Історія справи

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 544/528/18

провадження № 61-5496 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області,

представник відповідача - Федорченко Маріанна Василівна,

третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 27 грудня 2016 року її було призначено на посаду начальника Територіального сервісного центру № 5347 регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - ТСЦ № 5347), розташованого у м. Пирятині Полтавської області.

12 квітня 2018 року наказом Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 37-к/тр вона була звільнена з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку. Одна з причин її звільнення стала відсутність належної організації та контролю за роботою ТСЦ № 5347, проте у чому конкретно полягає відсутність контролю відповідачем не зазначено.

У наказі відповідача про її звільнення є посилання на те, що до неї раніше вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Так, у наказах Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про оголошення доган від 26 січня 2018 року № 12 к/тм та від 05 березня 2018 року № 35-к/тм не наведено об`єктивну сторону допущеного нею дисциплінарного проступку, унаслідок чого вважає, що звільнення з роботи відбулось з порушенням її трудових прав, а вищевказані накази винесені відповідачем з порушенням трудового законодавства.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним наказ Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 12 квітня 2018 року № 37к/тр про звільнення її з роботи, поновити її на посаді начальника ТСЦ № 5347; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 12 квітня 2018 року по дату поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Ощинської Ю. О. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області від 12 квітня 2018 року № 37 к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Територіального сервісного центру № 5347 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального сервісного центру № 5347 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області з 13 квітня 2018 року. Стягнуто з Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 88 558 грн 08 коп., за мінусом загальнообов`язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Судове рішення участині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем при застосуванні дисциплінарних стягнень до позивачки було порушено трудове законодавство, а саме її не ознайомлено з висновками службових перевірок, у наказах відповідача про дисциплінарні стягнення вказані лише посилання на нормативно-правові акти без зазначення об`єктивної сторони порушення, вина позивачки у вчиненні вказаних у цих наказах порушень не доведена, наказ про дисциплінарне стягнення від 05 березня 2018 винесений відповідачем з порушенням строку. Таким чином, наказ Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області від 12 квітня 2018 року № 37 к/тр про звільнення ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а позивачка поновленню на роботі зі стягненням середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційна скарга Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питанняпро розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 , як начальник ТСЦ № 5347, була зобов`язана забезпечувати належну організацію роботи сервісного центру, проте остання свої посадові обов`язки належним чином не виконувала, допускала порушення вимог законодавства, як у своїй роботі, так і роботі підлеглих. До позивачки вже застосовувались дисциплінарні стягнення - догани, що свідчить про систематичне невиконання нею своїх посадових обов`язків, унаслідок чого у відповідача були правові підстави для звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто ним правомірно винесено спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка, перебуваючи на посаді начальника ТСЦ № 5347, не допускала систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, оскільки саме на Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області покладено обов`язок з контролю, здійснення комплексу заходів з організації та забезпечення діяльності ТСЦ № 5347. Відповідачем у порушення частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення не відбирались у позивачки письмові пояснення.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 544/528/18 з Пирятинського районного суду Полтавської області.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що наказом Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 26 січня 2018 року № 12 к/тм позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення вимог пункту 19 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, та пункту 2.19 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 грудня 2009 року № 515, за невиконання вимог пунктів 2.5, 2.6, 2.17, 2.35 розділу 2 Функціональних обов`язків начальника ТСЦ № 5347, затверджених наказом Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

Підставою для оголошення позивачці вказаної догани стали: доповідна записка начальника відділу ОРЕР та ВСГ Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 03 січня 2018 року; пояснення ОСОБА_1 від 04 січня 2018 року; висновок службової перевірки від 24 січня 2018 року; доповідна записка завідувача сектору персоналу та зв`язків з громадськістю Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 25 січня 2018 року, згідно з якими виявлено факти порушення позивачкою пункту 19 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та пункту 2.19 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, а саме при не складанні іспиту зі знань Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ОСОБА_3 безпідставно повернуто посвідчення водія серії від 11 червня 2013 року.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що наказом Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 05 березня 2018 року № 35 к/тм позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану. Підставою винесення цього наказу відповідачем стали: доповідні записки начальника ТСЦ № 5347 ОСОБА_1 . від 27 січня 2018 року та від 30 січня 2018 року; доповідна записка начальника ВОРЕРВСГ Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 31 січня 2018 року; акт «Про не допуск комісії Регіонального сервісного центру до інвентаризації» від 31 січня 2018 року; акт «Про відмову надавати пояснення» від 31 січня 2018 року; лист начальника Пирятинського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області від 07 лютого 2018 року; висновок службової перевірки від 19 лютого 2018 року, відповідно до яких виявлено відсутність 25 бланків посвідчення водія.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що порушення трудового закону в діях відповідача при оголошенні позивачці вищевказаних доган відсутні, оскільки такі дії були правомірними та вчиненими на підставі наявності належних та допустимих доказів дійсного порушення ОСОБА_1 вказаних вище положень нормативно-правових актів та її функціональних обов`язків, зазначені вище накази відповідача від 26 січня 2018 року № 12 к/тм, від 05 березня 2018 року № 35 к/тм є чинними, позивачкою у встановленому законом порядку не оскаржувались.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, що носило систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті.

Отже, до юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вищевказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що 23 березня 2018 року у ТСЦ № 5347 була відсутня бланкова спеціальна документація, а саме бланки свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, що підтверджується пояснювальною запискою провідного консультант-адміністратора Шестакової Л. В., доповідною запискою завідувача сектору моніторингу та контролю за діяльністю сервісних центрів Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 28 березня 2018 року. Крім того, 23 березня 2018 року від ОСОБА_4 (на Урядову гарячу лінію) та ОСОБА_5 (на телефон Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області) було здійснено звернення щодо неналежної роботи ТСЦ № 5347, а саме відсутність бланкової продукції: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Вказане зафіксовано у відповідних листах Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 28 березня 2018 року та підтверджується висновком службової перевірки за скаргами громадян щодо відмови працівників ТСЦ № 5347 надавати послуги з реєстрації та перереєстрації транспортних засобів від 06 квітня 2018 року.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , як начальник ТСЦ № 5347, була зобов`язана забезпечувати належну організацію роботи сервісного центру, у пункті 2.21. функціональних обов`язків начальника ТСЦ № 5347 передбачено, що начальник у тому числі контролює ведення обліку надходження, витрачання, наявності бланків посвідчення водія, свідоцтв про реєстрацію, номерних знаків, а також особисто отримує їх в регіональному сервісному центрі. Проте ОСОБА_1 свої обов`язки належним чином не виконувала, допускала порушення вимог законодавства, як у своїй роботі, так і роботі підлеглих.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про правомірність винесення відповідачем спірного наказу від 12 квітня 2018 року № 37 к/тр про звільнення ОСОБА_1 , оскільки остання неналежно виконувала свої посадові обов`язки, до останньої вже застосовувались дисциплінарні стягнення - догани, що свідчить про систематичне невиконання нею своїх посадових обов`язків без поважних причин, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачка, перебуваючи на посаді начальника ТСЦ № 5347, не допускала систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, безпідставні, оскільки спростовуються вищевказаними встановленими апеляційним судом обставинами.

Посилання касаційної скарги на те, що відповідачем у порушення частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення не відбирались у позивачки письмові пояснення, не заслуговують на увагу, так як невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19 жовтня 2016 року № 6-2801 цс 15.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк