Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.09.2018 року у справі №686/19928/17

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 686/19928/17

провадження № 61-43687св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року у складі судді: Стефанишина С. Л., та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 07 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

В квартирі зареєстрована відповідач ОСОБА_2 як дружина власника. У зв'язку з розірванням шлюбу відповідач втратила статус члена сім'ї власника квартири та добровільно звільнити квартиру відмовляється, будь-яких витрат на утримання житла, комунальні послуги не несе, чим перешкоджає власнику у користуванні його квартирою.

ОСОБА_1 просив усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 07 серпня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє відповідача її права на користування займаним приміщенням. При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не застосували до спірних статтю 41 Конституції України, та статтю 391 ЦК України, апеляційний суд вказав, що воно є необґрунтованим, оскільки відповідач ОСОБА_2, як його дружина, була вселена позивачем у квартиру як член його сім'ї, набула рівне з ним право користування. Несплата відповідачем комунальних платежів також не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що не застосували норми статей 321, 383, 391 ЦК України. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Позивач до суду звернувся для захисту свого права власності на квартиру яка належить йому на праві особистої власності, що підтверджується рішенням Хмельницького районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2016 року у справі № 686/20830/15-ц. Відповідач є колишньою дружиною позивача, шлюб з якою розірвано рішенням суду. Після розірвання шлюбу відповідачка обіцяла виїхати та знятись з реєстраційної о обліку з квартири, так як планувала влаштовувати своє особисте життя. Вказує, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи, спірна квартира є його єдиним житлом де він проживає разом з дітьми.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року призначено справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на квартиру від 07 червня 2001 року.

Відповідно до даних довідки комунального підприємства "Управляюча муніципальна компанія "Будівельник" від 21 вересня 2017 року № 3554 відповідач ОСОБА_2 з 07 червня 2002 року зареєстрована у зазначеній квартирі як дружина власника ОСОБА_1.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 листопада 2016 року у справі № 686/7661/15-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

РішеннямХмельницького районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2016 року у справі № 686/20830/15-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, визначення порядку користування цією квартирою залишено без задоволення. Зустрічну позовну заяву задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 36.8 кв. м, загальною площею 66.1 кв. м.

Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суди встановили, що позивач є власником квартири та з ОСОБА_2 після розірвання шлюбуспільним побутом не пов'язаний, ОСОБА_2 добровільно звільнити квартиру власника відмовляється.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 38,92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Тому порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У постанові у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11 зроблено висновок, що "у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням".

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_1.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову в частині позовної вимоги про виселення ОСОБА_2, в іншій частині в позові відмовити.

Позивач сплатив судовий збір за подання позову у розмірі 640,00 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 960,0 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн, а всього - 2 880,00 грн. Тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1 440,00 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 07 серпня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 відмовити.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року та постанова апеляційного суду Хмельницької області від 07 серпня 2018 року втрачають законну силу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 440,00 грн судових витрат понесених на сплату судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук