриманні позичальником умов сплати кредиту, передбачених у рекомендованому графіку платежів, нарахування процентів є мінімальним: на залишок суми кредиту. Розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом передбачено пунктом 2.3 договору.

Позичальник в установлені графіком терміни не повернув грошові кошти, в результаті чого сума кредиту не зменшувалась, а проценти нараховувались на фактичний залишок суми кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору при порушенні строків сплати кредиту нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення.

Станом на 28 квітня 2012 року сума боргу за тілом кредиту становила 3 121,05 грн, за процентами -7 474,70 грн, за пенею - 3 121,05 грн, що разом складає 13 716,80 грн.

Останній платіж за кредитним договором був проведений 19 жовтня 2007 року, з того часу відповідач ігнорує вимоги щодо повернення кредиту, в зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21 червня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Аккорд» заборгованість за кредитним договором від 23 березня 2007 року № 707/Зап в розмірі 13 716,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Аккорд» суму сплаченого судового збору у розмірі 214,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач отримала кредитні кошти, але не здійснювала платежів згідно з графіком, визначеним сторонами, та в обумовлений строк кредитні кошти не повернула.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач свідомо, будучи обізнаною про судовий спір з приводу отриманого нею кредит, не скористалась своїм право на особисту участь у розгляді справи та на своєчасне подання заяви про застосування позовної давності до суду першої інстанції до ухвалення рішення у справі. А тому надана відповідачем після ухвалення рішення заява про застосування строків позовної давності, зокрема, на стадії апеляційного провадження не може бути задоволена.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач пропустив строк позовної давності, а оскільки відповідач на брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, судових повісток не отримувала, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про застосування позовної давності, наданої відповідачем на стадії апеляційного провадження.

У квітні 2018 року до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких КС «Аккорд» просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд встановив, що 23 березня 2007 року між КС «Аккорд» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 707/Зап.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору кредитна спілка надала позичальнику кредит у розмірі 3 360,00 грн строком до 25 березня 2008 року, що підтверджено відповідним видатковим ордером про отримання коштів.

Відповідно до пункту 2.2 договору позичальник зобов'язався щомісяця сплачувати спілці нараховані проценти на частину кредиту в терміни та розмірах не менше, ніж вказано в рекомендованому графіку платежів. При дотриманні позичальником умов сплати кредиту, передбачених у рекомендованому графіку платежів, нарахування процентів є мінімальним - на залишок суми кредиту.

Розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом передбачено пунктом 2.3 договору, згідно з яким на фактичний залишок суми кредиту нараховуються відсотки з розрахунку 0,14247 за кожен день користування кредитом.

Розмір щомісячних платежів визначений у додатку № 1 до договору «Рекомендований графік платежів».

Суди встановили, що всупереч договірним зобов'язанням позичальник не виконувала графік платежів та лише 1 раз здійснила платіж за кредитом, сплативши 04 травня 2007 року на його погашення 238,95 грн, а на погашення процентів нею здійснено чотири платежі на загальну суму 761,05 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору при порушенні строків сплати кредиту нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення.

У зв'язку з порушенням строків платежів позичальнику нараховувалась пеня, загальний розмір якої було визначено у сумі 32 680,32 грн.

Рішенням кредитного комітету від 14 квітня 2012 року, який оформлено протоколом № 707/Зап, зазначений розмір пені зменшено до суми боргу за кредитом - 3 121,05 грн.

Установивши, що відповідач отримала кредитні кошти, але не здійснювала платежів щодо графіку, визначеного сторонами, та в обумовлений строк кредитні кошти не повернула, суди, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач пропустив строк позовної давності, а оскільки відповідач на брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, судових повісток не отримувала, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про застосування позовної давності, наданої відповідачем на стадії апеляційного провадження не знайшли свого підтвердження.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у застосуванні позовної давності, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_4 не зверталася із заявою про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу до ухвалення заочного рішення, хоча така можливість у неї була, оскільки відповідач отримала копію позовної заяви кредитної спілки, яка була направлено їй судом першої інстанції, та двічі завчасно отримувала судові повістки.

Так, ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 17 травня 2012 року було відкрито провадження у справі за позовом КС «Аккорд» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, а розгляд справи призначено на 31 травня 2012 року.

ОСОБА_4 отримала судову повістку 24 травня 2012 року, що підтверджено зворотнім поштовим повідомленням (а. с. 25), в судове засідання не з'явилася, будь-яких заяв, клопотань та заперечень на позов до суду не подала.

Слухання справи відкладено на 21 червня 2012 року, судову повістку ОСОБА_4 отримала 07 червня 2012 року, що підтверджено зворотнім повідомленням (а. с. 19). У судове засідання знову не з'явилась, а також не надала ніяких заяв та клопотань.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач свідомо, будучи обізнаною про судовий спір з приводу отриманого нею кредит, не скористалась своїм правом на особисту участь у розгляді справи та на своєчасне подання заяви про застосування позовної давності до суду першої інстанції до ухвалення рішення у справі. А тому надана відповідачем після ухвалення рішення заява про застосування строків позовної давності, зокрема, на стадії апеляційного провадження не може бути задоволена.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц

провадження № 14-59цс18.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. С. Висоцька С. П. Штелик