Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.06.2018 року у справі №751/2305/17

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 751/2305/17

провадження № 61-26499св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І.М.,

учасники справи:

завник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Відділ державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В.,

Вінгаль В. М., Євстафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області (далі - ВДВС Тисменицького РУЮ).

Скарга мотивована тим, що02 березня 2012 року Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість у розмірі 78 617,59 грн. Постановою державного виконавця ВДВС Тисменицького РУЮ від 07 травня 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з

ОСОБА_1 78 617,59 грн заборгованості за кредитним договором. Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року наведена постанова була скасована. ВДВС Тисменицького РУЮ не виконало постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року.

Постановою від 22 грудня 2015 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

21 квітня 2016 року на адресу заявника надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 15 квітня 2016 року, згідно якої з нього стягується заборгованість у сумі 78 617,59 грн на користь ПАТ «Альфа-Банк» за виконавчим листом, виданим 02 березня 2012 року Новозаводським районним судом м. Чернігова.

25 квітня 2016 року ОСОБА_1 оскаржив дану постанову до вищої посадової особи ДВС Тисменицького РУЮ, однак не отримав жодного рішення.

23 травня 2016 року ОСОБА_1 оскаржив дану постанову до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, який відмовив у задоволенні його позову до ДВС Тисменицького РУЮ.

Заявник вважає, що скасування 23 червня 2014 року у судовому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження свідчить про закінчення виконавчого провадження. Примусове виконання рішення суду після скасування постанови про відкриття виконавчого провадження є порушенням закону.

Ураховуючи наведене, заявник просив визнати протиправними рішення, дії вчинені суб'єктом владних повноважень - ВДВС Тисменицького РУЮ щодо невиконання постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня

2017 року у складі судді Косач І. А. скаргу задоволено.

Визнано дії ВДВС Тисменицького РУЮ щодо невиконання постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року неправомірними.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ВДВС Тисменицького РУЮ не було виконано постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчі дії продовжували здійснюватися, та в подальшому 22 грудня 2015 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», що є неправомірним.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2017 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу про залишення скарги без розгляду.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що будучи повідомленим про постанову від 22 грудня 2015 року, ОСОБА_1 протягом 2016 року не звертався до суду з питання її оскарження, заявив вимогу про визнання вказаної постанови неправомірною лише у квітні 2017 року, тобто з пропуском установленого десятиденного строку, передбаченого статтею 385 ЦПК України, тому відповідно до приписів статті 72 ЦПК України, такі вимоги мають бути залишеними без розгляду.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд підтвердив можливість порушення Конституції та законодавства України держаним органами, а не усунув порушення, які були допущені при розгляді справи.

Касаційна також містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог скарги, оскільки предметом скарги було визнання протиправними рішення, дії ВДВС Тисменицького РУЮ щодо невиконання постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 23 червня 2014 року про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Питання щодо скасування постанови ВДВС Тисменицького РУЮ 22 грудня 2015 року заявником не ставилось, а тому не могло бути предметом розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо її змісту і вимог до касаційного суду не направили.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд установив, що 02 березня 2012 року Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість у розмірі

78 617,59 грн.

На підставі вказаного виконавчого листа постановою ВДВС Тисменицького РУЮ від 07 травня 2013 року відкрито виконавче провадження.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року скасовано постанову ВДВС Тисменицького РУЮ

від 07 травня 2013 року. Постанова суду набрала законної сили 04 липня

2014 року.

Матеріали справи не містять відомостей щодо виконання ВДВС Тисменицького РУЮ наведеної постанови суду.

Постановою ВДВС Тисменицького РУЮ від 22 грудня 2015 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги, заявлені ОСОБА_1 у даній справі, зводяться до визнання неправомірною постанови ВДВС Тисменицького РУЮ від 22 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог та вирішив спір щодо іншого предмету позову.

Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини другої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що подана ОСОБА_1 скарга про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність, вчинених суб'єктом владних повноважень - ВДВС Тисменицького РУЮ, місцевим судом була залишена без руху для уточнення, конкретизації, вимог скарги.

На виконання вимог ухвали суду, ОСОБА_1 подав уточнення скарги, у яких указав, що скарга заявляється про визнання протиправними рішення, дії ВДВС Тисменицького РУЮ щодо невиконання постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Апеляційний суд на вказане уваги не звернув, у повній мірі не встановив характер спірних правовідносин, на власний розсуд трактував уточнення скарги та прийшов до помилкового висновку, що предметом оскарження є постанова ВДВС Тисменицького РУЮ від 22 грудня 2015 року, що свідчить про вихід суду за межі позовних вимог.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 383 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії).

За приписами положень статті 385 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З правового аналізу слідує, що в разі оскарження дій, рішень або бездіяльності державного виконавця обов'язковому з'ясуванню підлягає, чи дотримано заявником установлений законом строк звернення до суду.

Оскільки апеляційним судом невірно визначено предмет оскарження, тому питання дотримання строку звернення до суду з вимогою про визнання протиправними рішення, дії ВДВС Тисменицького РУЮ щодо невиконання постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 23 червня 2014 року про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження судом не досліджувалось.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2017 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська