Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.01.2019 року у справі №310/5737/17

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 310/5737/17-ц

провадження № 61-49120св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

представник позивача - Курилова Ольга Анатоліївна ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року у складі судді Дністрян О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Бердянський МВ ДВС), про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 100 000 дол. США. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 01 серпня 2008 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачі передали в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 .

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором 01 вересня 2010 року приватним нотаріусом Морозовим С. В. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «ПУМБ» у розмірі 118 054,24 дол. США та 2 200 грн.

На підставі заяви ПАТ «ПУМБ» було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису, але у подальшому рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2012 року, вищезазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до постанови державного виконавця Бердянського МВ ДВС від 31 січня 2013 року виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису було закінчено на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у діючій на той час редакції), у звязку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24вересня 2013 року у справі за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено позовні вимоги банку. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 серпня 2008 року звернуто стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 , шляхом його продажу з публічних торгів з початковою ціною 1 239 398,00 грн.

З метою виконання вказаного рішення суду банком отримано виконавчі листи та пред`явлено для примусового виконання до Бердянського М В ДВС.

Згідноз постановоюдержавного виконавця № 42666126 від 27березня 2014 року на підставі виконавчого листа, виданого 21 січня 2014 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області,було відкрито виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_2 у частині виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою державного виконавця від 26 червня 2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з неможливістю звернути стягнення на предмет іпотеки через заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

На підставі діючого законодавства та умов договору іпотеки (пункт4.2), укладеного між сторонами, у зв`язку з порушенням зобов`язань з повернення грошових коштів за кредитним договором, ПАТ «ПУМБ» 25 липня 2017 року прийнято на баланс предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 .

Як стало відомо банку з інформаційної довідки від 08 серпня 2017 року на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , який 25 липня 2017 року прийнято на баланс банку, накладено арешти Бердянським МВ ДВС у виконавчих провадженнях № 42665893 та № 22218335 на виконання судового рішення.

Наявність арешту на вищевказане нерухоме майно порушує охоронювані законом права та інтереси ПАТ «ПУМБ» щодо користування та розпорядження своєю власністю.

Ураховуючи викладене, ПАТ «ПУМБ» просило суд:скасувати арешти майна та оголошення заборон на його відчуження, які накладені постановами ВДВС Бердянського МУЮ Запорізької області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27березня 2014 року та від 29 вересня 2010 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року у задоволенні позовуПАТ «ПУМБ» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «ПУМБ», суд першої інстанції виходив із того, що позов пред`явлено з підстав порушення прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні щодо арештованого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , та на який банк набув право власності на підставі іпотечного договору. Тобто предметом оскарження з боку позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, є процесуальна дія державної виконавчої служби, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не шляхом предявлення цього позову.

Таким чином, арешт майна, не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог закону з боку органів державної виконавчої служби, тому спір слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України (судовий контроль за виконанням судових рішень).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ» залишено без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 рокузалишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши, що тлумачення статті 42 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.Проте позивач, визначивши суб`єктний склад осіб, в якості відповідачів по справі зазначив боржників за кредитним договором, які не були ініціаторами арешту майна, а відділ державної виконавчої служби, яким накладена заборона, є третьою особою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року ПАТ «ПУМБ»подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 310/5737/17-ц з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року справу за позовом ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа - Бердянський МВ ДВС, про звільнення майна з-під арешту призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ПАТ «ПУМБ» на теперішній час є власником житлового будинку АДРЕСА_1 і після реєстрації за ним права власності на вказане майно відбулася зміна статусу ПАТ «ПУМБ» з стягувача за виконавчим провадженням на власника майна, у якого виникло право на звернення до суду з позовом про звільнення з-під арешту належного йому майна,оскільки наявність зазначених арештів перешкоджає законному праву власника вільно володіти та розпоряджатися належним йому майном.

Посилання суду на норми Закону України «Про виконавче провадження» є хибним, оскільки позов пред`явлено позивачем не як стягувачем, а як власником нерухомого майна і наявність відповідного арешту порушує право власника на вільне розпорядження належним йому майном.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 100 000 дол. США.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 01 серпня 2008 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачі передали в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 .

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором 01 вересня 2010 року приватним нотаріусом Морозовим С. В. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «ПУМБ» у розмірі 118 054,24 дол. США та 2 200 грн.

На підставі заяви ПАТ «ПУМБ» було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису, але у подальшому рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2012 року, вищезазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до постанови державного виконавця Бердянського МВ ДВС від 31 січня 2013 року виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису було закінчено на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у діючій на той час редакції), у звязку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24вересня 2013 року у справі за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено позовні вимоги банку. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 серпня 2008 року звернуто стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 , шляхом його продажу з публічних торгів з початковою ціною 1 239 398,00 грн.

З метою виконання вказаного рішення суду банком отримано виконавчі листи та пред`явлено для примусового виконання до Бердянського М В ДВС.

Згідноз постановоюдержавного виконавця № 42666126 від 27березня 2014 року на підставі виконавчого листа, виданого 21 січня 2014 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області,було відкрито виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_2 у частині виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою державного виконавця від 26 червня 2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з неможливістю звернути стягнення на предмет іпотеки через заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

На підставі умов договору іпотеки (пункт4.2), укладеного між сторонами, у зв`язку з порушенням зобов`язань з повернення грошових коштів за кредитним договором, ПАТ «ПУМБ» 25 липня 2017 року прийнято на баланс предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформаційною довідкою від 08 серпня 2017 року № 93971782 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25 липня 2017 року державним реєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36349744 від 27 липня 2017 року внесено запис № 21608111 щодо права приватної власності (1/1) ПАТ «ПУМБ» на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 27-34).

З розділу «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» вищезазначеної довідки вбачається що до нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровані такі обтяження: запис про обтяження № 21600559, підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 42665893 від 27 березня 2014 року; запис про обтяження № 21600325, підстава - постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 22218335 від 29 вересня 2010 року; запис про обтяження № 21600286, підстава - постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 22218335 від 29 вересня 2010 року; запис про обтяження № 21600185, підстава - постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 22218335 від 29 вересня 2010 року; запис про обтяження № 5152996 (спеціальний розділ), підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 42665893 від 27 березня 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «ПУМБ» підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

У статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час винесення постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження), (статті 55 у редакції від 03 серпня 2010 року) визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копію постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом про зняття арешту з майна, яке належало відповідачам (боржникам), а на даний час належить йому. Тобто, ПАТ «ПУМБ» як власник майна, а не стягувач у виконавчому провадженні, звернулося до суду з позовом у випадку, який регламентований Законом України «Про виконавче провадження», як «інший випадок».

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виходячи з системного тлумачення статей 16, 572, 589 ЦК України, статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», статті 1 Закону України «Про іпотеку» і роз`яснень, що надані судом у пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Проте суди не врахували, що позивач заявив позовні вимоги не як стягувач за виконавчим провадженням, а як власник майна, яке не належить боржникам. На майно накладено арешт, який перешкоджає власнику вільно володіти та розпоряджатися належним йому майном, тому з метою усунення перешкод у володінні і розпорядженні майном власником подано відповідну позовну заяву.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суди неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, дійшовши передчасного висновку, що ПАТ «ПУМБ» пред`явлено позов з підстав порушення його прав, як стягувача у виконавчому провадженні.

До подібних за змістом правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові 13 березня 2019 року у справі № 815/2969/16, провадження № 11-769апп18.

Таким чином, у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України суди на зазначені вище положення закону уваги не звернули, не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, і дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ «ПУМБ».

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди належним чином не встановили правовідносини, які виникли між сторонами, не дослідили надані сторонами докази, тому суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи скасування судових рішень, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 3 200,00 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» по 1 600,00 грн (одна тисяча шістсот грн) з кожного на відшкодування сплаченого за подання касаційної скарги судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк