Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.05.2021 року у справі №289/767/20

Постанова

Іменем України

16 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 289/767/20

провадження № 61-7510св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Радомишльська міська рада Житомирської області, Кичкирівський старостинський округ Радомишльського району Житомирської області,

треті особи: Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Камінська Людмила Василівна, Житомирський обласний нотаріальний архів, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Ярмоленка В. В., та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області, Кичкирівського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Радомишль Житомирської області померла його мати ОСОБА_3, після смерті якої у Радомишльській державній нотаріальній конторі Житомирської області за його заявою відкрито спадкову справу № 41/1999 та 25 лютого 1999 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Канів Черкаської області померла його баба - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина.

За життя ОСОБА_4 залишила три заповіти: заповіт від 29 жовтня 1970 року, посвідчений Кичкирівською сільською радою за реєстром № 3, номер у Спадковому реєстрі 40199753, в якому вона своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_5; заповіт від 20 лютого 1993 року, посвідчений Кичкирівською сільською радою за реєстром № 19, номер у Спадковому реєстрі 40216578, яким вона відмінила попередній заповіт і своє майно заповіла ОСОБА_6; заповіт від 06 жовтня 1994 року, посвідчений Лутівською сільською радою за реєстром № 21, номер у Спадковому реєстрі 39704460, яким вона відмінила заповіт від 20 лютого 1993 року і своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_5.

Разом із тим, нотаріус Радомишльської державної нотаріальної контори Михайльов Г. І. оформив на ОСОБА_6 право на спадщину після смерті ОСОБА_4, тобто за нечинним заповітом, який скасований наступним заповітом.

Вказував на те, що він у встановлений законом шестимісячний строк не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як після смерті його матері, так і баби, оскільки не міг документально підтвердити родинні відносини.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяв про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3,1926 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Радомишлі Житомирської області, та після смерті баби ОСОБА_4,1907 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Канів Черкаської області, терміном у два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю за безпідставністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 не довів, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він з поважних причин пропустив строк прийняття спадщини після смерті його баби ОСОБА_4, оскільки йому не було відомо про наявність заповіту від 06 жовтня1994 року, оскільки зі спадкодавцем ОСОБА_4 разом не проживав, не мав спільного господарства та не міг знати про наявність заповіту.

Відмовляючи у задоволенні його позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не врахував, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Крім того, суддя суду першої інстанції Ярмоленко В. В. допустив порушення статті 37 ЦПК України в частині відведення від справи, оскільки ухвала судді Малинського районного суду Житомирської області від 25 червня 2020 року, постановлена у складі судді Ярмоленка В. В., про повернення позовної заяви, скасована апеляційним судом та з цих підстав заявлявся відвід судді Ярмоленку В.

В. Отже, справа розглянута незаконним складом суду під головуванням судді Ярмоленка В. В.

Підставами касаційного оскарження рішення Малинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною 3 статті 411 ЦПК України, зокрема, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги не містять мотивів щодо оскарження судових рішень в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3,1926 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Радомишлі Житомирської області, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У липні 2021 року ОСОБА_2 та Кичкирівський старостинський округ Радомишльського району Житомирської області подали відзиви на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Радомишль Житомирської області померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3

25 лютого 1999 року за заявою ОСОБА_1 Радомишльською державною нотаріальною конторою Житомирської області заведено спадкову справу № 41/1999 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

25 лютого 1999 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3. Спадкове майно, на яке видано таке свідоцтво, складається з грошових внесків з належними процентами, компенсаціями, індексаціями та всіма нарахуваннями, що зберігаються в Радомишльському відділенні Ощадного банку України на особових рахунках померлої; іменної акції ВАТ "Київський ЦУМ", номінальною вартістю 1,05 грн, з належними процентами, компенсаціями, індексаціями та всіма нарахуваннями, належної померлій на підставі витягу з реєстру акціонера від 1998 року, виданого ТОВ "Претор-реєстратор" м. Київ.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Канів Черкаської області померла баба ОСОБА_1 - ОСОБА_4.

За життя ОСОБА_4 склала три заповіти, а саме: перший - 29 жовтня 1970 року, посвідчений у Кичкирівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області, номер у Спадковому реєстрі 40199753; другий - 20 лютого 1993 року, посвідчений у Кичкирівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області, номер у Спадковому реєстрі 40216578, та третій - 06 жовтня 1994 року, посвідчений у Лутівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області, номер у Спадковому реєстрі 39704460.

26 січня 2000 року Радомишльською державною нотаріальною конторою Житомирської області за заявою ОСОБА_6 заведено спадкову справу № 18/2000 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4

26 січня 2000 року державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Ліпііном М. О. ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 лютого 1993 року після смерті ОСОБА_4. Спадщина, на яку видане дане свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

26 грудня 2003 року державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Ліпііном М. О. ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно, яке складається з іменної акції, номінальною вартістю 1,05 грн ВАТ "Київський ЦУМ", що належала померлій на підставі сертифікату іменних акцій від 2002 року, виданої ТОВ "Прем-реєстратор".

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина.

05 квітня 2012 року приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л. В. видано ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно з якими ОСОБА_2 набула в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться під АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,4800 га, кадастрові номери 1825084401:05:003:0019 та 1825084401:05:003:0020, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до статті 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК Української РСР 1963 року, чинного на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 550 ЦК Української РСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений Частиною 1 статті 550 ЦК У, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Цей строк може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Отже, нормами ЦК Української РСР 1963 року не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, а передбачено продовження строку на прийняття спадщини.

Крім того, відповідно до статті 553 ЦК УРСР 1963 року вважається, що відмовився від спадщини спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (статті 553 ЦК).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, правильно виходив із того, що у позивача були відсутні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до чинного на час відкриття спадщини законодавства, тобто ЦК Української РСР, а зазначені ним обставини, а саме неможливість документально підтвердити свої родинні відносини зі спадкодавцем, необізнаність про смерть баби та наявність спадкового майна, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини з 1997 року до 2020 року.

Касаційний суд погоджується з такими висновками та вважає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не був обізнаний про наявність заповіту, що є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не є спадкоємцем за жодним із заповітів, складених за життя його бабою ОСОБА_4.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення суддею Малинського районного суду Житомирської області Ярмоленком В. В. норм процесуального права, свідчать про помилкове тлумачення позивачем положень статті 37 ЦПК України, оскільки скасування судом апеляційної інстанції ухвали судді про визнання неподаною та повернення позовної заяви не перешкоджало вирішенню ним справи по суті. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник