Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 359/9763/16-ц

провадження № 61-26021св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_5, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Вознюка С. М., від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Верланова С. М., Журби С. О., від 15 серпня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся із позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 року залишено без розгляду первісний позов ОСОБА_3у зв'язку з повторною неявкою у судове засідання позивача та його представника.

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на земельну ділянку.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовувала тим, що 11 липня 2009 року вона та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Оскільки у відповідача не було свого власного житла, вони вирішили проживати у її квартирі АДРЕСА_1, яку 24 травня 2013 року вона продала за 115 тис. доларів США. 31 травня 2013 року між нею та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Вартість ділянки, що зазначена у договорі, становила 292 тис. грн. З метою оплати вартості земельної ділянки вона 31 травня 2013 року зняла 40 тис. доларів США із рахунку в ПАТ «ПриватБанк», на якому розміщувалися її особисті кошти від продажу квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 зазначила, що одразу після купівлі спірної земельної ділянки вона почала інвестувати у будівництво житлового будинку на земельній ділянці. Наразі на земельній ділянці вже побудований будинок, кошти на будівництво якого виділялися виключно з її особистого рахунку в ПАТ «ПриватБанк».

У грудні 2016 року, з метою реалізації своїх законних прав, як власника земельної ділянки вона звернулась до нотаріуса для укладення правочину та дізналась, що оскільки земельна ділянка була придбана за час шлюбу з відповідачем за зустрічним позовом, то необхідна його згода на укладення правочинів. ОСОБА_3 після розірвання шлюбу відмовився визнати, що він не має жодного відношення до придбання земельної ділянки, його місце перебування було невідомо, а тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просила визнати за нею право особистої приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: НОМЕР_1, площею 0, 1188 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована в с. Чубинське Бориспільського району Київської області, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,1188 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована в с. Чубинському Бориспільського району Київської області, особистою власністю ОСОБА_4 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем за зустрічним позовом надано суду належні та допустимі докази, які за своєю хронологією та у причинно-наслідковому зв'язку дають підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1188 га, що розташована в с. Чубинське на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської областіпридбана нею під час перебування у шлюбі, але за особисті кошти.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки позивач за зустрічним позовом довела, що спірна земельна ділянка придбана нею за її особисті кошти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2017 року ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_5, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення зустрічних позовних вимог судами не надано належної оцінки наявним у справі доказам, які свідчать про те, що спірна земельна ділянка придбана за спільні кошти подружжя. Належну ОСОБА_4 квартиру було відчужено за 442 тис. грн, що еквівалентно на момент відчуження 55 298, 39 доларів США, а на депозит було внесено 115 тис. доларів США, що є вдвічі більшою сумою ніж вартість квартири. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що орієнтовна вартість квартири складає 115 тис. доларів США є припущенням та не відповідає дійсним обставинам справи. Враховуючи положення статті 61 СК України, інші 59 701, 61 доларів США, які було внесено на депозитний рахунок у банку, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому знімаючи частину грошових коштів із рахунку (40 тис. доларів США), ОСОБА_4 також було використано кошти, які належали подружжю, а не особисто їй. Окрім того, судами не надано належної оцінки отриманим доходам позивача за первісним позовом. ОСОБА_3 надавалася нотаріально засвідчена згода своїй дружині на придбання 31 травня 2013 року спірної земельної ділянки, а договір купівлі-продажу земельної ділянки не містить жодних застережень, що земельна ділянка придбана за особисті кошти ОСОБА_4

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на земельну ділянку призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 12 травня 2005 року (а. с. 90).

Згодом позивачем було відчужено належну їй нерухомість, а саме будинок у м. Луганськ, з метою придбання житла у м. Києві.

Грошові кошти, отримані від продажу будинку у м. Луганськ, позивач інвестувала в житлову нерухомість, а саме у квартиру АДРЕСА_1 (інвестиційна угода № 36-164 від 11 січня 2006 року). Разом з інвестуванням квартири ОСОБА_4 також придбала місце для паркування автомобіля (інвестиційна угода № 11/2006/10/Ч-п від 25 липня 2006 року). Вказані обставини підтверджуються копіями квитанцій № 85 від 21 липня 2006 року та № 70 від 25 липня 2006 року (а. с. 79).

Право приватної власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Великоолександрівською сільською радою Бориспільського району Київської області № 899 від 25 червня 2008 року (а. с. 74).

11 липня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї 11 липня 2009 року (а. с. 88).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24 травня 2013 року позивач ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_9, придбала квартиру АДРЕСА_1 за 442 тис. грн (а. с. 75-76).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 на підставі рішення Великоолександрівської сільської ради від 30 вересня 2005 року № 1857-49-IV належала земельна ділянка площею 0,1188 га, що розташована в с. Чубинське на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області. Цільове призначення - для будівництва та обслуговувань жилого будинку (а. с. 82-83).

31 травня 2013 року між позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_4 придбала земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1188 га, що розташована в с. Чубинське на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області. Цільове призначення - для будівництва та обслуговувань жилого будинку. Вартість земельної ділянки, що зазначена в договорі склала 292 тис. грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Меленною Т. К., реєстровий номер 1792 (а. с. 77-78).

Згідно розписки від 31 травня 2013 року, наданої ОСОБА_11, останній отримав від позивача ОСОБА_4 в якості оплати за земельну ділянку 40 тис. доларів США (а. с. 86).

На підставі вище вказаного договору за позивачем ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 84-85).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 лютого 2015 року слідує, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 87, 189-190).

Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2, розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 49,3 кв. м, житловою площею - 30,8 кв. м, об'єкт нерухомості складається з житлового будинку, літньої кухні, літнього душу, колонки питної, двох каналізаційних ям, огорожі та вимощення (а. с. 158-159).

02 грудня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області 02 грудня 2014 року (а. с. 89).

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 27 квітня 2017 року ОСОБА_4 станом на 16 грудня 2014 року мала на банківському рахунку НОМЕР_4 суму вкладу, яка становила 115 тис. доларів США (а. с. 178).

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набутеподружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні положення містять статті 76, 81 чинної редакції ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, на підставі доказів, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_4 доведено, що спірна земельна ділянка придбана за її особисті кошти, отримані від реалізації майна, квартири АДРЕСА_1, яку ОСОБА_4 придбала до укладення шлюбу із відповідачем за власні кошти. Докази, надані ОСОБА_4, не спростовані відповідачем.

Так квартиру, яка перебувала у особистій власності, було відчужено ОСОБА_4 24 травня 2013 року за 442 тис. грн, а спірну земельну ділянку було придбано ОСОБА_4 31 травня 2013 року, і вартість придбаної земельної ділянки згідно договору купівлі-продажу від 31 травня 2013 року становила 292 тис. грн, що не перевищує вартості відчуженої квартири та свідчить про те, земельну ділянку було придбано за особисті кошти ОСОБА_4

Матеріали справи містять розписку від 31 травня 2013 року, яка видана продавцем земельної ділянки ОСОБА_11, згідно якої останній отримав від ОСОБА_4 в якості оплати за земельну ділянку грошові кошти у сумі 40 тис. доларів США.

Судами надана належна оцінка доводам відповідача, зокрема щодо його доходів, отриманих за місцем роботи за період з січня 2011 року по червень 2011 року, довідці ПАТ «УкрСиббанк» від 08 вересня 2011 року про те, що на ім'я ОСОБА_3 у банку відкритий картковий рахунок (залишок коштів складав 60 664, 23 грн) та депозитний рахунок в доларах США, залишок коштів становить 19 832, 00 доларів США (а.с.143), договору № SAMDN80000737085041 «Стандарт» від 13 серпня 2013 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 (а. с. 144, 167), й квитанції № 3 від 13 серпня 2013 року (а. с. 168).

Вказані письмові докази не спростовують об'єктивних висновків судів попередніх інстанцій про те, що спірна земельна ділянка була придбана за рахунок коштів, отриманних від відчуження належної ОСОБА_4 квартири, враховуючи хронологію та послідовність дій та правочинів щодо відчуження і придбання належного ОСОБА_4 нерухомого майна.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення зустрічних позовних вимог.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк