Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.12.2023 року у справі №296/9357/22
Постанова КЦС ВП від 20.12.2023 року у справі №296/9357/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 296/9357/22

провадження № 61-15602св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року в складі судді Драча Ю. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Галацевич О. М., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, в якому просив визначити місце проживання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України у зв'язку із наявністю на розгляді суду тотожного спору.

Залишаючи позов без розгляду, місцевий суд керувався тим, що в провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебувала справа № 278/2817/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, у якій 22 березня 2023 року ухвалено рішення.

Суди констатували, що у цих справах (296/9357/22 та 278/2817/22) в частині вимог про визначення місця проживання неповнолітніх дітей сторони і предмет спору є тотожними, що виключає можливість продовження розгляду справи по суті.

Крім того, суди керувались тим, що провадження у справі № 278/2817/22 за позовом ОСОБА_2 було відкрито 04 листопада 2022 року, тобто раніше, ніж провадження у справі № 296/9357/22 за позовом ОСОБА_1 , яке було відкрито 29 грудня 2022 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про залишення позову без розгляду.

Зазначає, що склад учасників, предмет спору, вимоги та обставини у цій справі та у справі № 278/2817/22 різні, тому залишення його позову без судового розгляду є перешкоджанням йому доступу до правосуддя.

Суди не взяли до уваги правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду: від 01 квітня 2021 року в справі № 296/1376/19, від 22 вересня 2021 року в справі № 309/2700/19, тощо.

Водночас заявник вказує, що суд мав врахувати, що позовні вимоги у вказаних справах є взаємовиключними, а тому ці позови слід об`єднати в одне провадження або зупинити розгляд однієї справи до вирішення іншої.

19 грудня 2023 року до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.

В обґрунтування доводів відзиву заявник вказала, що залишаючи позов без розгляду, місцевий суд підставно керувався тим, що у справах №№ 296/9357/22 та 278/2817/22 сторони і предмет спору є тотожними, що виключає можливість продовження розгляду цієї справи по суті. Враховуючи наявність двох однакових справ на розгляді судів у суду першої інстанції були усі підстави залишити без розгляду саме позов ОСОБА_1 як такий, що поданий пізніше. Подання ОСОБА_1 даного позову направлено на затягування розгляду судом позову ОСОБА_2 та свідчить про зловживанням своїми процесуальними правами та неналежну поведінку ОСОБА_1 .

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 04 листопада 2022 року відкрито провадження у справі № 278/2817/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 березня 2023 року задоволено позов ОСОБА_2 .

Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, в якому просив визначити місце проживання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком (справа № 296/9357/22).

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку із наявністю на розгляді суду тотожного спору.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, питання втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання. При цьому, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

В усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору».

За змістом норм ЦПК України предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України, місцевий суд керувався тим, що у вказаних справах (296/9357/22 та 278/2817/22) сторони, підстави та предмет спору є тотожними.

Колегія суддів вважає, що цей висновок суперечить положенням закону та обставинам справи з огляду на таке.

У справі, що переглядається, сторонами є: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради.

У справі № 278/2817/22 сторонами є: позивач - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Таким чином, у вказаних справах різниться суб`єктний склад сторін по відношенню один до одного (позивач та відповідач).

Також не ґрунтуються на обставинах справи висновки судів про однаковість обставин, якими позивач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 обґрунтовують свої вимоги щодо захисту їх батьківських прав на визначення місця проживання дітей з одним з батьків.

У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що його дружина ОСОБА_2 без його відома та дозволу забрала їх дітей та вивезла їх закордон. Вказуючи про те, що діти є прихильними до нього, він постійно приділяв їм належну увагу, їх вихованню, розвитку, догляду, медичному забезпеченню, позивач просив суд визначити місце проживання дітей із ним.

У справі № 278/2817/22 позивач ОСОБА_2 мотивувала свої позовні вимоги тим, що у зв`язку із розірванням шлюбу між сторонами та окремим проживанням сторін, місце проживання дітей має бути визначено із нею. Вказувала, що після 24 лютого 2022 року вона разом з двома дітьми залишила межі України, відповідач відвідував їх за кордоном. Врешті вона разом з дітьми повернулась в Україну, де між сторонами почались сварки. Вона мала намір знову залишити територію України, однак відповідач на кордоні забрав одну дитину і повернувся у м. Житомир. Вона повернулась також в м. Житомир. Відповідач утримував дитину у себе і не давав можливості бачитись ані матері, ані брату з дитиною. З огляду на зазначені обставини ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання дітей із нею.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи № 296/9357/22, склад учасників справи і зміст позовної заяви у справі, яка переглядається, та справи № 278/2817/22, Верховний Суд встановив, що склад учасників справи та підстави позовів у цих справах не є тотожними, а отже у місцевого суду були відсутні підстави, передбачені пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив його позов без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки у вказаних справах різні підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін по відношенню один до одного, а суд апеляційної інстанції на вказане не звернув уваги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 411 415-419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович