Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.05.2019 року у справі №201/4457/17

Постанова

Іменем України

08 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 201/4457/17

провадження № 61-8408св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,

відповідачі: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Слободян Євдокія Борисівна, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року у складі судді Антонюк О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Синенка Є. А.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом до Слободян Є. Б., ОСОБА_3, у якому просив:

- визнати дійсними нотаріальні посвідчувальні написи про посвідчення приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Слободян Є. Б. підписів ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_5 в договорі дарування від 01 грудня 2011 року, в якому обдарованою є ОСОБА_6;

- визнати дійсним посвідчувальний надпис про посвідчення приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Слободян Є. Б. підпису ОСОБА_5 у заяві про згоду на дарування його дружиною ОСОБА_3 їх доньці ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1, що долучена нотаріусом до договору дарування, укладеного 01 грудня 2001 року між дарувальником ОСОБА_3 та обдарованою ОСОБА_6.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Слободян Є. Б. посвідчила підпис ОСОБА_5, зроблений у його заяві про надання згоди на дарування ОСОБА_3 їхній дочці ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1.

01 грудня 2001 року нотаріус посвідчила договір дарування, укладений між дарувальником ОСОБА_3 та обдарованою ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина, про прийняття якої заявив ОСОБА_5, який стверджує, що жодних заяв про згоду на дарування його дружиною вказаної квартири не підписував.

Посилаючись на те, що порушені права неповнолітнього сина померлої, оскільки щодо вказаної квартири виник спір, який в добровільному порядку не вирішено, позивач, як батько дитини, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним інструментом для поновлення його порушених прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, аргументована тим, що суди зробили помилковий висновок щодо неналежності обраного ним способу захисту порушеного права, який не ґрунтуються на вимогах закону.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Слободян Є. Б., ОСОБА_3 про визнання дійсними нотаріальних посвідчувальних написів на договорі дарування.

Витребувано із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, під час якого ними згідно з договором купівлі-продажу від 22 червня 1999 року придбано квартиру АДРЕСА_1.

01 грудня 2001 року ОСОБА_3 подарувала вказану квартиру доньці ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 народила сина ОСОБА_2, батьком якого є ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1, та заведено спадкову справу № 1088/2013.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2016 року в справі № 200/8749/15-ц визнано недійсним договір дарування від 01 грудня 2001 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Слободян Є. Б., зареєстрований в реєстрі за № 11194. Скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на вказану квартиру, запис в реєстровій книзі № 4384 за реєстрованим №496-477 від 14 січня 2002 року.

Рішення набрало законної сили 26 січня 2017 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, встановлений законом.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У заявлених позовних вимогах позивач просив визнати дійсними посвідчувальні написи нотаріуса щодо підписів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у договорі дарування від 01 грудня 2001 року.

Договір дарування від 01 грудня 2001 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений нотаріусом, визнано недійсним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2016 року, яке набрало законної сили.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, зробила висновок про те, що, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права.

Отже, спосіб захисту права, який не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним інструментом для поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до незгоди заявника з висновками судів та оцінки доказів у справі

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук