Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.06.2018 року у справі №750/11956/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 750/11956/17

провадження № 61-36970 ск 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Військова частина А2093, Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу начальника Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2018 року в складі судді Коверзнева В. О. та на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2018 року в складі колегії суддів Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафієва О. К.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А2093, Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку та з уточненням позовних вимог просив визнати незаконним і скасувати рішення житлової комісії військової частини А2093 (Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку) від 02 лютого 2015 року в частині зняття його з квартирного обліку при військовій частині А2093 (Чернігівському зональному відділі Військової служби правопорядку) з 02 лютого 2015 року, а також зобов`язати військову частину А2093 (Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку) відновити черговість квартирного обліку та включити його в пільговий список військовослужбовців запасу, які потребують поліпшення житлових умов, під тим же порядковим номером, який існував до моменту прийняття оскаржуваного рішення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що він проходив військову службу на посаді помічника начальника управління - начальника фінансово-економічної служби Північного територіального управління Військової служби правопорядку та з 27 листопада 1999 року він перебував на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30 травня 2013 року №187 він був звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я, а рішенням житлової комісії від 02 лютого 2015 року його було знято з квартирного обліку в зв`язку зі зміною місця проживання.

Зазначає, що він продовжує проживати в м. Чернігові, а вказані дії відповідачів порушили його право на житло, в зв`язку з чим він просить вирішіти даний спір у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2018 року позовні вимоги задоволені частково, визнано незаконним і скасовано рішення житлової комісії Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку від 02 лютого 2015 року в частині зняття ОСОБА_1 із квартирного обліку при Військовій частині А2093 із 02 лютого 2015 року та зобов`язано Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку відновити ОСОБА_1 у списку військовослужбовців запасу під тим самим порядковим номером, який існував до моменту ухвалення рішення від 02 лютого 2015 року про зняття позивача з квартирного обліку при військовій частині А2093. У задоволенні позовних вимог до військової частини А2093 відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 травня 2018 року начальник ЧЗВ ВСП подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди не дослідили обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права та дійшли безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Просив оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до військової частини А2093 в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на вказану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням житлової комісії військової частини А2093 від 17 травня 2010 року ОСОБА_1 із 27 липня 1999 року відновлений на квартирному обліку в загальній черзі військової частини А2093 для отримання житлової площі в Чернігівському гарнізоні.

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30 травня 2013 року № 187 помічник начальника управління - начальника фінансово-економічної служби Північного територіального управління Військової служби правопорядку ОСОБА_1 звільнений із військової служби в запас за станом здоров`я.

31 жовтня 2013 року військова частина А2093 реорганізована в Чернігівське зональне відділення Військової служби правопорядку.

19 травня 2015 року Чернігівське зональне відділення військової служби правопорядку реорганізоване в Чернігівський зональний відділ військової служби правопорядку, який є його правонаступником.

11 березня 2014 року ОСОБА_1 подав до Чернігівського зонального відділення Військової служби правопорядку заяву про бажання залишитися на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при даній установі.

Листом від 13 травня 2014 року № 679 Чернігівське зональне відділення Військової служби правопорядку повідомило ОСОБА_1 про те, що його залишено на обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно з довідкою Чернігівського зонального відділення Військової служби правопорядку про перевірку житлових умов від 08 липня 2014 року, складеною на підставі пояснень громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням житлової комісії Чернігівського зонального відділення Військової служби правопорядку від 02 лютого 2015 року знято позивача з квартирного обліку на підставі пункту 2.19 наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року, в зв`язку зі зміною місця постійного проживання.

Відповідно до договорів оренди від 01 листопада 2013 року, 01 січня 2014 року та від 01 січня 2015 року, укладених між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт оренди вказаної квартири підтверджується також податковими деклараціями та розрахунками податкових зобов`язань ОСОБА_4 за 2013-2015 роки, згідно з якими останній отримував дохід від надання в оренду вказаної квартири та сплачував відповідні суми податків.

Матеріалами справи підтверджується, що з 05 травня 2014 року та станом на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій ОСОБА_1 працює на посаді торгівельного представника ТОВ «Софтком» у м. Чернігові.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з частиною першою статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 24 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Дія пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов`язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у пункті 62 Положення та частині шостій статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

Такий висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 752/5881/15-ц.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що надана відповідчем довідка на підтвердження факту непроживання ОСОБА_1 у м. Чернігові, складена на підставі тверджень сторонніх осіб, спростовується наявними в матеріалах справи належними доказами та не свідчить про зміну ОСОБА_1 місця постійного проживання.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений із військової служби за станом здоров`я, що не позбавляє його права залишатися на квартирному обліку, а факт зміни місця постійного проживання спростовується наявними в матеріалах справи належними й допустими доказами, правильним є висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову в даній справі.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень у частині позовних вимог до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу начальника Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2018 року в частині позовних вимог до Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат