Історія справи

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 369/13642/17-ц

провадження № 61-39594св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Компанія «SEATRANS MANAGEMENT LP»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфонова Тетяна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2018 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У грудні 2017 року Компанія «SEATRANS MANAGEMENT LP» звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфонова Т. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко О. О. про визнання договору позики удаваним, договору дарування - фіктивним та визнання права власності на об`єкт нерухомості.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2018 року відкрито провадження у цій справі.

У березні 2018 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на групу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 849872632224 (право власності на яке просить визнати), застосувати зустрічне забезпечення позову з врахуванням позицій заявника щодо надання поруки, обґрунтовуючи заяву тим, що відсутність арешту, може утруднити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду, оскільки в мережі Інтернет наявні оголошення про продаж нежитлових приміщень, що розміщені за адресою АДРЕСА_2 .

Заяву обґрунтовано тим, що Компанією «SEATRANS MANAGEMENT LP» надано відповідачу ОСОБА_1 кошти для придбання нежитлових приміщень на території України для ведення господарської діяльності, однак ОСОБА_1 обманним шляхом вмовила позивача на укладення договору позики грошових коштів та купівлі вищезазначеного нерухомого майна з оформленням права власності на себе та з подальшим переоформленням на позивача, пояснивши це тим, що це буде найменш обтяжуючим та юридично правильним способом придбання юридичною особою нерезидентом нерухомості на території України. Так після передачі позивачем грошових коштів ОСОБА_1 придбала об`єкт нерухомості, а саме: групу нежитлових приміщень загальною площею 886,6 кв. м, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та оформила права власності на себе. Надалі спірні нежилі приміщення відчужено відповідачу ОСОБА_2 , яка з часом оформила довіреність на управління майном на ОСОБА_1 Таким чином, у позивача є припущення, що відповідачі можуть відчужити спірне майно на користь третіх осіб, що утруднить чи унеможливить виконання майбутнього рішення суду, оскільки в мережі Інтернет наявні оголошення про продаж нежитлових приміщень зі схожими характеристиками.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з часу відкриття провадження у справі та до розгляду заяви судом, відповідачі не відчужили майно, а отже, не мають такого наміру. Накладення арешту на спірні об`єкти нерухомого майна призведе до порушення права відповідача ОСОБА_2 володіти цим майном, що порушує принципи закладені у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2018 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.

Заяву Компанії «SEATRANS MANAGEMENT LP» про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на групу нежитлових приміщень загальною площею 886,6 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 849872632224, власником якого на підставі договору дарування є ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , паспорт серія та номер НОМЕР_3 , виданий Харківським РУГУ МВС України в м. Києві 02 березня 1999 року), номер запису про право власності 19969427. Копію постанови направити для виконання Києво-Святошинському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Лесі Українки, будинок 86). Застосовано зустрічне забезпечення, за рахунок договору поруки, укладеного 15 лютого 2018 року між ТОВ «ПАН УКРОП» та Компанією «SEATRANS MANAGEMENT LP» на суму збитків спричинених арештом групи нежитлових приміщень загальною площею 886,6 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 849872632224, власником якого на підставі договору дарування є ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що однією з позовних вимог є визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості. Порушуючи питання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірне майно, заявник посилався на те, що відповідачі у будь-який час можуть розпорядитися спірним майном, у випадку задоволення позовних вимог може бути утрудненим чи неможливим виконання судового рішення. Вжиття заходів забезпечення позову є охороною матеріально - правових інтересів позивача. Викладені обставини, враховуючи статтю 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Звернення позивача до суду з вказаним вище позовом свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом позову є спірне майно, то накладення арешту на це майно з метою забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

На виконання вимог закону, позивачем Компанією «SEATRANS MANAGEMENT LP» запропоновано забезпечити можливі збитки відповідачів, які можуть бути спричиненні забезпеченням позову за рахунок надання фінансового забезпечення у вигляді поруки, укладеної між ТОВ «ПАН УКРОП» і Компанією «SEATRANS MANAGEMENT LP» на суму збитків спричинених арештом спірного майна (а. с. 69 - 73).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2018 року, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від16 березня 2018 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі зазначено про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 317, 319 ЦК України, статей 2, 7, 153, 154, 260, 263 ЦПК України, оскільки надані позивачем докази не підтверджують між сторонами спору та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, зокрема, що позивачем надано лише оголошення розміщення на сайті агентства нерухомості «Благовіст», як такі, що схожі за характеристикою із нерухомістю право власності на яке оскаржується, тобто не доведено, що саме відповідачі розмістили таке оголошення і мова йде саме про приміщення АДРЕСА_3 . На момент постановлення ухвали у позивача відсутні обґрунтовані докази того, що відповідачі мають намір відчужити майно.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , тому просив залишити оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про існування між сторонами спору щодо спірного нерухомого майна, тому накладення арешту на це майно є співмірним із заявленими вимогами.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 вже здійснювала відчуження цього майна існує загроза, що відповідачі мають намір знову його відчужити, що може ускладнити виконання можливого рішення суду. Крім того, позивач пропонує зустрічне забезпечення позову.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Однією з вимог позивача є визнання права власності на групу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 849872632224, тому є правильним висновок суду апеляційної інстанції про співмірність запропонованого позивачем способу забезпечення позову з позовними вимогами, оскільки відповідач ОСОБА_2 як власник спірного нерухомого майна, має об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи заявника касаційної скарги про недоведеність позивачем наміру відповідачів відчужити спірне майно та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 23 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик