Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.12.2018 року у справі №607/13537/17
Ухвала КЦС ВП від 03.05.2020 року у справі №607/13537/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 607/13537/17

провадження № 61-48671св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, Тернопільської спеціалізованої шкоди І-ІІІ ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Боднар Ольги Володимирівни на окрему ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Ходоровського М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, Тернопільської спеціалізованої школи I-III ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов Тернопільської міської ради Тернопільської області (далі - Тернопільська спеціалізована школа I-III ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов), у якому просила:

- скасувати наказ директора Тернопільської спеціалізованої школи I-III ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов від 03 жовтня 2017 року № 609-к про її звільнення з посади практичного психолога;

- поновити її на посаді практичного психолога у Тернопільської спеціалізованої школи I-III ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з серпня 1989 року до жовтня 2017 року працювала у Тернопільській спеціалізованій школі I-III ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов, з 12 травня 2012 року - на посаді практичного психолога.

Наказом від 03 жовтня 2017 року № 609-к її звільнено з посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин у зв`язку з її відсутністю 15 та 18 вересня 2017 року на робочому місці.

Цього ж дня їй вручено наказ про звільнення, трудову книжку та проведено розрахунок.

Вважає своє звільнення незаконним та проведеним із порушенням вимог трудового законодавства. Прогул без поважних причин нею не допускався.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача проведено відповідачем із дотримання вимог трудового законодавства. Позивач не довела відсутності її на роботі з поважних причин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, окремою ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року доведено до керівництва Тернопільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про порушення адвокатом Боднар О. В. правил адвокатської етики, яка виразилась у відсутності адвоката в судових засіданнях 29 жовтня 2018 року та 06 листопада 2018 року без доведення до відома суду про причини своєї відсутності.

Звернуто увагу адміністрації Центру на потребу дотримання адвокатами правил адвокатської етики, порядку надання вторинної правової допомоги та обов`язків, які передбачені ЦПК для учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Адвокат Бондар О. В. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану окрему ухвалу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що вона, як представник позивачки, не могла брати участь у судових засіданнях, призначених на 29 жовтня та 06 листопада 2018 року, внаслідок тимчасової непрацездатності, що підтверджується відповідними медичними документами, й її довірена особа заявляла клопотання про відкладення розгляду справи саме з цих причин.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, Тернопільської спеціалізованої школи I-III ступенів № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Витребувано із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області справу № 607/13537/17.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року справу № 607/13537/17 призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

При постановленні окремої ухвали апеляційний суд зробив висновок про потребу доведення до керівництва Тернопільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про порушення адвокатом Боднар О. В. правил адвокатської етики, яка виразилась у відсутності адвоката в судових засіданнях 29 жовтня 2018 року та 06 листопада 2018 року без доведення до відома суду про причини своєї відсутності.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Тлумачення частини першої статті 262 ЦПК України свідчить, що суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.

У частині п`ятій статті 262 ЦПК України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (частина шоста статті 262 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено: «окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі № 911/961/17 вказано, що: «в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 травня 2018 року у справі № 922/3997/15, від 04 травня 2018 року у справі № 922/1733/17.

Аналіз окремої ухвали Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року свідчить, що при її постановленні апеляційний суд не зазначив норми якого закону чи нормативно-правового акту порушила адвокат Боднар О. В.

Крім того, на порушення вимог частини шостої статті 262 ЦПК України, суд направив окрему ухвалу за місцем роботи адвоката (Тернопільському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги), а не до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, тобто органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про постановлення окремої ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати.

Керуючись статтями 262, 400, 406, 409, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Боднар Ольги Володимирівни задовольнити.

Окрему ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук