Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.09.2018 року у справі №199/9550/15

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 199/9550/15

провадження № 61-44071 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Дніпропетровський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня

2018 року у складі судді Скрипник О. Г. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ), про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Зазначив, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Дніпропетровського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу досудового розслідування.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

06 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн та судових витрат у розмірі 82,86 грн.

На виконання зазначеного судового рішення, 16 січня 2017 року

Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчі листи, які він 18 січня 2017 року подав до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

У зв`язку з невиконанням рішення суду у встановлений законодавством строк, до суду була подана скарга на бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за результатами якої ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня

2017 року, зобов`язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи по справі № 199/9550/15, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська

16 січня 2017 року, усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів за виконавчими листами через відділення УДППЗ «Укрпошти» №82 за місцем проживання стягувача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; та стягнуто з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з явкою до суду у розмірі 38,68 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

17 серпня 2017 року виправлено описки, допущені в ухвалі

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня

2017 року, та приведено ухвалу у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

24 січня 2018 року він направив ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року та від 17 серпня

2017 року на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, проте їх було йому повернуто без прийняття до виконання з посиланням на те, що вони повинні виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Ураховуючи наведене, просив визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, у провадженні якого знаходяться виконавчі документи, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 16 січня 2017 року; зобов`язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ направити стягнуті кошти у готівковій формі через відділення УДППЗ «Укрпошти» № 82 ; стягнути на його користь судові витрати, пов`язані з явкою до суду, та компенсацію за відрив від звичайних занять.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровськавід

22 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ з виконання ухвали, постановленої Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 10 серпня 2017 року у справі № 199/9550/15.

Зобов`язано заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ вчинити дії щодо виконання ухвали, постановленої Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року у справі №199/9550/15.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на те, що він повинен виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, порушує право ОСОБА_1 на задоволення його вимог, пов`язаних з виконанням судового рішення, а тому його скарга є обгрунтованою.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня

2018 року апеляційну скаргу Департаменту ДВС МЮУ залишено без задоволення, а ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровськавід 22 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що бездіяльністю Департаменту ДВС МЮУ порушуються вимоги закону та права скаржника. Відповідно до пункту 4 розділу І Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02 квітня 2012 року №512/5 Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ підвідомчі рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний суд України, Верховний Суд України тощо. Оскільки у даній справі боржником є Державна казначейська служба України, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлена судом ухвала за результатами скарги ОСОБА_1 підлягає виконанню Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ. Станом на час звернення до суду із зазначеною скаргою рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року не виконано. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 частково.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У вересні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Департаменту ДВС МЮУ, у якій заявник просив скасувати ухвалу

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровськавід 22 березня 2018 року і постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від

07 серпня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки суди не звернули увагу на те, що правовідносини, пов`язані із стягненням коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, регулюються частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. Зокрема суди попередніх інстанцій не урахували, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно пункту 3 вказаного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства. Ураховуючи наведене, державним виконавцем правомірно було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки він підлягає поданню до виконання до органів Державного казначейства України. При цьому, спори, що виникають під час виконання судових рішень органами Казначейства, належать до юрисдикції адміністративних судів, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 червня 2018 року у справі №916/1227/16.

Станом на момент розгляду цієї справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту ДВС МЮУ та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року скасовано рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року і додаткові рішення від 04 серпня 2016 року та від 18 листопада

2016 року, та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн., судові витрати у розмірі 82,86 грн.

На виконання зазначеного судового рішення, 16 січня 2017 року

Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська видано два виконавчі листи, які 18 січня 2017 року ОСОБА_1 подав до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

У зв`язку з невиконанням зазначеного рішення суду у встановлений законом строк, ОСОБА_1 подав скаргу на бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за результатами якої ухвалою

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року, зобов`язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 16 січня

2017 року, усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів за виконавчими листами через відділення «Укрпошти» №82 за місцем проживання стягувача, та стягнуто з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з явкою до суду, в розмірі

38, 68 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

17 серпня 2017 року виправлено описки, допущені в ухвалі

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року, та приведено ухвалу у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

24 січня 2018 року ОСОБА_1 направив ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року та від 17 серпня 2017 року на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ.

19 лютого 2018 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ виніс повідомлення про повернення ОСОБА_1 зазначених ухвал суду без прийняття до виконання, з посиланням на те, що вони не підлягають виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 15 квітня

2015 року №215 (далі Положення), реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство.

Відповідно до покладених на Казначейство завдань, воно здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок).

Відповідно до змісту пункту 3 Порядку, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Пунктом 4 цього Порядку,у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що на органи Казначейства покладені обов`язки, зокрема забезпечення у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку; вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Отже, виконавчий лист, боржником за яким є державний орган, підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 02 липня 2018 року у справі № 233/1979/17 (провадження

№ 61-29414св18).

Суди попередніх інстанцій на зазначені положення цивільного законодавства не звернули увагу, та дійшли помилкового висновку про те, що ухвали

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2017 року та від 17 серпня 2017 року про зобов`язання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів за виконавчими листами від 16 січня 2017 року та судових витрат, підлягають виконанню органами державної виконавчої служби, а не органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Ураховуючи зазначене, оскаржуване ОСОБА_1 повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 19 лютого 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу прийнято державним виконавцем у межах наданих йому чинним законодавством повноважень, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_1 .

Крім того, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року скасовано ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

10 серпня 2017 року (яка була подана ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ до виконання), провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Громадська організація «Дніпропетровська незалежна Правозахисна громадська організація», заінтересовані особи: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, на бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, закрито.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від

07 серпня 2018 року, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини першої вказаної статті).

З огляду на висновок Верховного Суду по суті вирішення касаційної скарги судові витрати, понесені Департаментом ДВС МЮУ у зв`язку зі зверненням з апеляційною та касаційною скаргами, у розмірі 1 762,00 грн та 1 762,00 грн відповідно, покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2018 рокускасувати, та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання незаконною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на відшкодування судових витрат 3 524,00 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик