Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.06.2021 року у справі №2207/1149/2012

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2207/1149/2012

провадження № 61-9646св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Ізяславська центральна районна лікарня, головний лікар Агапій Олександр Олександрович,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2021 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про ухвалення додаткового рішення

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ізяславської центральної районної лікарні (далі - Ізяславська ЦРЛ), головного лікаря Агапія О. О. та просила: встановити, який наказ на даний час є законним № 393 від 11 липня 2007 року, виданий МОЗ України, чи № 62 від 28 січня 2011 року, виданий роботодавцем стосовно ендоскопічного кабінету; визнати незаконним наказ про переведення її на неповний робочий день з квітня 2011 року; поновити їй повну ставку медичної сестри поліклініки Ізяславської ЦРЛ та стягнути з Ізяславської ЦРЛ на її користь заробітну плату, недоплачену з 01 квітня 2011 року до дня поновлення на повну ставку.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Ізяславської ЦРЛ на її користь різницю в неотриманні нею повного окладу з часу переведення її на неповний оклад 0,75 ставки до вирішення справи судом в сумі 4 982,43 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 травня 2012 року виправлено описку в судовому рішенні, другий абзац резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "Поновлено ставку медичної сестри ендоскопічного кабінету Ізяславської ЦРЛ з 01 квітня 2011 року та стягнуто з Ізяславської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 різницю неотриманні нею повного окладу з часу переведення її на неповний оклад - 0,75 ставки до вирішення справи судом - в сумі 4 982,43 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів".

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 05 липня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, апеляційну скаргу Ізяславської центральної районної лікарні задоволено, рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2012 року в частині стягнення з Ізяславської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 різниці в недоотриманні нею повного окладу з часу переведення її на неповний оклад - 0,75 % ставки в сумі 4 982,43 грн - скасовано і в цій частині позову ОСОБА_1 відмовлено, в решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2013 року роз'яснено рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2012 року та зазначено, що головний лікар Ізяславської ЦРЛ повинен видати наказ про поновлення для ОСОБА_1 ставки медичної сестри ендоскопічного кабінету з 01 квітня 2011 року та по день припинення права на неї.

29 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення до рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 05 липня 2012 року, в якій просила ухвалити рішення щодо виплати компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника (25 календарних місяців вимушеного прогулу) Ізяславською районною лікарнею.

Заява мотивована тим, що порушення її трудових прав відбулося 01 квітня 2011 року, справа була розглянута судом 05 червня 2012 року, а виконавче провадження закрито 23 травня 2013 року, тому судом має бути вирішене питання щодо виплати середнього заробітку за 25 місяців вимушеного прогулу з урахуванням положень статей 235, 236 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо виплати компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 не заявляла вимог про поновлення її на роботі, оскільки не була звільнена, вона фактично не погоджувалася зі зміною істотних умов праці і переведенням її з 01 квітня 2011 року на неповну ставку та зменшенням у зв'язку з цим розміру заробітної плати. Окрім того, вона з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до суду не зверталася.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статей 235, 236 КЗпП України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2021 року та ухвалити додаткове рішення про виплату їй компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 236 та частини 2 статті 235 КЗпП України.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що предметом її позову було поновлення її порушених прав шляхом поновлення повної ставки медичної сестри ендоскопічного кабінету та отримання недонарахованої заробітної плати за час вимушеної роботи на неповній ставці.

Отже, вимога майнової компенсації являлася складовою частиною як предмету, так і підстави позову, заявлялася та доводилася у судових засіданнях, але не була чітко сформульована у резолютивній частині рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 05 липня 2012 року та ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2013 року.

Статті 235 та 236 КЗпП України мають імперативний характер, тому судові рішення в справі повинні були містити чіткий та вмотивований висновок щодо виплати сум, належних працівникові за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ізяславського районного суду Хмельницької області.

12 липня 2021 року матеріали справи № 2207/1149/2021 надійшли до Верховного Суду.

КНП "Ізяславська міська багатопрофільна лікарня" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених частиною 1 статті 270 ЦПК України.

Тобто, вказана норма процесуального закону встановлює, визначає та регламентує підстави вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Цей перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Додаткове рішення суду - це такий акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв'язав окремі процесуальні питання.

Суд не вправі під видом додаткового рішення змінити зміст рішення або розв'язати нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 не було звільнено із займаної нею посади медичної сестри ендоскопічного кабінету Ізяславської ЦЛР, її було переведено на неповну ставку, внаслідок чого було зменшено розмір заробітної плати.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 не зверталася до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та такі вимоги не були предметом судового розгляду.

Враховуючи викладене, правильними є висновки апеляційного суду про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2021 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко