Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.06.2019 року у справі №225/1499/17

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 225/1499/17

провадження № 61-30690св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Курило В. П. від 28 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» (далі - ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської»), у якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу, середній заробіток за час затримки розрахунку та відшкодувати моральну шкоду.

Позов мотивовано тим, що з 23 листопада 2009 року по 29 вересня 2014 року він працював у ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею.

Посилаючись на те, що при звільненні відповідач не виплатив заборгованість по заробітній платі у розмірі 12 141 грн 49 коп. та розрахункові виплати у розмірі середньомісячного заробітку, чим завдав йому моральної шкоди, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 17 травня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітні платі у розмірі 12 141 грн 49 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 116 732 грн 60 коп., вихідну допомогу у розмірі 3 620 грн та 3 000 грн у рахунок відшкодуванні моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, врахував, що відповідачем не проведено своєчасний розрахункок з позивачем по заробітній платі, чим завдано йому моральної шкоди, а тому дійшов висновку про стягнення ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 29 вересня 2014 року по 17 травня 2017 року, вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Донецької області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» задоволено частково, заочне рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 17 травня 2017 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» заборгованість по заробітній платі у розмірі 12 141 грн 49 коп., вихідну допомогу у розмірі 2 881 грн 86 коп. та 1 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заборгованість по заробітній платі у розмірі 12 141 грн 49 коп. підлягає обрахуванню відповідно до довідки ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської», а не відомостей з персональної картки застрахованої особи; визначений розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, у зв`язку з чим він підлягає зменшенню з 3 620 грн до 2 881 грн 86 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходив з відсутності вини відповідача, оскільки Торгово-промисловою палатою України засвідчено настання з 14 квітня 2014 року у ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» обставин непереборної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, змінити рішення суду першої інстанції, не передаючи справу на новий судовий розгляд.

Разом з цим, зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є лише рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а тому в іншій частині рішення апеляційного суду на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряється.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 225/1499/17 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Торгово-промислова палата України не надає загальних довідок про підтвердження обставин непереборної сили на невизначене коло осіб. Крім того, такі обставини непереборної сили стосуються сплати податків та обов`язкових платежів, а тому висновок Торгово-промислової палати України про існування обставин непереборної сили не відноситься до трудових правовідносин та не виключає відповідальності підприємства по грошовим зобов`язанням. Тяжкий фінансовий стан підприємства та форс-мажорні обставини не можуть бути підставою для звільнення підприємства від відповідальності за порушення трудового законодавства.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 у період з 23 листопада 2009 року по 29 вересня 2014 року перебував у трудових відносинах з ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської», працюючи прохідником підземним з повним робочим днем в шахті, був звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

При звільненні відповідач не виплатив позивачу заробітну плату, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з указаним позовом до ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської», однією з вимог якого є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до Сертифікату (висновок) № 858 про настання обставин непереборної сили від 13 жовтня 2014 року за № 3756/05-4 Торгово-промислова палата України засвідчує настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року у ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, у яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Також вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 233/6128/16-ц (провадження № 61-16387св18) та від 11 квітня 2019 року у справі № 428/894/18 (провадження № 6136729св18).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 14 квітня 2014 року виникли та дотепер існують обставини непоборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської», з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають, оскільки вина підприємства за затримку розрахунку при його звільненні відсутня.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного суду, обґрунтовано викладеного у мотивувальні частині судового рішення (в оскаржувані частині), та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТзДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Жданова Судді:В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов