Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.06.2019 року у справі №227/1312/17

Постанова

Іменем України

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 227/1312/17

провадження № 61-29466св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Білицька»,

треті особи: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Допропілля, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2017 року у складі судді Корнєєвої В. В. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів Космачевської Т. В., Курило В. П., Канурної О. Д.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Добропіллявугілля» (далі -

ДП «Добропіллявугілля») відокремлений підрозділ «Шахта «Білицька» (далі - ВП «Шахта «білицька»), треті особи: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Допропілля (далі - ВВДФССНВВПЗ в м. Добропілля), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 32 000 грн, завдану ушкодженням здоров`я на виробництві.

Позов мотивовано тим, що позивач, працюючи завідуючою виробничо-господарської ділянки «Столова» 01 лютого 2007 року знаходилась у відрядженні з закупівлі продуктів вжитку для шахтної їдальні, під час якого потрапила в дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), внаслідок якої, як пасажир, отримала тілесні пошкодження, у вигляді забійної рани верхньої губи, гематома обличчя, ОЧМТ, струс головного мозку.

За цим фактом 02 березня 2007 року ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» складено акт за формою Н-5 та акт за формою Н-1, травму визнано виробничою.

Позивач посилається на те, що внаслідок тяжкого травмування була змушена проходити курс лікування, після якого висновком МСЕК

від 29 травня 2007 року первинно їй встановлено 40% втрати професійної працездатності, третю групу інвалідності з переоглядом 29 травня

2008 року.

Висновком МСЕК від 29 травня 2008 року позивачу встановлено 40% втрати працездатності та третю групу інвалідності з наступними переоглядами.

10 серпня 2016 року висновком МСЕК залишено 40% втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Згідно рекомендацій, зазначених в довідці МСЕК позивачу протипоказані психоемоційні навантаження та роботи на висоті.

Оскільки ушкодження здоров`я, втрата працездатності позивача пов`язана з виробничою травмою, отриманою під час виконання обов`язків у відрядженні, то відповідач повинен відшкодувати їй завдану у зв`язку з цим моральну шкоду, наявність якої підтверджується долученими документами до матеріалів справи. Розмір моральної шкоди оцінила у 32 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві 3000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що нещасний випадок на виробництві призвів до трудового каліцтва позивача, спричинив їй моральну шкоду через фізичні та моральні страждання. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керувався принципом розумності та справедливості, прийняв до уваги тривалість та глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров`я, врахував ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% та встановлення третьої групи інвалідності безстроково, у зв`язку з чим визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на її користь, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов, зокрема, стягнути з відповідача 32 000 грн моральної шкоди.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що визначаючи розмір моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували факти і обставини, які підтверджують душевні страждання і їх глибину. Судами не враховано, що для покращення емоційного стану позивачу потрібно активно підтримувати своє здоров`я, для уникнення подальшого прогресування хвороби і погіршення стану здоров`я, а також попередження розвитку більш тяжких захворювань. Свої моральні і душевні страждання позивач оцінила у розмірі 32 000 грн та вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди (3000 грн) є значно заниженим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених норм, касаційна скарга разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення судів оскаржуються лише в частині визначеного розміру відшкодування, завданої позивачу моральної шкоди, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Право на отримання відшкодування за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував конкретні обставини справи, ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми, групу встановленої їй інвалідності, моральні та фізичні страждання, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, та з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості, визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 3 000 грн.

Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, суд навів в рішенні відповідні мотиви та обставини, з яких виходив при її визначенні.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, зокрема щодо розміру грошового відшкодування заданої позивачу моральної шкоди, необхідності їх переоцінки та визначення цього відшкодування у більшому розмірі, тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Всилу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області

від 28 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська