Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.03.2019 року у справі №686/892/18

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 686/892/18-ц

провадження № 61-4520св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, що подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2019 рокуу складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.

Позовна заява мотивована тим, що у червні 2004 року вона успадкувала від своєї матері - ОСОБА_5 , 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

На початку 2013 року її племінник - ОСОБА_2 , звернувся до неї з проханням переоформити на нього 1/4 частку вищевказаної квартири, у звязку з чим 28 серпня 2013 року вона уклала договір довічного утримання, примірник договору їй видано не було.

Після укладення договору ОСОБА_2 допомагав їй по господарству, купував ліки та продукти харчування, здійснював за нею догляд, однак рік назад перестав спілкуватись з нею, відповідати на телефонні дзвінки.

Від батька племінника вона дізналась, що 28 серпня 2013 року було укладено не договір довічного утримання, а договір дарування.

Позивач зазначала, що при укладенні договору дарування вона помилилась як щодо обставин, що мають істотне значення, зокрема, щодо природи правочину, оскільки вважала що укладає договір довічного утримання, а не дарування, так і щодо прав та обов`язків сторін, оскільки укладений договір дарування жодних обов`язків для відповідача не створює.

Ураховуючи викладене, на підставі статей 203, 229 ЦК України ОСОБА_4 просила суд визнати недійсним договір дарування 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , укладений 28 серпня 2013 року на користь ОСОБА_2

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2018 року у складі судді Карплюка О. І. позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним договір дарування 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , укладений 28 серпня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новіковою Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 6535.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 640 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою похилого віку та потребує стороннього догляду. У силу свого віку та стану здоров`я вона помилилась щодо природи укладеного 28 серпня 2013 року правочину, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2018 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1 057,20 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , виходив із того, що ОСОБА_4 не надала суду доказів на підтвердження того, що на час укладення спірного правочину, 28 серпня 2013 року, вона у силу свого віку мала вади фізичного або психологічного характеру, які могли вплинути на її усвідомлення змісту вчинюваного правочину. Обставини, на які вона посилалась в позовній заяві, об`єктивно не вплинули на її волевиявлення під час укладення спірного правочину.

При цьому обдарованим за договором є її племінник, син її брата, який успадкував 3/4 частки спірної квартири, що підтверджує дійсність намірів сторін правочину на безоплатну передачу спірного майна.

Крім того, позивач у частині подарованої квартири не проживала і не проживає, забезпечена окремим житлом, що не свідчить про відсутність волевиявлення на укладення спірного правочину.

Позов пред`явлено через п`ять років після його укладення, а ОСОБА_3 мав право на апеляційне оскарження, оскільки є кредитором ОСОБА_2 і на його майно було накладено арешт.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 686/892/18-ц з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_3 не мав права звертатись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, оскільки не був стороною договору дарування від 08 серпня 2013 року. Оспорюваний договір його права та інтереси не порушує, а вона не несе відповідальності за зобов`язаннями ОСОБА_2 , і їй не було відомо про спір між відповідачем і ОСОБА_3

Відносно надання доказів на підтвердження позовних вимог, то ними є заява відповідача про визнання позову з підстав, викладених у позовній заяві, тому вона звільнялась від доказування обставин, що були визнані відповідачем, а у суду не було будь-якого обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Щодо того, що ОСОБА_2 не подав заяву про застосування строків позовної давності, то відповідно до вимог ЦК України це є правом, а не обов`язком сторони.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 червня 2004 року ОСОБА_4 , яка зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, успадкувала після смерті ОСОБА_5 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а. с. 24).

13 серпня 2004 року ОСОБА_4 зареєструвала право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 (а. с. 24 зв.)

Відповідно до договору дарування від 28 серпня 2013 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 червня 2004 року.

Вказаний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новіковою Л. В. Нотаріус роз`яснила сторонам договору їх права.

Сторони договору дарування, попередньо ознайомившись з наслідками вчинюваної нотаріальної дії та умовами угоди, її правовими наслідками, підтвердили дійсність намірів при її укладені та те, що вона не носить характеру мнимої та удаваної угоди і, діючи добровільно, ОСОБА_4 передала безоплатно у власність ОСОБА_2 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 (а. с. 5).

Згідно з випискою з домової книги від серпня 2013 року ОСОБА_4 прописана та проживає у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 29 зв.).

Відповідно до ксерокопії паспорту ОСОБА_4 , 1947 року народження, вона прописана у квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 41).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанову апеляційного суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Отже, наявність чи відсутність помилки, тобто неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає на підставі встановлених під час судового розгляду обставин конкретної справи.

Зазначений висновок не суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що позивач власноручно виконала підпис під договором дарування, розуміючи, що укладається саме такий вид договору, а нотаріус їй роз`яснив, який саме договір вона підписує, визначився щодо її волі, прочитав зміст договору та роз`яснив наслідки укладення договору дарування. При цьому позивач у подарованій квартирі не зареєстрована і не проживає.

Таким чином, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_3 не мав права апеляційного оскарження є безпідставними, оскільки рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2018 року у справі № 686/7531/17 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», третя особа - ОСОБА_7 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 200 357,52 грн на відшкодування майнової шкоди та 2003,57 грн судового збору. Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 9 101,78 грн на відшкодування майнової шкоди та 91,01 грн судового збору (а.с. 82-87). Під час судового розгляду зазначеної справи було накладено арешт на належну ОСОБА_2 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Отже, внаслідок визнання спірного договору дарування недійсним, порушуються права ОСОБА_3 на відшкодування шкоди за рахунок майна боржника, він є кредитором ОСОБА_2

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач визнав позов і суд повинен був задовольнити позов (а.с. 49), є безпідставними, оскільки таке визнання порушує права інших осіб (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк