Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.08.2019 року у справі №1701/2484/12

Постанова

Іменем України

21 січня 2020 року

м. Київ

справа № 1701/2484/12

провадження № 61-13714св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

стягувач (заявник) - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на постанову Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Боймиструк С.В., Бондаренко Н.В., Гордійчук С.О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області Дудки І.О. про повернення виконавчого документу стягувачеві.

В обґрунтування скарги посилався на те, що рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 17 червня 2013 року ОСОБА_2 зобов`язано не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні ним земельною ділянкою, що належить йому на праві приватної власності згідно з державним актом серії ЯБ №046003 від 31 серпня 2004 року для ведення особистого селянського господарства площею 885 кв.м та розташованої в АДРЕСА_1 , для чого знести самочинну збудовану огорожу, що перекриває проїзд до земельної ділянки.

За вказаним рішенням 26 грудня 2013 року судом було видано виконавчий лист №1701/2484/12 відповідно за яким було відкрито виконавче провадження.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області до проведення та організації виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа було залучено КП «Березневодоканал» для здійснення демонтажу самовільно збудованої огорожі, що розташована по АДРЕСА_1 .

01 березня 2019 року ОСОБА_1 отримав постанову від 27 лютого 2019 року, згідно з якою державним виконавцем було повернуто йому виконавчий лист, з підстав нездійснення стягувачем авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, попри попередження державного виконавця про повернення виконавчого документа.

ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову неправомірною, оскільки зазначені у локальному кошторисі витрати на проведення робіт, які необхідно було авансувати, не мають жодного відношення до реального виконання рішення суду. Ніякої «металевої огорожі з сітки по залізобетонних стовпах» не потрібно демонтувати, а демонтаж самовільно збудованої боржником капітальної огорожі, про фактичне місцеперебування якої вказано у виконавчому документі, взагалі не передбачено в дефектному акті та локальному кошторисі робіт, що підлягали виконанню КП «Березневодоканал». Вважає, що працівники КП «Березневодоканал» не виїздили на місце, де знаходиться самовільно збудована огорожа.

З урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 просив визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудки Ігоря Олександровича від 27 лютого 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 28 березня 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували наявність порушення права стягувача у виконавчому провадженні.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2019 року ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 28 березня 2019 року скасовано.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудки Ігоря Олександровича від 27 лютого 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законності акту локального кошторису КП «Березневодоканал» вже давалась оцінка в ухвалі Березнівського районного суду від 03 квітня 2018 року при оскарженні ОСОБА_1. аналогічних дій цього ж державного виконавця з приводу повернення виконавчого документа, де зазначено, що демонтаж металевої сітки не є виконання рішення суду. Відповідно було визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця від 30 січня 2018 року з повернення виконавчого документа. Після постановлення зазначеної ухвали від 30 січня 2018 року обставини та підстави невиконання рішення суду від 13 червня 2013 року, протягом шести років не змінились.Однак, з тих же самих підстав, а саме відмови в авансуванні витрат виконавчого провадження державний виконавець виніс постанову від 27 лютого 2019 року про повернення виконавчого документа.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В касаційній скарзі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 липня 2019 року відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано з Березнівського районного суду Рівненської області матеріали цивільної справи №1701/2484/12.

Відкриваючи касаційне провадження у даній справі, суд виходив з того, що судове рішення за наслідками розгляду такої скарги в касаційному порядку буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У жовтні 2019 року справа № 1701/2484/12 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, судом порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 17 червня 2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року, ОСОБА_2 зобов`язано не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні ним земельною ділянкою, що належить йому на праві приватної власності згідно з державним актом серії ЯБ №046003 від 31 серпня 2004 року для ведення особистого селянського господарства площею 885 кв.м та розташованої в АДРЕСА_1 , для чого знести самочинну збудовану огорожу, що перекриває проїзд до земельної ділянки.

На виконання даного судового рішення 26 грудня 2013 року Березнівським районним судом Рівненської області було видано виконавчий лист №1701/2484/12 (а.с.10).

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області до проведення та організації виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа було залучено КП «Березневодоканал» для здійснення демонтажу самовільно збудованої огорожі, що розташована по АДРЕСА_1 .

Як вбачається із дефектного акту та локального кошторису КП «Березневодоканал», вартість робіт по демонтажу становить 23 166 грн (а.с. 13-15).

Начальником Березнівського райвідділу ДВС направлено лист Кравчуку П.Я. про здійснення авансування витрат на проведення виконавчих дій у сумі 23 166 грн та надано строк для здійснення авансування до 25 січня 2019 року та одночасно повідомлено його, що в разі нездійснення авансування витрат, буде вирішено питання про повернення виконавчого документа стягувачу ( а.с.49-50).

Станом на 27 лютого 2019 року стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

Згідно з постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Дудки І.О. від 27 лютого 2019 року, виконавчий лист №1701/2484/12, виданий 26 грудня 2013 року Березнівським районним судом Рівненської області, повернуто стягувачеві у зв`язку з нездійсненням авансування витрат виконавчого провадження, що передбачено ст.43 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.9).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законності акту локального кошторису КП «Березневодоканал» вже давалась оцінка в ухвалі Березнівського районного суду від 03 квітня 2018 року при оскарженні ОСОБА_1. аналогічних дій цього ж державного виконавця з приводу повернення виконавчого документа, де зазначено, що демонтаж металевої сітки не є виконання рішення суду. Відповідно було визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця від 30 січня 2018 року з повернення виконавчого документа. Після постановлення зазначеної ухвали від 30 січня 2018 року обставини та підстави невиконання рішення суду від 13 червня 2013 року, протягом шести років не змінились. Однак, з тих же самих підстав, а саме відмови в авансуванні витрат виконавчого провадження державний виконавець виніс постанову від 27 лютого 2019 року про повернення виконавчого документа.

Колегія суддів погоджується з висновком судів виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 20 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Судами встановлено, що Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області до проведення та організації виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа було залучено КП «Березневодоканал» для здійснення демонтажу самовільно збудованої огорожі, що розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідно до дефектного акту та локального кошторису КП «Березневодоканал», вартість робіт по демонтажу становила 23 166 грн.

Начальником Березнівського райвідділу ДВС направлено лист Кравчуку П.Я. про здійснення авансування витрат на проведення виконавчих дій та надано строк для здійснення авансування до 25 січня 2019 року та одночасно повідомлено його, що в разі нездійснення авансування витрат, буде вирішено питання про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Дудки І.О. від 27.02.2019 року, виконавчий лист №1701/2484/12, виданий 26.12.2013 року Березнівським районним судом Рівненської області, повернуто стягувачеві у зв`язку з нездійсненням авансування витрат виконавчого провадження, що передбачено ст.43 Закону України «Про виконавче провадження».

Дефектний акт та локальний кошторис КП «Березневодоканал», який було покладено державним виконавцем в основу визначення розміру авансового платежу, не підписаний посадовими особами підприємства та не затверджений, відповідно юридичної сили не набув.

Судом апеляційної інстанції було враховано даний факт, відповідно суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що згідно статей 78-80 ЦПК України, дефектний акт не є допустимим, достовірним та достатнім доказом в даній справі.

Окрім того, суд апеляційної інстанції правильно врахував висновки, викладені в ухвалі Березнівського районного суду від 03 квітня 2018 року при оскарженні ОСОБА_1. аналогічних дій цього ж державного виконавця з приводу повернення виконавчого документа, де зазначено, що демонтаж металевої сітки не є виконання рішення суду, на підставі чого судом було визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця від 30 січня 2018 року з повернення виконавчого документа.

Після постановлення зазначеної ухвали від 30 січня 2018 року обставини та підстави невиконання рішення суду від 13 червня 2013 року, протягом шести років не змінились.

Однак, з тих же самих підстав, а саме відмови в авансуванні витрат виконавчого провадження державний виконавець виніс постанову 27 лютого 2019 року про повернення виконавчого документа.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржувана постанова державного виконавця є незаконною та відповідно підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає що суд апеляційної інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, в результаті чого ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення скарги, тому підстав для його скасування відповідно до статті 409 ЦПК України немає.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, судом порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставини справи, що відповідно є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до ст. 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик