Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.11.2023 року у справі №642/4184/21
Постанова КЦС ВП від 21.11.2023 року у справі №642/4184/21
Постанова КЦС ВП від 21.11.2023 року у справі №642/4184/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 642/4184/21

провадження № 61-9916св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Марченка В. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Маміної О. В., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкових договорів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовін є особою з інвалідністю другої групи та за станом здоров`я йому час від часу необхідна стороння допомога.

13 березня 2020 року між ним та відповідачем укладені два нотаріально посвідчені спадкові договори, згідно з умовами яких відповідач зобов`язалась виконувати його розпорядження і у разі його смерті набуває право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідач зобов`язалась виконувати його немайнові розпорядження, а саме: раз на місяць прибирати у житлі; у разі необхідності супроводжувати його до медичних закладів та будь-яких інших органів, організацій, установ; здійснювати поточний ремонт житла за його кошти; забезпечувати його необхідною допомогою за домовленістю сторін; а також зобов`язалась поховати його після смерті на будь-якому цвинтарі в м. Харкові або Харківській області.

Однак, незважаючи на взяті на себе добровільно обов`язки, ОСОБА_2 повністю проігнорувала прийняті на себе зобов`язання за договорами спадкування і, не дивлячись на його постійні прохання про допомогу, з різних приводів відмовляється від своїх обов`язків.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд розірвати спадковий договір відносно квартири АДРЕСА_1 та спадковий договір відносно квартири АДРЕСА_2 , зареєстровані між ним та ОСОБА_2 й посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніной Т. П. 13 березня 2020 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання спадкових договорів залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не виконувала умови спадкових договорів.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що позивач відмовився від допомоги та догляду, яку намагалась надавати відповідач, уникає спілкування з нею, не допускає її у квартиру, не надавав їй жодних розпоряджень, пов`язаних з доглядом і допомогою, що пов`язано з неприязними відносинами, які виникли після укладення договору, та не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що така відмова позивача від послуг відповідачки є наслідком її неправомірних дій/бездіяльності в межах оспорюваних договорів.

Також апеляційний суд зазначив, що звернення позивача з заявою про скоєння відносно нього відповідачкою злочину не є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, оскільки закон вимагає наявність відповідного преюдиціального вироку суду за наслідками досудового розслідування. Інших належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про протиправну поведінку відповідачки, яка б унеможливила подальшу дію спадкового договору, до суду не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували факт зміни обставин та зміни взаємовідносин сторін оспорюваних спадкових договорів, а саме, що відповідач у період з 2020 року по серпень 2021 року навіть не намагалась виконувати спадкові договори, а з вересня 2021 року взагалі відсутня у м. Харкові, жодних дій щодо виконання оспорюваних договорів не вживала. Суди не надали належної оцінки показанням свідків, які були допитані у суді першої інстанції. Також суди залишили поза увагою те, що між ним та відповідачем відсутні довірчі відносини, відповідач вчиняла неправомірні дії щодо нього.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 265/383/20 (провадження № 61-12289ск21).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строку для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 березня 2020 рокуміж ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) укладений нотаріально посвідчений спадковий договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

13 березня 2020 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) укладений нотаріально посвідчений спадковий договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 .

Згідно з пунктами 6, 7 спадкових договорів за згодою сторін на набувача майна ОСОБА_2 покладаються такі обов`язки виконувати особисті немайнові розпорядження відчужувача, а саме:

- раз на місяць прибирати у житлі відчужувача;

- у разі необхідності супроводжувати відчужувача до медичних закладів та будь-яких інших органів, організацій та установ;

- здійснювати поточний ремонт житла відчужувача за його кошти;

- забезпечувати відчужувача необхідною допомогою за домовленістю сторін;

- поховати після смерті ОСОБА_1 на будь-якому цвинтарі міста Харкова або Харківської області.

Відповідно до пунктів 10, 11 спадкових договорів у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача майна, у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Допитаний у судовому засіданні 22 серпня 2022 року у якості свідка ОСОБА_4 , двоюрідний брат позивача, пояснив, що позивач та відповідачка проживали разом. Наймали жінку для прибирання, послуги якої оплачував позивач. Коли відповідачка поїхала, свідок не пам`ятає, але приблизно на початку 2022 року. У 2021 році почав помічати погіршення стану позивача. Квартиру відповідачка хотіла продати, але позивач цього не хотів. Зі слів позивача знає, що є кримінальні справи та що стан здоров`я позивача погіршувався, що у позивача була нерухомість. Відносини між сторонами після укладення спадкових договорів погіршилися. З дітьми сиділи няньки. Бував у гостях часто.

Допитаний у судовому засіданні 22 серпня 2022 року у якості свідка ОСОБА_3 , батько позивача, пояснив, що позивач та відповідачка проживали у нього, свідок готував їм їжу. Були замахи на позивача, відповідачка бажала отруїти позивача. Відповідачка в квартирі не прибирала. Бачив відповідачку два роки тому, обов`язків не виконувала. У позивача є одна квартира по АДРЕСА_4 , має чотирьох дітей, зараз проживає по АДРЕСА_5 . З вересня 2020 року по вересень 2021 року проживали по АДРЕСА_6 . Позивач та відповідачка проживали у батька позивача в 2021 році. У відповідачки була нерухомість. Автомобілів не було. Дітьми займався позивач.

Допитана у судовому засіданні в режимі відеоконференції 04 жовтня 2022 року у якості свідка подруга позивача ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_2 в квартирах не прибирала, відносин сімейних між позивачем та відповідачкою не було. У позивача було три квартири, позивач їх здавав в оренду. Позивач не бажав укладати спадкові договори. Була у позивача та відповідачки в гостях декілька разів, бачила, що відповідачка не піклувалась про дітей. Позивач приїздив до свідка з дітьми після сварок. Діти були з позивачем, відповідачка дітьми не займалась, позивач був з дитиною в лікарні. Зміст спадкових договорів відомий їй зі слів позивача. В квартирах були зроблені ремонти. Свідок купувала продукти. Позивач був в стані сам виконувати обов`язки.

Допитаний у судовому засіданні 27 жовтня 2022 року у якості свідка ОСОБА_6 , найманий працівник, пояснив, що з початку вересня 2021 року до кінця 2021 року вони повинні були прибирати місце проживання, однак жодного разу не потрапили до житла. Договір укладався письмово, будинок знаходиться по АДРЕСА_5 , отримали 10 000,00 грн, не прибирали жодного разу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У справі, яка переглядається, спір між сторонами виник щодо неналежного виконання умов спадкових договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Поняття спадкового договору закріплене у статті 1302 ЦК України. Сутність його полягає у тому, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно.

Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (постанови Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21, від 15 лютого 2023 року у справі № 699/396/21 (провадження № 61-3953св22)).

Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 грудня 2019 року в справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19), від 25 січня 2023 року у справі № 716/2395/21 (провадження № 61-11315св22).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не виконувала умови спадкових договорів.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що позивач відмовився від допомоги та догляду, яку намагалась надавати відповідач, уникає спілкування з нею, не допускає її у квартиру, не надавав їй жодних розпоряджень, пов`язаних з доглядом і допомогою, що пов`язано з неприязними відносинами, які виникли після укладення договору. При цьому позивач не надав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що така відмова позивача від послуг відповідачки є наслідком її неправомірних дій/бездіяльності в межах оспорюваних договорів.

Таким чином, оскільки недобросовісна поведінка позивача вказує про його ухилення від отримання виконання відповідачем зобов`язань, обумовлених спадковими договорами, вчинення з його боку перешкод в їх виконанні, а не на істотне порушення відповідачем умов укладених договорів, оскільки саме позивачем не приймалося виконання зобов`язання з боку відповідача, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання спадкових договорів.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, (провадження № 14-446цс18)).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник