Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.01.2020 року у справі №705/4979/19

Постанова

Іменем України

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 705/4979/19

провадження № 61-701св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про незаконну зміну власника майна.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам статті 356 ЦПК України, із вказівкою на те, що в ній не зазначено в чому полягає незаконність та необгрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. На усунення зазначених недоліків надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, та роз'яснено, що у разі їх не усунення у вказаний термін, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала суду мотивована тим, що на виконання вимог ухвали суду від 04 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1, однак не виправив зазначені у вказаній ухвалі недоліки апеляційної скарги, що відповідно до частини 3 статті 185 та частини 2 статті 357 ЦПК України є підставою для визнання її неподаною та повернення апеляційної скарги заявнику.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд формально застосував положення статті 357 ЦПК України, внаслідок чого обмежив його права на доступ до правосуддя.

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувана ОСОБА_1 ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обгрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування. Просила визнати подання ОСОБА_1 касаційної скарги зловживанням процесуальними правами, та застосувати до нього штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

20 лютого 2020 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

За змістом частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Статтею 356 ЦПК України визначено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

Частиною 2 та 3 статті 357 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених Частиною 2 та 3 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення Частиною 2 та 3 статті 357 ЦПК України.

За змістом частини 5 статті 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 356 ЦПК України, оскільки у ній не було зазначено в чому полягає незаконність та необгрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, та надано строк для усунення зазначених недоліків.

На виконання вимог указаної ухвали суду, 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 направив до суду "відповідь на ухвалу суду від 04 грудня 2019 року",у якій зазначив, що занадто жорсткі вимоги апеляційного суду до вимог апеляційної скарги, форма і зміст якої, на його думку, мають визначатися після розгляду справи по суті, натомість суд першої інстанції справу не розглядав, а отже не визначив та не встановив суть спірних правовідносин та предмет спору.

Аналізуючи зміст направленої ОСОБА_1 "відповіді на ухвалу суду

від 04 грудня 2019 року", апеляційний суд обгрунтовано зазначив, що вона не може бути прийнята до розгляду як апеляційна скарга, оскільки не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України щодо відповідності її формі та змісту, та свідчить про те, що ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги, а отже не виконав вимоги ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху, що відповідно до статті 185 ЦПК України є підставою для визнання її неподаною та повернення заявнику.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте, такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі "Воловік проти України"

від 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ураховуючи, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 04 грудня 2019 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги заявнику. Таким чином, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, є законною та обгрунтованою. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Щодо викладених у відзиві ОСОБА_2 аргументів про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необгрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені статті 44 ЦПК України.

Верховним Судом не встановлено обставин, передбачених зазначеними вище нормами процесуального законодавства, за яких суд може визнати дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами, а тому відсутні підстави для застосування до нього штрафу.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак