Історія справи

Постанова

Іменем України

21 січня 2019 року

м. Київ

справа № 695/183/17

провадження № 61-8439св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2017 року в складі судді Середи Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року Золотоніське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 отримує пенсію по втраті годувальника та зобов'язалася повідомляти Золотоніське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про дані, що викликають зміну розміру чи припинення виплати пенсії.

За відомостями, які містяться в централізованій базі даних одержувачів пенсії та системі персоніфікованого обліку відомостей застрахованих осіб, ОСОБА_4 17 листопада 2015 року влаштувалася на роботу на посаду головного редактора районної газети «Вісник Золотоніщини» на умовах контракту, про що не було повідомлено позивача.

Оскільки ОСОБА_4 своєчасно не повідомила про своє працевлаштування, з 17 листопада 2015 року до 31 березня 2016 року утворилася переплата пенсії у сумі 3 577,87 грн, які позивач добровільно не повернула.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надміру виплачену пенсію в сумі 3 577,87 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 не повідомила органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру чи припинення нарахування пенсії, чого вона не заперечувала.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 вересня 2017 року рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що право особи на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника не пов'язане з її працевлаштуванням.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 13 лютого 2012 року ОСОБА_4 звернулася до позивача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.

Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_4, 17 листопада 2015 року вона була працевлаштована на посаду головного редактора газети «Вісник Золотоніщини» на умовах контракту з 17 листопада 2015 року. Факт працевлаштування ОСОБА_4 підтверджено розпорядженням Золотоніської районної ради від 17 листопада 2015 року та рішенням Золотоніської районної ради від 25 грудня 2015 року.

Звертаючись до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії, ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання повідомляти органи, що призначають та виплачують пенсію, про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї, зміну місця проживання та інші обставини, що можуть вплинути на її пенсійне забезпечення.

Така ж вимога зазначена і в пам'ятці пенсіонера, яка була підписана відповідачем 13 лютого 2012 року та на якій, крім іншого зазначено, що ОСОБА_4 на цей час не працює, трудової книжки не має та в разі працевлаштування зобов'язується повідомити позивача у триденний термін.

Пунктом 3 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

З 01 квітня 2015 року відповідно до Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» призначені пенсії з 01 квітня до 31 грудня 2015 року та з 01 січня до 31 грудня 2016 року особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених, в тому числі Законом України «Про державну службу», не виплачуються.

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», дія якого не поширюється на журналістів державних та комунальних засобів масової інформації, пенсійне забезпечення яких відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» здійснюється відповідно до принципів та норм, встановлених пенсійним законодавством.

Таким чином, ОСОБА_4 працювала на посаді, яка надавала право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», а чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було передбачено обмеження виплати пенсії в період роботи не лише на посадах, що безпосередньо віднесені до державної служби, а й на тих, що дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», тобто в тому числі у період роботи на посаді журналіста державного (комунального) засобу масової інформації.

Оскільки сукупністю зібраних у справі доказів підтверджено факт того, що ОСОБА_4 працювала на посаді, на яку діяло обмеження щодо нарахування відповідної пенсії, не повідомила про своє працевлаштування Золотоніське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області лише 25 березня 2016 року, що не заперечувалося сторонами, колегія суддів вважає правильним висновок судів щодо неправомірності нарахування ОСОБА_4 пенсії з 17 листопада 2015 року до 31 березня 2016 року розмірі 5 243,87 грн.

Ураховуючи добровільне повернення ОСОБА_4 лише частини надміру переплаченої їй пенсії, суди правильно стягнули з неї на користь позивача залишок суми заборгованості, що становить 3 577,87 грн.

Касаційна скарга не містить посилань на обставини, які не були враховані судами або не встановлені при ухваленні рішень по суті позову, також не містить посилань, які саме докази не були враховані, які висновки судів не відповідають обставинам справи та які норми матеріального права були порушені або неправильно застосовані при вирішенні справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

С.Ю. Мартєв

С.П. Штелик