Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.01.2019 року у справі №686/5131/17

Постанова

Іменем України

21 грудня 2018 року

м. Київ

справа №686/5131/17

провадження №61-30870св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватного акціонерного товариства «Поділля Плюс»,

особа, яка оскаржувала судове рішення в апеляційному порядку - управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Поділля-Плюс» (далі - ПрАТ «Поділля-Плюс») про зобов'язання до вчинення певних дій.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС), інвалід ІІ групи за захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково 1 категорії, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому. Розрахунок його пенсії проводився відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від

23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, 03 червня 1986 року позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема, здійснював перевезення громадян в смт Прип'ять. У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про розмір його заробітної плати за вказаний ним період. ПрАТ «Поділля-Плюс» відмовило позивачу у видачі цієї довідки. Зазначені дії відповідача порушують його соціальні та трудові права, оскільки така довідка може вплинути на розмір його пенсії.

У зв'язку з викладеним позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати йому заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження ЧАЕС (смт. Прип'ять) за 03 червня 1986 року із врахуванням п'ятикратного розміру тарифної ставки за роботу в зоні відчуження та одноразової премії в сумі 400 карбованців з відображенням сум в особовому рахунку, та видати йому довідку відповідного зразка про розмір заробітної плати за вказаний період (03 червня 1986 року) з урахуванням премії.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

15 травня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано ПрАТ «Поділля-Плюс» перерахувати ОСОБА_4 заробітну плату за період роботи в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії ЧАЕС (населений пункт Прип'ять) за 03 червня 1986 року із врахуванням п'ятикратного розміру тарифної ставки за роботу в зоні відчуження та одноразової премії в сумі 400 карбованців з відображенням сум в особовому рахунку, та видати довідку відповідного зразка про розмір заробітної плати за вказаний період (03 червня 1986 року) з урахуванням премії.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПрАТ «Поділля-Плюс», відмовляючи у нарахуванні ОСОБА_4 підвищеної заробітної плати з урахуванням премії у розмірі 400,00 крб за дні роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та видачі відповідної довідки за вказаний позивачем період порушило трудові та соціальні права позивача, оскільки видача такої довідки може вплинути на розмір його пенсії.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ПрАТ «Поділля-Плюс» про зобов'язання ПрАТ «Поділля-Плюс» нарахувати ОСОБА_4 заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження ЧАЕС (смт Прип'ять) за 03 червня 1986 року з врахуванням п'ятикратного розміру тарифної ставки за роботу в зоні відчуження та одноразової премії в розмірі 400 карбованців, з відображенням сум в особовому рахунку, та видати довідку відповідного зразка про розмір заробітної плати за вказаний період (03 червня 1986 року) з урахуванням премії відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів про фактично відпрацьований ОСОБА_4 час та отримання заробітної плати в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 03 червня 1986 року, які б давали йому право на перерахунок пенсії, на відповідача не може покладатись обов'язок щодо видачі відповідної довідки, необхідної для перерахунку пенсії із усіма показниками, встановленими відповідними нормативними актами. Обов'язок відповідача не є імперативним, а залежить від наявності доказів, які можуть

бути підставою для нарахування заробітної плати та видачі відповідної довідки про її розмір. Позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

У серпні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не з'ясував всіх обставин справи. Скасовуючи правильне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд послався на ту обставину, що прізвище позивача не міститься ні у списках учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, ні у списках про нарахування заробітної плати водіям за роботу по ліквідації аварії на ЧАЕС. Проте, такий висновок суду є неправильним, оскільки рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від

25 лютого 2014 року було визнано протиправним та скасовано рішення Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС про безпідставність видачі йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, а тому йому відповідно до статті 61 ЦПК України не потрібно доводи той факт, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Покази свідків також вказують на те, що позивач в перших числах травня 1986 року здійснював роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказує, що причиною відсутності будь-яких первинних документів на ПрАТ «Поділля-Плюс» є та обставина, що у гидвальному приміщенні, де знаходиться архів, відбувся прорив каналізаційних труб, у зв'язку з чим були знищені всі документи, які знаходились в архіві за період з січня 1970 року до грудня 1999 року, У тому числі і накази про відрядження працівників на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС.

27 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ПрАТ «Поділля-Плюс» на касаційну скаргу ОСОБА_4, у яких зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим. Вказують, що позивач не рахується на підприємстві ні у списках людей, які направлялись на роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та в зону відчуження на підставі наказів, ні у відомостях про нарахування заробітної плати водіям за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Зазначають, що без первинних документів щодо направлення позивача на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС та виплату йому за це заробітної плати у певному розмірі, вони не можуть провести перерахунок такої заробітної плати, оскільки в них немає інформації щодо заробітної плати позивача за цей період у зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказують, що вони неодноразово пропонували позивачу надати первинні документи щодо розміру його заробітної плати в зоні відчуження, або вказати адресу та назву підприємства, в якому він працював у зоні відчуження. Додають, що з наявних на підприємстві документів за вказаний позивачем період йому було нараховано заробітну плату за відпрацьовані години на лінії в межах Хмельницької області та щорічну відпустку. Посилання позивача на те, що причиною відсутності будь-яких первинних документів щодо нього є та обставина, що на підприємстві був прорив каналізаційної труби та у зв'язку з цим вони були знищені не відповідають дійсності.

29 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницьку на касаційну скаргу ОСОБА_6, у яких зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а касаційна скарга не містить доводів для його скасування. Пенсію позивач отримує на підставі довідки медико-соціальної експертизи серії 2-18АА від 25 грудня 2000 року № 280823. Вказують, що у відповідача не має законних підстав для того, щоб видати позивачу спірну довідку про заробітну плату, отриману у зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з врахуванням п'ятикратного розміру тарифної ставки за роботу в зоні відчуження та одноразової премії в розмірі 400 карбованців, з відображенням сум в особовому рахунку, через відсутність первинних документів, які б підтверджували факт його перебування в зоні відчуження з визначенням кількості днів виїзду у зону відчуження та кратність оплати праці.

25 травня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС І категорії, інвалідом II групи за захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому (а. с. 5, 13).

07 листопада 2016 року ОСОБА_4 направив відповідачу заяву про видачу довідки про заробітну плату за період з 02 до 16 травня 1986 року включно, та 03 червня 1986 року (а. с. 12).

З довідки ВАТ «Автомобіліст» від 29 березня 2002 року № 58 вбачається, що позивач проходив передрейсовий огляд у лікаря з 03 до 15 травня 1 986 року та 03 червня 1986 року, у зв'язку з перевезенням пожежників по маршруту смт Іванків Київської області до смт Прип'ять Київської області.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Міністерства соціальної політики України від 12 червня 2013 року про безпідставність видачі йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії.

Зобов'язано Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Міністерства соціальної політики України повторно розглянути питання щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з урахуванням поданих документів ОСОБА_4 (а. с. 7-11).

З матеріалів справи вбачається, що у списку учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986-1990 роках, які працювали в Хмельницькому автопідприємстві 16827 станом на 01 жовтня 1991 року, наказах № 72 від 09 лютого 1988 року, № 541 від 07 серпня 1987 року, № 179 від 05 березня 1987 року, відомостях про нарахування заробітної плати водіям за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС прізвище позивача не значиться (а. с. 25-36, 39, 40-42, 44).

Відповідно до акта зустрічної перевірки документів про стаж та заробітну плату для оформлення пенсій в Хмельницькому міському управлінні Пенсійного фонду України, проведеної 21 травня 2001 року, також встановлено, що ОСОБА_4 в наказах про направлення на роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не значиться та не виявлено його і у відомості нарахування заробітної плати водіям за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с. 43).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).

У відповідності до пункту 7 Порядку № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (позивач був призваний на військові збори як військовозобов'язаний) та працював у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди; за зонами небезпеки: у ІІІ зоні - 5,

ІІ - 4, 1 - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

У абзаці 3 пункту 2.10 вказаного Порядку зазначено, що встановлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається.

Таким чином, з рахуванням положень вказаних нормативних актів, підставою для видачі довідки про заробітну плату особи є первинні документи про фактично відпрацьований позивачем час та розмір отриманої заробітної плати в зоні відчудження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за 03 червня 1986 року.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку, що у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів про фактично відпрацьований час та розмір отриманої заробітної плати в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за 03 червня 1986 року відповідач не може видати спірну довідку позивачу.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги довідки ВАТ «Автомобіліст» від 29 березня 2002 року № 58 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, не відповідають дійсності, оскільки суд апеляціної інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення навів мотиви чому вказані документи не можуть бути підставою для задоволення його позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик