Історія справи

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 316/175/18

провадження № 61-2714св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., Онищенко Е. А. ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 гонорар (винагороду) за договором про надання правничої допомоги у розмірі 4 612,00 грн, 3 % річних - 82,63 грн, інфляційні втрати - 244,44 грн, відшкодування витрат на правничу допомогу - 4 000,00 грн та відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 березня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 612,00 грн заборгованісті за договором про надання правничої допомоги, 327,07 грн - 3 % річних і інфляційні втрати, 20 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, 4 000,00 грн відшкодування витрат на правничу допомогу, а усього 28 939,07 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Додатковою постановою Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 057,00 грн у відшкодування судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення про відшкодування ОСОБА_2 судових витрат за рахунок держави.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

27 лютого 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував статтю 141 ЦПК України та стягнув із ОСОБА_1 судовий збір на користь відповідача за розгляд справи в апеляційній інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції при розподілі судових витрат не врахував, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як громадянин, віднесений до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому судові витрати понесені відповідачем повинні бути компенсовані за рахунок держави.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 гонорар (винагороду) за договором про надання правничої допомоги у розмірі 4 612,00 грн, 3 % річних - 82,63 грн, інфляційні втрати - 244,44 грн, відшкодування витрат на правничу допомогу - 4 000,00 грнта відшкодування моральної шкоди - 20 000,00 грн.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 березня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 612,00 грн заборгованісті за договором про надання правничої допомоги, 327,07 грн - 3 % річних і інфляційні втрати, 20 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, 4 000,00 грн відшкодування витрат на правничу допомогу, а усього 28 939,07 грн.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення і просив суд, відповідно до статті 141 ЦПК України, стягнути із ОСОБА_1 на його користь судові витрати, понесені ним у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 057,20 грн (а. с. 46).

Додатковою постановою Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на його користь 1 057,00 грн у відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

На підставі частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак з таким висновком погодитись не можна із слідуючих підстав.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», громадяни, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Із справи відомо, що у лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На підтвердження звільнення від сплати судового збору за подачу позову ОСОБА_1 надав суду першої інстанції посвідчення серії НОМЕР_1 , яким підтверджено його статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.

Таким чином ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору в усіх судових інстанціях відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Частиною сьомою статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, передбачено, що у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 березня 2018 року скасовано, ухвалено постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. При прийняті цієї постанови апеляційний суд питання про розподіл судових витрат не вирішив.

За подачу апеляційної скарги на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 березня 2018 року, ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 1057,20 грн (а. с. 46).

Отже, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції не застосував пункт 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та дійшов помилкового висновку щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1057,20 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими, а додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, додаткову постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким компенсувати ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1057,20 грн за рахунок держави.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 406, 409, 412, 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Додаткову постанову Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким компенсувати ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик