Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2019 року у справі №202/6367/17

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 202/6367/17-ц

провадження № 61-3590св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

третя особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про надання права на спадкування із спадкоємцем попередньої черги за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2018 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про надання права на спадкування із спадкоємцем попередньої черги.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому на праві власності майно: домоволодіння АДРЕСА_1 , домоволодіння АДРЕСА_2 , мотоцикл «ПАПОНІЯ», 1970 року випуску.

Після смерті ОСОБА_6 вона прийняла спадщину, оскільки на момент його смерті була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем. 29 серпня 2017 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, проте їй було відмовлено, оскільки спадщину після померлого ОСОБА_6 прийняла його дочка - ОСОБА_5 , яка є єдиним спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_6

Позивач зазначала, що вона, як онука спадкодавця, з 1998 року по день його смерті постійно проживала з останнім, вони вели спільне господарство, у них був спільний бюджет. Останнім часом дід тяжко хворів, перебував на обліку у сімейного лікаря, постійно потребував стороннього догляду, піклування та допомоги. Вона здійснювала догляд за ним, надавала матеріальну допомогу, купувала ліки, утримувала господарство, робила поточний ремонт домоволодіння, за власні кошти облаштувала холодне та гаряче водопостачання у будинку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд надати їй, спадкоємцю п`ятої черги за законом, право на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , разом з ОСОБА_5 , спадкоємицею першої черги за законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати віднесено на рахунок позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив із того, що підставами для задоволення заявленого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами), 2) матеріальне забезпечення спадкодавця, 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення позову, необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. Проте, позивачем не доведена відповідними засобами доказування, наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районногосуду і зазначив, що спадкодавець ОСОБА_6 отримував пенсію, за рахунок якої проживав, сплачував комунальні послуги, харчувався. Доказів того, що позивач мала самостійний дохід, за рахунок якого надавала матеріальну допомогу спадкодавцю не встановлено і належних доказів на підтвердження цим обставинам, суду не надано. Натомість допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що ОСОБА_6 матеріальної допомоги не потребував і цей факт не заперечували та визнали сторони у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 202/6367/17-ц з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що жодних застережень щодо обов`язкової сукупності п`яти юридичних фактів, як викладено в мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, ні у тексті статті 1259 ЦК України, ні у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ні в іншому законі чи нормативно-правовому акті немає.

Таким чином, у порушення статей 263-265 ЦПК України висновок суду першої інстанції не відповідає застосованим ним же нормам права.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, Дніпровський апеляційний суд не розглянув доводи апеляційної скарги щодо неправильного тлумачення закону, який підлягав застосуванню та не надав їм взагалі ніякої оцінки, а обмежився лише формальним висновком, який не стосується заявленого в апеляційній скарзі питання.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (а.с. 113).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина все належне йому майно.

Спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_6 є його дочка - ОСОБА_5 , яка у передбачений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 у нотаріальну контору також звернулася онука спадкодавця, ОСОБА_1 , позивач у справі.

Постановою Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори від 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки свої права на спадкове майно заявила спадкоємиця першої черги, дочка померлого - ОСОБА_5 , тоді як ОСОБА_1 не є спадкоємицею першої черги (а.с. 6).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями цієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згіднозі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем. Тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами), 2) матеріальне забезпечення спадкодавця, 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову, необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Проте позивачем не доведено наявність зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності, що є її процесуальним обов`язком у силу статті 12, 81 ЦПК України.

Зазначена сукупність умов необхідна, оскільки це передбачено частиною другою статті 1259 ЦК України і зміна черговості одержання права на спадкування - це виняток із правила черговості, що застосовується лише при доведеності всіх наведених вище умов.

При цьому встановлено, що спадкодавець отримував пенсію, за рахунок якої проживав, сплачував комунальні послуги, харчувався, матеріальної допомоги не потребував.

Доводи позивача про те, що вона тривалий час опікувалась спадкодавцем та зробила ремонт у домоволодінні діда, не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.

Таким чином, вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки належні та допустимі докази про надання матеріальної допомоги у матеріалах справи відсутні.

Отже, висновки судів про відсутність підстав для зміни черговості одержання права на спадщину відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, наданим суду доказам дана належна правова оцінка.

Посилання касаційної скарги на те, що висновок суду першої інстанції не відповідає застосованим ним же нормам права є безпідставним, оскільки висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, суд належним чином оцінив докази і до правовідносин, які виникли, вірно застосував норми матеріального права.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк