Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2020 року у справі №709/2135/17

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 709/2135/17

провадження № 61-7985св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Канівці",

відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Гранекс-Черкаси", державний реєстратор виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області,

третя особа- відділ у Чорнобаївському районі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Черкаській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс-Черкаси" на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Гончар Н. І., Ювшина В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - ~law26~).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Канівці" (далі - СТОВ "Канівці") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс-Черкаси" (далі - ТОВ "Гранекс-Черкаси"), державного реєстратора виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Грязона Р. М., третя особа - відділ у Чорнобаївському районі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) у Черкаській області, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію договору, визнання договору оренди землі поновленим.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що 01 липня 2007 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 3,1243 га (кадастровий номер 7125181600:03:000:3276), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, зі строком його дії до 01 липня 2017 року. Умовами договору передбачено, що орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

18 квітня 2017 року, до закінчення дії вказаного договору, позивач повідомив ОСОБА_1, шляхом направлення їй відповідного поштового повідомлення, про свій намір скористатися переважним правом на укладення нового договору оренди землі на новий строк та направив відповідний проект додаткової угоди.

24 квітня та 29 травня 2017 року ОСОБА_1 повідомила СТОВ "Канівці" про відсутність наміру поновлювати існуючий договір оренди на новий строк шляхом підписання додаткової угоди, та просила повернути їй земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди землі від 01 липня 2007 року.

17 серпня 2017 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1, до закінчення існуючого договору оренди землі, а саме 19 квітня 2017 року, уклала договір оренди тієї ж самої земельної ділянки з ТОВ "Гранекс-Черкаси".

СТОВ "Канівці" зазначило, що оскільки спірна земельна ділянка перебувала у його користуванні, строк дії договору оренди не закінчився, то відповідачі своїми діями порушили його переважне право на поновлення договору оренди на новий строк.

Крім того, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну й ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи викладене, СТОВ "Канівці" просило визнати недійсним договір оренди землі від 19 квітня 2017 року, укладений між ТОВ "Гранекс-Черкаси" та ОСОБА_1; скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Грязона Р. М. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,1243 га (кадастровий номер undefined) за ТОВ "Гранекс-Черкаси"; визнати поновленим договір оренди землі від 01 липня 2007 року, укладений між СТОВ "Канівці" та ОСОБА_1 на той саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2018 року провадження в частині позовних вимог СТОВ "Канівці" про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 19 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Гранекс-Черкаси", та скасування рішення про його державну реєстрацію за ТОВ "Гранекс-Черкаси" закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Гранекс-Черкаси ", та його державна реєстрація за ТОВ "Гранекс-Черкаси" припинені згідно з угодою про припинення договору від 02 січня 2018 року, то відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог.

Рішенням Чорнобаївськогорайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2018 року у задоволенні позову СТОВ "Канівці" про визнання договору оренди землі поновленим відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тоді як встановлені в цій справі обставини свідчать про відсутність такого волевиявлення орендодавця, право власності якого на розпорядження належною йому земельною ділянкою є визначальним у порівнянні з переважним правом орендаря на поновлення договору оренди землі.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 як власник земельної ділянки скористалася своїм правом вільно розпоряджатися своєю власністю, то повідомлення орендаря про його намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі на новий строк.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 24 липня 2018 року рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов СТОВ "Канівці" задоволено частково та визнано поновленим договір оренди землі від 01 липня 2007 року, укладений між СТОВ "Канівці" і ОСОБА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір оренди землі від 01 липня 2007 року відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" був поновленим, оскільки СТОВ "Канівці" направило ОСОБА_1 повідомлення про намір продовжити строк його дії, а орендодавець не навів обґрунтувань (із зазначенням конкретних та чітких підстав) відмови в поновленні договору. Факт укладання ОСОБА_1 договору оренди землі з ТОВ "Гранекс-Черкаси" свідчить про небажання орендодавця узгоджувати умови оренди з попереднім орендарем або пропонувати свої умови оренди. Недобросовісна поведінка ОСОБА_1 позбавила СТОВ "Канівці" можливості реалізувати своє переважне право на продовження оренди земельної ділянки на новий строк.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ТОВ "Гранекс-Черкаси" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 24 липня 2018 року, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що адвокат Щербак А. В. не мав достатнього обсягу повноважень на підписання апеляційної скарги від імені СТОВ "Канівці".

Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 висловила свою незгоду на продовження дії договору оренди від 01 липня 2007 року до закінчення строку його дії, а реалізація переважного права на поновлення оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення орендодавця, саме останній вибирає більш вигідніші умови оренди належної йому земельної ділянки.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 липня 2007 року між СТОВ "Канівці" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала, а СТОВ "Канівці" прийняло у платне користування земельну ділянку площею 3,1243 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, строком на 10 років.

У пункті 8 договору оренди землі від 01 липня 2007 року зазначено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

18 квітня 2017 року СТОВ "Канівці" направило ОСОБА_1 заяву-повідомлення про те, що має намір продовжити дію договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі та внесення змін до нього. Проект додаткової угоди до договору оренди землі додавався до повідомлення.

24 квітня та 29 травня 2017 року ОСОБА_1 повідомила СТОВ "Канівці" про те, що не має наміру продовжувати існуючий договір оренди землі і просила по закінченню його дії, повернути земельну ділянку.

19 квітня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ "Гранекс-Черкаси", який був зареєстрований 24 травня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

02 січня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ "Гранекс-Черкаси" уклали угоду про припинення договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2017 року, на підставі якої було припинено його державну реєстрацію.

16 січня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ "Гранекс-Черкаси" зі строком дії на 10 років.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності ~law30~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ТОВ "Гранекс-Черкаси" підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Судами установлено, що 24 квітня та 29 травня 2017 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди від 01 липня 2007 року, ОСОБА_1 листами повідомила позивача про те, що вона не має наміру поновлювати дію договору оренди землі та по закінченню його строку просила повернути їй земельну ділянку.

Повідомлення від 29 травня 2017 року отримано позивачем 06 червня 2017 року, про що свідчить підпис представника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 49).

Отже, за наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення СТОВ "Канівці" пропозиції про продовження відносин оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедури та за наявності волевиявлення сторін.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши відсутність підстав для застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки до закінчення строку дії договору оренди землі орендодавець ОСОБА_1 повідомила орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір на новий строк, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Наведені висновки суду в цій справі узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 709/1899/17 (провадження № 61-41963св18), від 20 травня 2020 року у справі № 709/1903/17 (провадження № 61-47117св18) та 01 липня 2020 року у справі № 709/2131/17 (провадження № 61-40726св18), в яких спірні правовідносини були подібними (СТОВ "Канівці" пред'явлено позови до орендодавців, ТОВ "Гранекс-Черкаси" про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про їх державну реєстрацію, визнання договорів оренди землі поновленими).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково вважав, що необґрунтування причини відмови в поновленні договору оренди є підставою для його поновлення, не врахував волевиявлення ОСОБА_1 не продовжувати дію договору оренди з позивачем і наміру власника земельної ділянки використовувати її з більшою ефективністю.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону, безпідставно поновив договір оренди землі від 01 липня 2007 року без зазначення умов його поновлення, строку дії та інше.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання касаційної скарги ТОВ "Гранекс-Черкаси" сплатило 3 526 грн, які підлягають стягненню з позивача на його користь.

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс-Черкаси" задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 24 липня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2018 року.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Канівці" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранекс-Черкаси" 3
526 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська